Спочатку:
На сторінку книги
Я на ці обіцянки аж зраділа. Повідомила новину Крісу і ми зі спокійною душею відправилися відпочивати в апартаменти. Подзвонила мамі, що ми будемо завтра у селі, влаштуємо тепер йому оглядини і заодно привеземо продукти на весільний торт, алкоголь для банкету.
Відразу як заїхали у село, вирішила владнати спочатку справи, а потім вже все інше. Людмила та інші її працівниці: літня жіночка Антоніна Петрівна та молоденька дівчина Ельвіра, зустріли нас привітно. Я познайомила їх з чоловіком і віддала документи для оформлення. Людмила віддала паспорт Ельвірі, щоб та віднесла його на перевірку до поліцейського відділу, що знаходився навпроти РАГСу через дорогу і та повернулася буквально через 20 хвилин. Я переклала Крісові куди понесли його документи і щоб він не переживав. А дівчата тим часом готували усі необхідні папери для підпису та шуткували з нами. Здебільшого розпитували про наше знайомство, звідки я знаю мову і подібні питання стосовно наших відносин та майбутнього... А коли звернулися безпосередньо до нього перед підписом документів, я відповіла, що марно і Кріс все одно не розуміє.
— Як не розуміє? Він не розмовляє зовсім українською?
— Ні, лише англійська.
— Так, маємо проблему. Нам потрібен перекладач.
— Так я сама йому перекладу все, я розумію.
— Ні, не можна. За процедурою має бути не зацікавлена сторона.
— Чому? В чому проблема?
— Тому що був випадок якось в Україні, коли один іноземець приїхав до дівчини без знання мови і вона одружилася з ним без його відома. А потім коли він покидав кордон, то дізнався про це і потім були проблеми. Від тоді ввели правило, щоб був присутній перекладач обов'язково.
— Тю, та як таке взагалі можливо. Як він міг підписувати документи і нічого не підозрювати чи спитати?
— Ну, не знаю як то вона зробила, але маємо тепер інструкції такі.
— Добре, зараз подзвонимо комусь тут з вчителів.
— У них в дипломі має бути зазначено "перекладач" обов'язково.
— Капець. Це вже проблема.
— Вибач, але тут ми вже ніяк не допоможемо. Шукай когось, час є.
Я обдзвонила усіх місцевих вчителів та знавців англійської мови і ніхто не мав потрібного диплому, всі були просто викладачами. Дівчата дали мені контакти агенцій у місті Херсоні, що займалися перекладами. Ніхто не хотів їхати у село, хоч ми і пропонували послуги власного транспортування, ні за які гроші. Погодився лише один чоловік але він проживав у Києві і сказав, що без проблем приїде якщо оплатимо дорогу. Та я сказала, що то довго і займе певний час але якщо не знайду нікого до вечора то дам йому знати. Він мені сам передзвонював кілька разів на протязі дня і питав як справи. Я почала самостійні пошуки з ліцензованих перекладачів в інтернеті. Набирала їхні номери і ніхто не погоджувався. Хоча дорога до пункту призначення займала лише півтори години, а від них потрібна була лише присутність в той момент, як Кріс ставитиме свій підпис в документах. Я була у повному відчаї від годинних пошуків звичайного перекладача. Вирішили поки поїхати додому і продовжити пошуки, щоб не стирчати марно у РАГСі.
По дорозі до дому заїхали у мій банк, показала Крісові своє місце роботи, познайомила з колегами і поїхали знайомитися ближче з моєю родиною та обідати до дому. Батькам він сподобався відразу. Так він вже випромінював позитив та приємне враження, що ніхто не міг встояти. А з Тихіном відразу знайшов спільну мову.
Вся родина після знайомства сиділа обідала, мама приготувалася старанно, щоб догодити майбутньому зятеві, що він довгий час згадував її смачні страви. А мені навіть проковтнути щось було важко. Я вже не знала що і думати в цій ситуації, чому в нас нічого не виходить!? Може я зарано раділа тому і нам не судилося бути разом і почалося моє пробудження від приємного сну!? За все вже домовлено і проплачено, а ми не можемо отримати того клятого папірця. Сльози самі котилися по щоках. Кріс дивився на мене але не міг нічого вдіяти сам. Він і хотів би допомогти але був тут безсилий. Лише промовляв як він цінує те що я роблю і мною пишається, за мою саму найважчу працю у цьому питанні.
Згодом одна дівчина, якій я дзвонила кілька разів, написала, що не може відповісти прямо зараз і зв'яжеться зі мною пізніше. Я поділилася новиною з Крісом, який пішов відпочивати у мою кімнату, бо часова різниця знову далася в знаки. Ми вирішили, якщо за пару годин ніхто не відповість, то я зв'яжуся з тим чоловіком з Києва, і дасть Бог, до суботи таки отримаємо документ про шлюб.
Коли через годину подзвонила мені ця дівчинка Олена.
— Вибачте, що не відповіла відразу, я була у стоматолога і виривала зуб під анастезією, тому не могла розмовляти певний час.
— То ви вибачте, не знала але ситуація в мене в край критична, - і я їй розповіла про нашу проблему.
— Так, я ліцензійний перекладач і зможу вам допомогти, тільки скажіть що робити потрібно.
Ми домовилися про нашу зустріч у місті наступного дня в четвер, бо вона проживала також за містом Херсоном, щоб доставити її до нашого РАГСу. Попередила, щоб вона обов'язково взяла свої дипломи бо потрібно було підкласти копії документів у справу дівчатам. І плату за свої послуги назвала геть мізерну але в кінці я сплатила їй подвійну суму бо вона нас дуже виручила у цій ситуації коли інші просто відмовлялися і подякували, що не побоялася і довірилася нам.
Наступного дня ми з ранку вже були у місті і доки чекали на перекладача, забігли у найближчий супермаркет, щоб купити презенти для дівчат у шлюбній агенції. Поки ми їхали то спілкувалися всю дорогу і Крісу було трохи веселіше, що він може підтримати розмову.
В агенції дівчата знову шуткували, Антоніна Петрівна більше всіх. Спитала могу дозволу потрогати Кріса та перевести йому, що він їй сподобався. Від перекладачки Олени потрібна була лише присутність на паперах для перестраховки дівчат у разі перевірки. Так ми отримали наш довгоочікуваний, вистражданий, самий важливий папірець, що затверджував наш шлюб.
В той же день ми повернулися в місто, повернути перекладача до дому, та пізніше відвідали місцевий торговий центр, щоб придбати костюм для Кріса. А наступного дня потрібно було здати квартиру. В цей самий день ми були втомлені і физично і морально але вистачило сил, щоб замовити суші з ролами та відсвяткувати нашу маленьку перемогу.
