Спочатку:
На сторінку книги
Наступного дня він написав мені знову.
— Доброго ранку з Канади! Як твій день проходить?
— Привіт! Нічого особливого. Звичайні рутинні вихідні між робочими буднями: виспатися, поприбиратися, іноді щось приготувати на вихідних. А які в тебе плани на день?
— Я як завжди працюю на вихідних до обіду, потім невеличкий сон. А ввечері до мене прийдуть друзі і ми дивитемося бокс.
— У нас сьогодні дуже жарко, тому я нікуди не хочу йти. Безпечніше залишитися вдома.
—В нас теж сьогодні дуже жарко, +32!
— Це у вас жарко? А що ти скажеш на наші +40 у тіні!?
— Нічого собі. Я б розтанув на сонці. Це не припустимо жарко для мене. Вибач мене наперед, що не відразу відповідаю на твої повідомлення, бо не легко суміщати мою роботу та спілкування з тобою.
— Заради бога, чого ти вибачаєшся. Я все розумію і не ображаюся. І взагалі, як я можу ображатися на таку людину? Твоя усмішка на всіх твоїх фото прямо заряджає позитивом.
— Ой, ти мене збентежила. Хоча це важко помітити з моїм типом шкіри. Але це так, повір. Дякую.
— Це правда! Посмішка багато чого значить. Я сама позитивна людина, тому мені це подобається.
— Що ти готувала сьогодні смачного?
— Лазанью та пиріг з яблуками.
— Звучить смачно. Я теж вмію готувати лазанью. А що ти вмієш готувати найкраще?
— Найкраще з усіх вдома в мне і виходить лазанья, піца та домашні тортики. Це те що більше всього полюбляє мій син. Я завжди сама роблю торт на його день народження. І взагалі, мені подобається робити для нього справжні свята на день народження, бо під час дитячих свят в тебе є можливість знову отримати ці приємні емоції дитинства, — після цього я відправила кілька фото з його останніх днів народження та наших спільних фотосесій.
— Дякую, що поділилася зі мною своїми фото. Мені дуже приємно. Ти реально гарна дівчина і твій син гарненький. Схожий на тебе дуже. По фото дійсно видно, що ти обожнюєш свята. Це клопітка робота, як на мене.
— Так, але мені це подобається. Особливо коли потім бачиш щасливі очі дитини.
— А як звуть твого сина і чим він полюбляє займатися?
— Тихін. Його улюблене заняття це кататися на велосипеді, ганяти у футбол та він відвідує секцію карате, — і відправила йому пару фото сина з занять по карате у кімоно.
— Який серйозний та поважний парубок!
— Цей парубок іноді мене дуже дивує своїми розмовами. Мені цікаво звідки це у них. "Прийшов він одного разу з вулиці, де грав з друзями і ледь не плаче. Питаю його: — Що трапилося? А він мені відповідає: — Не чіпай мене, я хочу побути один.
Або якось сидимо ми у кімнаті разом, він грається, а потім каже мені: — Я хочу сестру щоб гратися з нею. Я йому відповідаю: — Добре, як знайдемо нового тата, то я народжу тобі сестру. А він: — Ні, давай візьмемо з дитячого будинку! Я на своєму: — Чому ми мусимо брати якусь чужу дівчинку, якщо я сама в змозі народити? Він трохи подумав і на повному серйозі так розсудливо каже: — Ні! По перше — це дуже довго, а я вже хотів би гратися з нею. А по друге — є ж ризик, що ти знову народиш хлопчика!
Ну от що ти тут скажеш!?
— Бідний хлопчисько. Мені подобається таке твоє хороше ставлення. Без почуття гумору в цьому світі ніяк.
— Я повністю з тобою згодна в цьому.
— Ти писала, що тобі не подобається море, якщо я не помиляюся. Тобі не подобається такий вид відпочинку?
— Ні. Я мала на увазі, що саме море біля нас брудне, як на мене. Сама берегова лінія брудна від водорості занадто. І в Чорному морі дуже багато медуз.
— Медузи лякають мене, якщо чесно. Серед них є також небезпечні. Але звісно не такі страшні як акули.
— Ти мав справу з акулами?
— Так, одного разу довелося під час дайвінгу коли я вирішив пірнути глибше і цього вистачило на все життя. Це був наче нічний кошмар і моє серце ледь не зупинилося тоді.
— Нічого собі. Боюсь навіть собі уявити свій стан. В мене теж була якось не приємна пригода на морі, коли ми каталися на атракціонах і мене скинули у воду посеред моря, серед медуз та водорості, і в місці звідки ледь видно пляж. І від удару води мій рятувальний жилет розстебнувся. За ті секунди, що я встигла схопити жилет, щоб не піти під воду, реально промайнуло все життя перед очима. З тих пір, я маю відчувати дно під ногами коли плаваю і ніяких більше атракціонів та ігор на воді.
— В мене в житті багато цікавих та небезпечних історій з життя. Про втечу від гримучих змій, від медведя, про павуків, інцидентів з травмами від спорту та багато чого ще. Зі мною не скучно.
— Це точно. В мене тільки одне питання — Як ти вижив після всього цього?
