Раді Вас бачити!

Сесілія

Дорога до лікарні була як у тумані. Я пам'ятаю лише виття сирени й те, як доктор Армстронг намагався мене заспокоїти. Лікарня Редкліффа, розташована в південному кінці Вудсток-роуд, виявилася величезною, схожою на похмурий вікторіанський замок. Довгі, гулкі коридори, багато людей, запах хлорки, який одразу повернув мене до перших днів після аварії.

Мене відвезли у відділення, поклали на жорстке ліжко й одразу почались якісь маніпуляції. Я нічого не розуміла, мені було страшно. Медсестри рухалися швидко, їхні обличчя були байдужими. Я кликала Гейзел, але у відповідь чула лише "заспокойтеся, міс" та "ваша доглядальниця скоро приїде". Я почала кричати, вириватися, і, здається, мені щось вкололи, бо все попливло.

Пізніше я прокинулася від знайомого дотику. Гейзел сиділа поруч і витирала мені чоло вологою тканиною. Вона приїхала. Тепер все буде добре. Я знову провалилася у сон, але цього разу він був спокійним.

Гейзел

Коли я нарешті дісталася до лікарні, Сесілія вже була у своїй окремій палаті. Вона спала під дією заспокійливого. Леді Агнес подбала про все: палата була великою, світлою, з додатковим ліжком для мене. Але лікарняна атмосфера гнітила.

Я знайшла пост чергової медсестри. За столом, заповнюючи якісь папери, сиділа дівчина, яку я впізнала не одразу. Мері Пірсон, ми вчилися на одному курсі. А поруч стояла ще одна наша однокурсниця, Елеонора

— Гейзел? — вигукнула Мері, окинувши мене здивованим поглядом. — Якими долями? А, це ж твоя принцеса щойно приїхала, так? Ну, вона нам тут уже показала свій характер.

— Де її історія хвороби й призначення, Мері? — запитала я, ігноруючи її тон.

— Ой, які ми серйозні, — вона театрально закотила очі. — Тримай, доглядальнице.

Я взяла папку. Елеонора тепло мені посміхнулася.

— Гейзел, привіт. Важкий випадок?

— Запалення легень, — коротко відповіла я.

— Не зважай, — кивнула вона у бік Мері, коли та відвернулася на телефонний дзвінок. — Дівчинці просто страшно. Якщо знадобиться щось, чого немає в приватних палатах, підходь до мене, я допоможу.

Я подякувала і повернулася до палати, тримаючи в руках план лікування: уколи пеніциліну кожні шість годин, крапельниця, кисень. Я подивилася на сплячу Сесілію. Так, вона бувала складною. Але вона була моєю. І я нікому не дозволю говорити про неї погано. Я зроблю все сама.