Раді Вас бачити!

Гейзел

Коли нічний сторож обійшов маєток, і в домі запанувала тиша, Сесілія тихо постукала у мої двері. У руках вона тримала свою нову смарагдову сукню, акуратно складену на руках.

— Допоможете? — прошепотіла вона. — Мені цікаво, як вона сидить.

Моє серце забилося швидше. Я кивнула і відчинила двері ширше, запрошуючи її увійти. Моя кімната, завжди проста і майже аскетична, здавалася тісною поруч із розкішшю її сукні.

Вона розклала її на моєму ліжку. Тканина виблискувала у тьмяному світлі нічника, обіцяючи розкіш і таємницю.

— Застібка ззаду, — пояснила Сесілія. — Я сама не справлюся.

Я обережно взяла сукню. Її аромат — тонкий, ледь помітний запах нової тканини та парфумів леді Агнес — п'янив. Сесілія повернулася до мене спиною, її довге волосся спадало на оголену шию. Мої пальці злегка тремтіли, коли я допомагала їй розстебнути кілька маленьких ґудзиків на потаємній планці.

Потім вона обережно натягнула сукню. Тканина м'яко ковзнула по її тілу, підкреслюючи вигини фігури. Глибокий виріз на спині відкривав ніжну шкіру до самої талії. Я затримала подих. Вона була чарівна.

— Ну як? — нетерпляче запитала вона, намагаючись зазирнути собі через плече у дзеркало на моєму туалетному столику.

— Вона... вона вам дуже личить, — прошепотіла я, відчуваючи, як мої щоки палають.

— А тепер допоможіть із застібкою.

Застібка була довгою і тонкою, майже непомітною. Мої пальці випадково торкнулися її теплої шкіри, коли я намагалася з'єднати гачки. Від цього ледь відчутного дотику по моєму тілу пробігла хвиля неспокою.

Сесілія повернулася і стала перед дзеркалом. Її очі сяяли від задоволення.

— А ви? — раптом запитала вона, дивлячись на мене через відображення. — Ви приміряли свою?

Моя синя сукня лежала на стільці. Я похитала головою.

— Пізніше.

— Ні, зараз, — наполягла вона. — Я хочу побачити.

Зітхнувши, я взяла свою сукню. Її шовковий креп був прохолодним на дотик. Я розстебнула свою уніформу і повільно натягнула сукню. Вона була простою, але елегантною, і, дивлячись на своє відображення поруч із Сесілією, я вперше відчула себе майже рівною їй.

Ми мовчки стояли перед дзеркалом, розглядаючи свої відображення. У тьмяному світлі наші сукні здавалися майже одного кольору — глибокий смарагд і темний сапфір. Дві тіні в тихій кімнаті.

Раптом Сесілія підійшла ближче і поправила мені комірець. Її пальці ледь торкнулися моєї шиї, і від цього випадкового дотику моє серце знову забилося швидше.

Наші погляди зустрілися у дзеркалі. У її очах я побачила не лише задоволення від власної краси, а й... цікавість. І щось ще. Щось таке ж неспокійне і хвилююче, що вирувало всередині мене.

Сесілія

В кімнаті Гейзел було просто, але затишно. На відміну від моєї, де кожен предмет кричав про статус і багатство, тут відчувався її особистий смак, її стриманість.

Коли вона допомогла мені одягти сукню, її руки ледь тремтіли. Я відчувала її напругу, її хвилювання. І це збуджувало мене не менше, ніж відображення моєї власної краси у дзеркалі.

Синя сукня сиділа на ній ідеально. Простий А-силует підкреслював її витончену фігуру. Вона була стриманою, але неймовірно елегантною. Поруч зі мною у моїй яскравій сукні ми виглядали як доповнення одна одної.

Коли наші погляди зустрілися у дзеркалі, я не втрималася і підійшла ближче, ніби ненароком торкнувшись її шиї, поправляючи комірець. Я хотіла відчути її шкіру, хотіла побачити її реакцію. Її зіниці злегка розширилися, а дихання стало трохи частішим.

Я знала, що вона відчуває те саме, що і я. Це тихе, задушливе бажання, яке виникло між нами та повільно, але впевнено розгоралося.

Ми стояли так ще кілька хвилин, мовчки розглядаючи свої відображення. І в цій тиші, у цьому спільному відображенні, було більше інтимності, ніж у будь-яких словах. Це була вже не обіцянка. Це був момент, що настав, і ми обидві затамували подих, чекаючи, хто зробить перший крок.