— Ну, як бачиш. Покалічений трохи але живий! Я якось іншим разом тобі про них розповім, бо вже закінчив працювати та зараз час відпочинку перед тим як прийдуть мої друзі. Гарного тобі дня. Я напишу тобі завтра. Ти дійсно добра і цікава людина. Мені подобається спілкуватися з тобою.
— Мені теж дуже подобається наше спілкування і я не шкодую про наше знайомство.
— Я теж. Дякую за твою довіру до мене і за те що поділилася телефонним номером. Бувай, моя гарна, крихітна нова подружка.
Після такого змістовного знайомства на вихідних ми не зупинилися. Продовжили наше спілкування далі. Тепер ми писали один одному двічі на день. Кожного ранку та вечора. Намагалися дізнатися якомога більше про один одного і раділи коли знаходили щось спільного, а таких моментів було не мало. В основному наш діалог складався з того як пройшов наш день на роботі чи вихідному, що за страви були цього дня, наш настрій, а також кожного разу обговорювали якісь для нас обох теми чи інтереси, що виникали під час дискусії. На порядку денному були теми про сім'ю, друзів, фільми, страхи, колег і роботу, погоду, книжки, кухню, домашніх тварин... Нам ніколи не було нудно у переписці. Весь час знаходилися цікаві теми та гумор. Було близько місяця після нашого першого знайомства, а виникало таке почуття наче ми знайомі вже дуже давно, як давні друзі, які просто не спілкувалися дуже довгий час і в нас накопичилося багато тем для обговорення. Ми не йшли спати доки не отримаємо повідомлення "Солодких снів", а як хтось прокидався то обов'язково бажали "Доброго ранку". І дуже нервували коли це повідомлення надходило з затримкою.
— Доброго ранку моя красуня! — починав він коли прокидався, — Як пройшов твій день сьогодні?
— Нарешті я закінчила навчання та здала усі тести. А ще в цьому місяці отримаю додаткові бонуси до платні за виконані плани по роботі.
— Я пишаюся тобою. Молодець. Краса і розум. Абсолютно все включено.
— Дякую, мені самій приємно коли в мене щось виходить. А ще це ж додаткові гроші, які ніколи не будуть зайвими.
— До сих пір не можу зрозуміти, чому твій колишній так вчинив з тобою. Як можна зраджувати таку гарну та розумну жінку. Чим більше я з тобою спілкуюся тим більше розумію яка ти чудова і з тобою у відносинах весело та цікаво.
— Кожному своє. Як я казала вже у кожного свої цінності і вподобання. Це вже в минулому і те що трапилося вже не виправити. Зате подібне у житті нас вчить багато чому. А ти був одружений?
— Ні, офіційно не одружувався але був у довгих відносинах з однією дівчиною і навіть жили разом сім років. Та це було ще сім чи шість років тому.
— А чому ви розбіглися? Що трапилося?
— Вона мене зрадила з іншим хлопцем. Це було під час однієї її поїздки з подругою на відпочинок у Мексику.
— О, то ми добре розуміємо один одного у цій спільній біді. А ще яке цікве співпадіння, я теж була зі своїм колишнім загалом сім років, і час коли ми звільнилися від них в нас теж співпадає. А вона теж була українка?
— Вона була удочерена українськими батьками. Її походження я не знаю.
— Тобі що, подобаються тільки українки? Чому не хочеш одружитися з місцевою, канадкою?
— Бо я шукаю іншу «картинку» і зовсім інший зміст. Ви, українки, маєте цей особливий ген... не знаю, мабуть, вродженої елегантності. Ви вмієте доглядати за собою так, ніби кожен день — це вихід на червону доріжку, а не просто похід за продуктами. У вас інший хід думок, ви цінуєте сім’ю так само сильно, як і власну реалізацію.
— А місцеві дівчата? Невже все так безнадійно?
— Не безнадійно, просто ми з ними з різних світів. Більшість із тих, кого я зустрічав, занадто зациклені на "свободі від усього": від побуту, від кар'єри, від турботи про зовнішність. Коли бачиш перед собою повну байдужість до того, що про них подумає партнер... це, мабуть, круто для самовираження, але зовсім не те, що я хочу бачити на своїй кухні зранку. Мені потрібна жінка, яка хоче створювати спільний світ, а не жити виключно "для себе", поки я намагаюся вписати сім’ю в її графік між протестами
— Зрозуміло. Дякую за відвертість. А тобі подобаються татуювання? Доречі, ти їх маєш?
— В мене не має татуювань на тілі. Проти них нічого не маю коли ними не зловживають. А в тебе є?
— Ну, маю одну.
— Де?
— Десь на моєму тілі є одна майже не помітна. Може покажу якось.
— Ти мене заінтригувала. Мені тепер цікаво. Зараз же передивлюся твої усі фото, що ти мені надіслала.
— Успіхів!
— Я нічого не знайшов навіть на фото у бікіні з пляжу. Де ти її ховаєш?
— Чого ховаю? Просто вона не на видному місці, бо я не хотіла щоб її робити на видному місці от і все.
— Зрозуміло. Ми ще повернемося до цієї теми одного разу.
