Раді Вас бачити!

А потім через деякий час знову написав:

— Серед усіх інших фото твоїх, мені подобається твій підхід до свят, ти все плануєш та декоруєш. Коли ти будеш тут нам потрібно буде купити багато чого, бо в мене немає нічого.

— Мені це подобається. Наше будні і так сірі та одноманітні, тому я намагаюся хоч якось його прикрасити. В більшості роблю усе сама, бо в нас мало що є, а що і є в наявності то дуже дорого.

— Ти мені подобаєшся. Така цікава та розсудлива жінка. Може ти ще й спортом займаєшся?

— А як же ш. Займаюся. Фігурним лежанням, то одну ногу з під ковдри витягну з ранку то іншу.... Я жартую. Ні звісно, це не моє.

— О, треба теж спробувати, мені подобається твій вид спорту. Може ми спробуємо це робити разом.

— Ні, це більше дівчачий спорт. Для вас хлопців потрібно щось серйозніше та важче — лежати на дивані та дивитися телевізор.

— Звучить не погано.

— А ви притримуєтесь якихось традицій українських у сім'ї?

— Ні. Тільки кілька страв готуємо на сімейні свята і це все. Доречі, а ти навчилася готувати вареники?

— Ні.

— Чому? Я повинен доповісти про це моїй мамі. Це перше шо вона в мене спитала про тебе, чи вмієш ти робити вареники.

— Не вимагай мене червоніти.

— Тобі потрібно навчитися робити вареники. Завтра ж і починай тренуватися у своєї мами, з ранку о 5 годині.

— Так і зроблю. А ти знаєш що таке вишиванка?

— Звісно знаю.

— Ти її маєш?

— Ні.

— Як в тебе немає вишиванки?

— Тут немає такого одягу. І я не бачив, щоб хтось взагалі її вдягав.

— Та не переживай, я також її не маю.

— Ну ти й приколістка. Я на хвилину відчув себе винним, що не маю її.

— Чим будеш займатися на вихідних?

— Після роботи перепочину трохи, як завжди, щось приготую поїсти з запасом на кілька днів також. Потім прогуляюсь з собаками, якщо погода буде гарна а ввечері може фільм якийсь подивлюся.

— А які фільми тобі подобаються? Який жанр?

— Можливо це і дивно для чоловіка. Але мені подобаються фантазійні історії: дракони, магія, ельфи, зоряні війни.

— Немає в цьому нічого поганого чи сором'язливого. Я теж полюбляю цей жанр. Залюбки дивитимуся з тобою.

— Ти вся сповнена сюрпризами. Мені це подобається.

— Нам багато чого подобається однакового. Але Це і не дивно. Ми обоє народилися в один місяць. Хіба може що кілька інтересів різних є.

— Це вірно. Ми не можемо бути абсолютно однаковими і повинні цікавитися іншим. Але впевнений, що в нас дуже багато спільного для цікавого проведення часу і це чудово. А які плани в тебе на вихідні?

— Я точно ще не знаю. Можливо поїдемо сім'єю на море. Останні теплі дні перед шкільним навчальним процесом. Але це не точно. Для мене це вже холодно, хіба що ноги намочити. І не особливо хочеться плавати серед медуз у компанії.

 — Холодно? Ти жартуєш!? А щоб ти тоді сказала погоду у Канаді коли в нас у літку максимум +30, а взимку -20 і іноді до -40!?

— Я мабуть замерзла там на смерть. Не уявляю навіть як можна жити у такому холоді. Я люблю тепло.

— То лише так здається. До всього люди звикають.

— Можливо. Ой, вже пізня година, мені час спати.

— Хотів би я зараз поспати з тобою, а не сидіти на роботі.

— Так ходімо. В мне місця вистачає на ліжку.

— Якщо я буду з тобою спати, то ти навряд чи будеш спати. Я дуже хроплю сильно.

— Звідки ти знаєш, що ти хропеш?

— Так мені мій друг сказав, коли ми відпочиваємо разом на кемпінгу чи готелі. Особливо коли я вип'ю. Бо там безлімітне пиво та коктейлі. Але за звичай я п'ю лише один або два пива.

