Спочатку:
На сторінку книги
Настав час перейти до анкети та подивитися, що про себе пише автор повідомлення. Відкривши профіль я побачила на фото свою “вподобайку”, — О! Так я вже тут відмітилася!? — і я пригадала це фото, коли переглядала “топ” запропонованих мені профілів.
На фото був вродливий, як на мій смак, чоловік на вигляд 30-35 років з гарною посмішкою, з поголеною головою, дуже мускулястий. Хоч і сидів на фото але було зрозуміло, що має високий зріст. А ще мене привабив його колір шкіри — молочний шоколад. Він не був схожий на європейців але і не відносився до афроамериканців чи інших представників темного кольору шкіри як кубинці, мексиканці, індійці... Скоріше суміш батьків від європейців або американців та афроамериканців. Тобто мулат. Як би там не було та мені таке завжди подобалося. Не сказати, що в мене були якісь чіткі установки щодо типу зовнішності до чоловіків бо в моєму житті були різні типи. Як я вже наголошувала раніше — головне щоб душа була гарною, цікава людина та відносилася з повагою та любов'ю. Але мою увагу завжди привертали кремезні та засмаглі чоловіки, а вихідці з Африки — це взагалі була моя любов.
— Ну, що ж, — промовила сама до себе, — почитаємо твій опис!?
Я продивлялася кожен пункт та про себе в думках коментувала:
ІМ'Я: “Кріс Круд” — Так зрозуміло, ти у нас Кріс значить. Просте у вимові на відміну від деяких інших.
ВІК: “38” років — Нормально.
КРАЇНА: Канада — Ого, ніколи не мала справ з цією країною. І гадки не маю чим вони там “дихають”, потрібно бути щось пошукати в інтернеті.
ЦІЛЬ: “Дружба”, “Спілкування”, “Кохання” - Все стандартно.
МОВА: “Англійська”.
ОЧІ: “Коричневі” — Зрозуміло.
ЗРІСТ: “193”см — Я так і подумала, що здоровань на фоні моїх 153. Це при спілкуванні мені весь час дивитися вгору? — і я усміхнулася сама до себе.
ІНТЕРЕСИ: “Подорожі”, “Ігри на свіжому повітрі”, “Кемпінг”, “Рибалка” — Яка активна особистість. Я теж люблю подорожувати. Але поспілкуватися на цю тему вряд чи зможу, бо далі своєї рідної країни ніде не була. Та що там казати — я і всю свою країну добре не знаю з туристичної точки зору.
ПРО СЕБЕ: Подобаються українські страви та дівчата. Мав кілька подорожей до України — Нічого собі! Оце так перебіг подій. А відразу і не подумаєш. Однозначно буде про що поговорити з цією людиною. То може він і мову трохи знає? Це багато що значить для мене. Все, відповідаю і негайно!
І з цими радісними думками тут же почала відповідати:
“Привіт мій друже!
Мене зацікавило твоє повідомлення,
бо воно не схоже на усі ті інші,
що я отримувала до сьогодні.
Я теж як і ти не терплю брехні
та поважаю відвертість.
Тому з великим задоволенням приймаю твою
пропозицію дружби та спілкування.
Завжди рада новим та цікавим
особистостям у моєму житті!
До речі, що тебе пов'язує з Україною?
Звідки така палка любов та інтерес?
І чи можеш ти спілкуватися українською?”
На цьому я поки зупинилася та чекала на його відповіді. Ще раз переглянула його інші кілька фото з анкети. Судячи з зображеного на них було зрозуміло, що зроблені вони під час його подорожей чи відпочинку у тропічних країнах. Я про себе здихнула, в голові вже промайнула картинка нашої зустрічі, палке кохання з першого погляду, шалені зустрічі по різних країнах, знайомство з батьками, заручини, переліт до його країни, шлюб, діти, ми подорожуємо разом...
— М, да... нам дівчатам тільки дай привід! — аж самій смішно стало від своїх думок.
