Спочатку:
На сторінку книги
Алгоритм наших дій щодня був практично однаковий. Змінювалися лише локації, які ми відвідували. Хотілося охопити по максимуму найвідоміші і в той час цікаві для нас місця. Всюди ходили ми пішки, не користуючись транспортом. Львів захоплював своєю красою на кожному куточку. Було бажання робити фото всюди і всього. Саме тоді я жалкувала, що немала селфі палки, щоб отримати гарне фото нас обох і захопити більше гарного фону. А людей турбували вкрай рідко.
Скільки всього хотілося розказати Крісові та повноцінно спілкуватися але мовний бар'єр стояв на заваді. Виручали емоції, міміка, жести та гугл перекладач — якщо все інше перелічене вже не допомагало. Кріс вчив мене правильній вимові звуків, і я дізналася багато нових слів. А ще він на стільки мені довіряв, що залишав гаманець з картками та готівкою у мене в сумочці. І я іноді шуткувала у ресторані: — Сьогодні я оплачую рахунок! — і доставала його гаманець.
Кожного дня для обіду ми шукали новий заклад, щоб спробувати всі смаки Львова та урізноманітнити страви. Але не змінним було наше місце для вечері "RedPepper" своєю різноманітною кухнею, яка була до вподоби нам обом і задовольняла наші смаки.
За той час, що ми вже провели разом, тривалістю в кілька днів — впевнилися на сто відсотків, що є точно такими же цікавими, веселими, кмітливими, емоційними як і в онлайн спілкуванні. Можливо тому, що ми були відвертими та правдивими по відношенню один до одного, не ідеалізували і не малювали образи один одного в голові. А головне — не робили нічого для того, щоб спеціально сподобатися чи справити враження.
Наша коротенька відпустка вже дійшла до середини але сексуального контакту так і не відбувалося. Хоча спали ми і в одному ліжку, коли я прийшла до нього з ранку зі своїми подушками, щоб контролювати його храп у ночі та мати нормальний сон. Але далі пристрасних поцілунків нічого не відбувалося. Це мене бентежило свого роду. Я не знала вже які шукати тому виправдання. В чому чи кому з нас була справа. Я звісно не знавець менталітету канадських хлопців, але з великого досвіду спілкування з українськими парубками, а в моєму оточенні їх завжди вистачало і я ніколи не соромилася спілкуватися на різні теми, в тому числі і відверті. Тому коли вони вже до мене звикали — також ділилися своїми думками з легкістю. І для них завжди дівчата ділилися на два типи: "Я б їй вдув" та "Я стільки не вип'ю". А ще дуже рідко але таки був третій варіант — коли хлопцю подобається дуже дівчина або він навіть закохався, що побоюючись її скривдити чи відштовхнути, боялися навіть доторкнутися, тобто ніяковіли чи цепиніли в її присутності.
Крісу звісно подобалася його Арінка і він хотів її ледь не с першої зустрічі... Але мав свої власні думки та страхи з цього приводу. Справа в тому, що з самої школи їх вчать бути дуже уважним щодо сексуальних домагань та яку вони несуть за те відповідальність, в тому числі і кримінальну. Тому вважаючи, що українці так само слідують цим правилам та законам, він боявся бути ініціатором та не дай боже потрапити до української в'язниці. Ось такі реалії менталітету канадців. Наче і смішно для нашого розуміння а з іншого боку це здорова та правильна поведінка в суспільстві, ніж коли на першому ж побачені хлопець намагається залізти до дівчини у труси або п'яний чи неадекватний спільний знайомий у компанії, який не може контролювати свого пісюна в штанях. А ще гірше коли на роботі керівник, який вважає, що йому можна все, втому числі і неадекватна поведінка по відношенню до підлеглих жіночої статі — торкатися її частин тіла, будь-яких. При тому посміхаючись так, наче не образив її, а зробив велику послугу для неї і вона ще повинна бути вдячна зате, а не огризатися.
Ми продовжували наше знайомство між собою і паралельно з містом Львів. Це була середа, за його власними традиціями день смажених курячих крил. Я звісно знайшла один заклад, що також знаходився неподалік. Це був ресторан з двома залами американського та мексиканського інтер'єру з відповідними стравами. Але перед тим в нас був похід до храму святих Ольги та Єлизавети. Дуже сподобалася мені ця будівля у Європейському стилі. Шлях до нього був не близький але йти вирішили пішки, щоб нагуляти апетит. Тому заради кількох фотографій та вражень ми подолали цю дистанцію довжиною в 40 хвилин (в обидва боки). Після такої тривалої прогулянки та смачного обіду, ми відпочивали вдома і не знали чи вистачить в нас сил на вечірню прогулянку. Я по прохала Кріса зробити мені масажі він погодився без вагань. Він почав з масажу ніг, а потім перейшов до спини. Це було таке блаженство для моїх трохи втомлених м'язів. Тут Кріс і побачив моє татуювання, невеличкий візерунок, що знаходився над куприком. Я повністю розслабилася і насолоджувалася його вправним та ніжним рухам.