— Один або два бокали чи один або два літри?

— Ні, галони! Та жартую я. Звісно бокали.

— Так я тобі і повірила.

— Дорога, я клянуся!

—Якщо ці стакани літрові я ще можу зрозуміти. Але що таке для тебе ця доза? Двічі сходити попісяти і все.

— Це звучить дуже прикольно. Мені подобається твій позитивний настрій. А взагалі це дійсно проблема з хропінням і я намагаюся щось придумати для цього.

— А я буду тебе кожного разу цілувати в ночі коли ти починатимеш хропіти і все.

— Яка ти мила та добра дівчина. Солодких тобі снів, моя гарна подружка.

— А тобі гарного дня!

 Моє життя для мене налагодилося майже в повному обсязі. Не вистачало лише поруч надійного чоловіка для повноційної сім'ї. Та я не сильно страждала з цього приводу бо десь глибоко в душі знала, що в мене все буде добре і неодмінно знайдеться така людина. Головне, що я мала улюблену стабільну роботу. Мене все тут влаштовувало: від керівництва до коллективу. Ми всі старалися робити свою справу за для нашого керівника, який є дуже доброю людиною і ми не хотіли його підвести. На відміну від моєї попередньої роботи я мала нормальний стабільний графік з вихідними днями у суботу та неділю, восьмигодинний робочий день без затримок та стресів. Ніяких незадоволених обличь та негативу у свою адресу, я почувалася вільно та розслаблено і не напружувалася, що за мною слідкують весь час через камери і я маю весь час вдавати, що я щось роблю навіть якщо немає відвідувачів. Я не боялася тут користуватися телефоном чи вийти зайвий раз не то, що по справах навіть у туалет. Їсти там доводилося поспіхом та у жахливих умовах. Тому я раділа, що нарешті маю, свого роду, певну свободу на роботі без стресів. Маю вдосталь часу на свої справи та на дитину. Чудовий колектив з яким можна не лише працювати у команді, а й навіть відпочити разом. Бо були не те що друзі, навіть маленька банківська родина. Нам було весело та цікаво і поза робочими стінами. Святкували усі свята та дні народження у колективі або просто могли влаштувати собі свято без причини.

        Одного разу подруга з роботи, Вікторія, поділилася, що мала зустріч з однією провидицею в сусідньому селі. Її їй порекомендувала одна знайома в свою чергу (так в принципі і йдуть чутки та інші балачки по селу). І після того як розповіла свої захоплення від почутого від неї про її минуле, теперішнє та майбутнє — почала нам рекомендувати також звернутися до неї. Я відразу відмовилася, бо не вірю подібним людям. Хоч і сама іноді могла передбачити деякі події не тільки у своєму житті. Та вважала, що це лише добре розвинута та чутлива інтуіція. Тому що подібні передбачення, свого роду, як програма діє потім на все твоє життя і ти не можеш сфокусуватися на іншому. Або вони розповідають очевидні стандартні речі як хороші психологи. Я не відкидаю такої можливості, що в світі існують такі люди та їх дуже мало. Та Вікторія настоювала на своєму, що ця інша. Що вона діє від бога і говорить його словами, не відьма якась там і так само розповість про здоров'я. Якщо я не хочу знати майбутнього то маю підти лише для цього. Бо з нашими лікарями у місцевій лікарні тільки так і треба. Нікудишні спеціалісти та негодне обладнання. Звучало для мене це дуже смішно. Замість того, щоб пройти нормальне обстеження у будь-якій іншій лікарні міста, я мала вірити якійсь гадалці у сусідньому селі.       Я розповіла про це вдома мамі і вона дуже зацікавилася. Бо вона в мене полюбляла свого роду такі заняття і не раз зверталася до подібних людей, хто віщує на картах, кавовій гущі, викачує яйцями.... а іноді і мене тягла за собою. І вона вмовила мене відвідати її. Зі словами: — Ну, що тобі важко? Ну, нічого страшного від того не станеться якщо ти її послухаєш. Якщо не хочеш знати щось про погане так їй і скажеш, щоб не повідомляла тебе! Я погодилася. Ми підпрягли тата відвезти нас.