Я вийшла з сайту та повернулася до соціальних мереж. Хоч мені і було дуже цікаво але чекати на швидку відповідь не було сенсу. Та і засиджуватися довго ніхто не збирався, а то з ранку рано вставати знову на роботу. Останній робочий день на цьому тижні і вихідні — коли ти можеш виспатися та подивитися більше серіалів. Бо в буденні дні я вже о десятій вечора спала як немовля від морального виснаження та роботи за комп'ютером за день. А ще люди траплялися всякі на роботі, енергетика та емоції у всіх різні і кожен впливає на тебе по своєму.
✼ ••• ✼
Кріс з нетерпінням чекав відповіді від українки Аріни. Час від часу він перевіряв сайт але й сам розумів, що то безглуздо бо була величезна різниця у часі між країнами, аж 9 годин. Коли Канада прокидалася та збиралася на роботу — Україна вже завершувала свій робочий день. Тобто, українці жили майже на день вперед від канадців. Тому якщо і варто очікувати повідомлення, то лише наступного дня. Так і сталося. В ранці після будильнику, намагаючись себе хоч якось налаштувати на підйом з ліжка, він перевірив повідомлення знову. Його лице розпливлося у посмішці, як у хлопчиська 18 років, коли дівчина погодилась йти з ним на побачення. Тільки відповів вже в день, бо потребувало не короткої відповіді на питання. А йому самому кортіло вже засипати її запитаннями коли зав'язався діалог.
“Привіт моя гарна подруго!
Я маю українське коріння по матері.
Її батьки (тобто моя бабуся і дідусь)
та вся їхня родина переїхали
з України до Канади.
Тут в Канаді вже народилася моя мати
її сестра і два брати.
Наша сім'я готує деякі українські страви
за рецептами бабусі і я їх обожнюю.
Але ніхто не спілкується і не знає мови.
Бабусі вже немає років три.
А дід помер ще коли
моя мама була дитиною. Тому я його і не знав.
Та інтерес до всього українського
в мене у генах, мабуть.
Сподіваюся я відповів на твоє питання повністю.
А тепер можна я задам пару питань тобі?
Коли в тебе день народження?
Скільки років твїй дитині?”
✼ ••• ✼
Наступне повідомлення від свого нового шанувальника я чекала з нетерпінням і часто заходила на сайт, щоб перевірити його відповідь мені. Діалог обіцяв бути цікавим для мене.
Вже встигла вихвалитися колегам про свого нового співрозмовника з українським корінням.
— Ой, так він якийсь “темний”, який же він українець! — висказала свою думку одна, побачивши фото.
— То ти ще не бачила справжніх “темних”! Шо ти ото таке розказуєш. Просто мулат. Його мама так само мабуть розділяє мої смаки в чоловіках за типом шкіри, — відповіла я їй, а потім додала, — У кожного свої смаки. Хтось полюбляє “дрищів білявих”, хтось бородатих, а я “шоколадних”!
— Так, це зараз був камінь у мій город, — посміхнулася Вікторія.
— Чого зразу камінь? Я ж кажу, що кожному своє. Для мене худі — це “дрищі” а для тебе красень. Так само для вас “темні” просто “Фу” — для мене шоколадні гарні хлопчики. Не потрібно сприймати це як за образу.
— Аріна, ти порнофільмів передивилася чи що? Ти кінчай з цим, це все не головне в житті, — втрутився у діалог Олександр, наш керівник.
— Ой, ти мені отут не починай “пошлятину” розводити. В кого навчився?
— В тебе ж звісно! Ти в нас тут майстриня подібних діалогів. Та й я за тобою вже таким стаю.
— Нічого ото мене копіювати. Добрим то не кінчиться. Все, поговорили і досить. Пішли працювати!
Всі пореготали та розійшлися працювати по своїх робочих місцях. Робота кипіла, а в мене ще було паралельно навчання та кілька тестувань по переду. Не встигла я оговтатися від тижневих курсів у місті, як прийшов запит на дводенні курси до столиці. Та купа роботи з паперами, які потрібно зібрати до купи, сформувати справи та відправити до архіву.
