Спочатку:
На сторінку книги
Через кілька днів Кріс поділився поганою новиною, що його авто зламалося. Він був дуже розлючений, бо в Канаді без авто бути не можливо. Це вкрай необхідний засіб для існування, тому що все розташовано досить далеко від житлових районів. Там не зустрінеш дрібні магазинчики, офіси, банки, дитячі садки, ресторани чи школи серед будинків або житлових кварталів. Як правило — це все розміщено в окремих будівлях, на спеціально виділених території в кожному районі. Типу торгових центрів, різних за розмірами та площами. І саме місто розкидане на місцевості по різному. Іноді з одного району до іншого дорога пролягає через поля або лісосмуги, де водяться різні тварини: зайці, вовки, койоти, олені, медведі, єноти. Я вже не кажу за якісь промислові виробництва
А самим найгіршим в цьому було фінансове питання. В той момент коли нам так необхідні гроші — машина потребувала серйозного ремонту. Коли ти намагаєшся усе спланувати трохи на перед, а доля вносить свої корективи навіть не питаючи. Принаймні, так завжди здається нам якщо наші плани руйнуються чи затримуються або доводиться шукати геть інші варіанти. Такою трагічну ситуацію бачив для себе Кріс. Я, яка вже звикла до викрутасів долі і зрозуміла для себе, що все, що робиться в житті — це плани бога чи всесвіту на нас. І якби не хотіла чи не бачили ситуацію по своєму, щоб вперто не робили — завжди буде так, як спланувалося ще до нашого народження. Тому я намагалася завжди підтримати Кріса та заспокоїти. І щоб відволікти хоч трохи від тієї проблеми — надіслала фото з нашої дитячої вечірки.
— Вау. Дуже гарна моя Арінка. Виглядаєш просто неймовірно. Я так за тобою скучив. Як би я міг бути поруч.
— Ти завжди поруч з нами. В моєму серці і думках.
— Я знаю, але ніщо не зрівняється з поглядом в твої очі або поцілунком у губи. Це гірше ніж я очікував. І це лише місяць пройшов.
— З цим я згодна з тобою. А скільки ще попереду!
— А відчувається наче пройшли роки.
— Нічого, ми впораємося.
Потім надіслала ще кілька фото та відео.
— Ти мене вбиваєш просто. Хочеться тримати тебе поруч і ніколи не відпускати. Ця відстань між нами... це просто відстій.
— Ми зробимо все що зможемо для того щоб пришвидшити час та нарешті прибрати цю дистанцію між нами.
— Так, мусимо. Це просто тортури. Як пройшло свято? Всі задоволені?
— Я втомилася трохи але воно того варте. Почуваєш себе знову дитиною і відчуваєш та переживаєш ті ж самі емоції з ними.
— Це дуже добре.
— Моя мама каже, щоб я надрукувала їм фото наші з Тихіном по більше, бо як ми покинемо їх — вона дивитиметься на них. Плаче майже кожного разу як згадує наш переїзд у майбутньому.
— Я почуваюся дуже винним у цій ситуації.
— Облиш! Не має в тому твоєї вини. Просто вона зараз таким чином налаштовує себе на розлуку з нами і до того ж вона дуже емоційна. Зараз у вік інтернету — спілкування це не проблема. Повір, бачити нас щасливими дітьми для неї буде набагато краще, а ніж тримати тут коло себе з думками, чого так доля склалася погано у сімейному житті. Все буде добре. Просто потрібен певний на то час.
— Я буду важко працювати, щоб ти могла частіше літати до дому і навідувати їх. А ще допомагати фінансово. Бо я знаю, що пенсії в Україні мізерні просто.
— Дякую, мій любий. Авжеж будемо. Разом працюватимемо над цим. Які плани в тебе на вихідні? Окрім роботи?
— Сьогодні я готую вечерю для себе і друзів. Мають прийти до мене дивитися бокс. До речі сьогодні битва канадця з українським боксером.
— О, я знаю. Мій тато теж буде дивитися.
— Він в тебе полюбляє бокс?
— Так. Великий фанат, не пропускає жодного бою, особливо українських боксерів. Не спить в ночі і дивиться усю трансляцію.
— Передай йому, що я куплю йому пива якщо виграє українець.
— Готуй гроші, бо наші спортсмени найкращі!
