Раді Вас бачити!

Кохання – як вода, – плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає мов камінь.

Леся Українка, з драми-феєрії "Лісова пісня"

Корнуолл, Англія. Серпень, 1968 рік.

Гейзел

Скрип залізних воріт за моєю спиною прозвучав, як видих полегшення. Я вийшла з кладовища і повільно пішла до автобусної зупинки. Повітря було солоним, воно пахло морем і розпеченим камінням. Чайки кричали десь високо в небі.

Я сіла на дерев'яну лавку, чекаючи на старенький двоповерховий автобус, що мав відвезти мене додому, у Сент-Мос. Повз проїхав яскраво-червоний Austin Mini, і з його відкритого вікна на всю вулицю лунала "Hey Jude". Я посміхнулася. Іноді мені здавалося, що світ змінюється швидше, ніж я встигаю це помічати.

Коли я нарешті дісталася до нашого маленького будиночка, що ховався у затишній бухті, мене зустріла тиша. Я пройшла крізь прохолодні кімнати й вийшла у невеликий сад, що спускався до самого моря.

І там я побачила їх.

Він стояв біля старої лави, занурюючи дротяну петлю у миску з мильним розчином, а маленька дівчинка у світлій сукенці з захватом спостерігала, як у повітря злітають величезні, прозорі кулі, що переливалися на сонці всіма кольорами веселки.

Дівчинка помітила мене першою. Її обличчя спалахнуло радістю.

— Гейзел, ти повернулася! — закричала вона і, смішно перебираючи маленькими ніжками, побігла до мене. — А ми з татком пускаємо мильні бульбашки, він вміє робити такі величезні!

Я підхопила доньку на руки, міцно притискаючи її до себе, вдихаючи знайомий солодкий запах її волосся, і повернулася до чоловіка, який дивився на нас з теплою, трохи втомленою посмішкою.

— Як пройшов день, Джуліане?

Зі щоденника Сесілії

15 березня 1963 року. Оксфордшир.

Моя перша шлюбна ніч з Джуліаном пройшла непогано. Я очікувала на щось страшне, незграбне або, ще гірше, принизливе. Але нічого цього не було. Він був чуйним та лагідним, і мені навіть було майже гарно.

Він не вимагав нічого, лише питав, чи я готова. Його дотики були обережними, майже невпевненими. Коли все скінчилося, він не відвернувся, а просто обійняв мене і так ми й заснули. Вперше за довгі місяці я почувалася у безпеці.

Можливо, це непоганий початок. Не для шлюбу, про який пишуть у романах. Але для дружби.