Відтак мій світ перевернувся з ніг на голову залічені тижні. Буквально за кілька місяців я встигла познайомитися з іноземцем з далекої країни, зустрітися з ним, закохатися та планувати майбутнє сімейне життя. В скороченому режимі ми пройшли усі стадії зустрічання і майже все це проходило в основному у режимі онлайн. Інших варіантів та можливостей в нас не було, бо на жаль це є зворотною стороною таких стосунків. Якщо зі сторони це і здається таким простим, типу: познайомилися, зустрілися все швидко і все класно... Та, на жаль, ніхто не бачить усіх наших переживань, хвилювань, печалі, смутку і тисячі повідомлень з яких можна було б опублікувати кілька десятків товстих томів. Ніхто не бачить і не розуміє твого болю, від того, що тине можеш доторкнутися, відчути поруч, втішити чи порадіти в певні моменти. Життя наче і проходить разом але в той самий момент і окремо. Ми як би разом і завжди поруч але і так далеко.
Для мене особисто настав режим повної тиші у соціальних мережах. Я не постила наших спільних фото і не робила жодних натяків на те, що відбувається у моєму житті. Ніхто не знав, що я у стосунках окрім моєї родини та частково у курсі подій були колеги на роботі. Для колег я так само мала стосунки онлайн але ніхто не надавав їм особливого значення, тому що майже ніхто не вірив у подібні відносини. І взагалі, стосунки на відстані довго не протримаються, і в решті вони закінчяться так же скоро як і почалися. Сім'ї розпадалися на відстані і їх не витримували навіть діти, а тут, намалювалися відносини онлайн з підозрілого сайту знайомств. Хто в загалі в таке повірить!?Особливо у разі невдачі наших стосунків, бо я не виключала і такий сценарій перебігу наших відносин, не хотілося зайвої уваги у свій бік. Життя воно таке, що ніколи не знаєш, що тобі готує доля в майбутньому, якби впевнено ти себе не почував у будь-якій ситуації на сьогоднішній день.
Хоч ми і мали вже багато розмов з приводу нашого майбутнього та я все одно звикла оцінювати людей лише по їх вчинках. Як би гарно чи впевнено не звучали їх обіцянки та плани — я завжди чекала не певні дії. Такою вже мене зробило життя. Першу частину усіх наших бесід до першої зустрічі Кріс здійснив повністю і навіть з лихвою. Та це лише був початок, самі головні та більш серйозніші справи чекали нас попереду і на будь-якій з цих стадій легко можна здатися.
Ми бачилися лише раз, та було таке відчуття, що це лише чергова наша спільна відпустка поміж наших буденних справ та усіх інших зустрічей, що ми мали вже позаду. Тому без проблем вже обговорювали серйозні теми нашого спільного майбутнього, будували плани, хоча ніхто не робив пропозиції руки.
— А де ми зробимо наше весілля? В Україні чи Канаді?
— Не знаю, дорога. Ми пізніше все це детально обговоримо. І не хвилюйся, що в нас з тобою все йде не за правилами. Я неодмінно зроблю тобі пропозицію перед нашим весіллям.
— Гадаю тобі потрібно просити моєї руки вже не в батьків а в моєї дитини. Якщо він одобрить і прийме тебе в нашу сім'ю — значить можна щось планувати на далі.
— Це точно! Це серйозний і дуже важливий момент. Я хвилююся з цього приводу. Він вже досить дорослий та розумний в тебе.
— Та не хвилюйся. Він буквально ось в літку розмовляв з бабусею та питав її коли я вже нарешті вийду заміж і він матиме тата. Найважливіше, що ми маємо дуже добру підтримку і не почуваємося одинокими.
— Я знаю. І я зроблю все можливе для цього. Це також буде новий досвід для мене. Я жив один досить довго. Але з іншого боку — я завжди хотів мати власну сім'ю.
— І якщо тобі раптом не сподобається то ти завжди можеш повернутися до свого холостяцького життя.
— Сподобається. Я завжди хотів цього. Це тільки займе трохи часу, щоб звикнути до всього. Та це нормально.
— Для будь яких відносин потрібен час і дитині також.