Так як я мала дитину то питання пов'язані з організацією його перебування закордоном також було не менш важливим наразі. Потрібно було продивитися усе що стосується шкільного процесу: які є школи, як далеко, чи є варіанти українських шкіл, як організований процес адаптації для дітей мігрантів.
В Канаді існує три типи шкіл: державні, приватні та католицькі. Приватні школи відпали як варіант відразу бо потребували значних коштів. Католицькі мали при собі українське навчання але це було лише по неділях чи суботах, де діти вивчали лише історію України та українську мову. Усе інше навчання по буднях проводилося за канадськими стандартами та з відповідними уроками релігійного характеру. Також до цих шкіл брали дітей, батьки яких належали до відповідної релігійної касти і це потрібно було доводити. А як саме, я вже не цікавилася бо такий варіант мене не цікавив. Тож залишився лише варіант з державною школою. Я вважала його найкращим, так як він був безкоштовним і дитина мала змогу поринути повністю у канадську культуру та поглиблене вивчення місцевої мови. Мова наразі була найважливішим фактором для подальшого життя там.
Самі школи діляться на три в залежності від віку і дитина має змінити за весь навчальний процес три школи. Як пояснюють самі канадці, що такий підхід дає змогу дитині звикнути до подібних змін у майбутньому житті та адаптовуватися без стресів. Щоб діти навчалися з дитинства долати страхи змін та дослідження чогось нового. Як на мене це досить таки розумно.
Перша початкова школа з 1-го по 6-й клас, далі середня школа з 7-го по 9-й клас і старша школа з 10-го по 12-й клас. Так, навчальний процес там циклом у дванадцять років з вересня по червень місяць включно. Навчання у школі проходить безкоштовно, ніяких зборів чи поборів від батьків. Але залежно від школи — деякі додаткові предмети на вибір учня потребують таки додаткових капіталовкладень. Це стосується середніх та старших шкіл. Усі канцелярські витрати лежать на плечах батьків, та в деяких початкових школах навіть цим забезпечує школа. Немає ніяких підручників. Усі навчальні брошури чи необхідні папери для уроків друкуються у школі та видають самі вчителі. Крім того, усі школи оснащені всім необхідним новітнім обладнанням для наукової діяльності школярів. У кожному навчальному закладі є свої спортивні команди з різних видів спорту. Для юних спортсменів школи в Канаді надають найкращі стадіони, басейни і тренажерні зали. Діти займаються різними видами спорту підчас всього навчального року без нормативів чи оцінок. А головне — там немає домашніх завдань. Дитина повністю вільна від навчання вдома. Немає надмірного навантаження на дітей. І весь навчальний процес спрямований на знання та навички, які дитина потім використовуватиме у повсякденному житті.
Всім учням приділяється окрема увага і вчителі знаходять індивідуальний підхід до кожного з них. Усі діти рівні і відносяться з повагою до кожного учня незалежно від його статусу, поведінки чи релігії сповідання. Вчителі граються та приймають участь у всіх заходах чи подіях, що проходять у школах. Так само вдягаються у відповідні костюми присвячені святам або піжами у відведений на те піжамний день у школі.
Мені дуже сподобався такий підхід до навчання бо в Україні дитина була просто загружена школою і кожен вчитель, вважаючи, що його предмет найголовніший, навантажував домашнім завданням так наче його предмет був єдиним у школі і інших просто не існувало. Складалося таке враження, що весь навчальний процес покладено повністю на батьківські плечі і нагадувало домашнє навчання. А в школу діти ходили тільки для того, щоб вчитель міг оцінити роботу батьків над предметом. Тому ми з Тихіном дуже зраділи такій великій різниці у школах і він ще більше захотів переїзду.
А ще я дізналася від Кріса, що в їхній країні не можна кричати на дітей і тим паче підіймати руку. Якщо почують сусіди чи хтось дізнається в школі то відразу викличуть поліцію. А ті в свою чергу розмовлятимуть і слухатимуть дитину, а не батьків. А потім з обома працюватиме психолог. І якщо ситуація критична на їх погляд — вони без вагань позбавлять батьківських прав, а той депортують батьків, а дитину від дадуть на всиновлення іншій родині.
Так само це стосується і родини. Коли в сім'ї сваряться чи присутнє насильство. Сусіди чи колеги без вашого дозволу чи схвалення запросто відрапортують до відповідних органів. Ось так там дбають про здорові стосунки та безпеку в родинах. І все це прививається у них з дитинства.
