Раді Вас бачити!

Гейзел

На ранок після прочитання книги я прокинулася з відчуттям, ніби мені довірили якусь могутню, але небезпечну таємницю. Знання, яке я отримала, надавало мені впевненості, але водночас і лякало своєю відвертістю.

Протягом дня я намагалася поводитися як зазвичай. Ми читали "Буремний перевал", і я помічала, як Сесілія уважно стежить за мною, намагаючись вгадати, що коїться у мене в голові. Вона відчувала, що щось змінилося. Я більше не боялася її поглядів. Я дивилася на неї не як на складну пацієнтку, а як на жінку, тіло якої — це загадка, ключ до якої тепер, можливо, був у мене в руках.

Близько третьої години приїхав містер Гоббс. Він передав мені невеликий пакунок з аптеки. Я відкрила його у своїй кімнаті. Всередині була коробочка з написом "Вагінальна мазь" та набір запакованих у папір пластикових аплікаторів — довгих, тонких трубочок з поршнем. У записці від доктора Армстронга було сказано: "Гейзел, спробуймо цей новий, більш сучасний метод. Замість спринцювань на цьому тижні. Інструкція всередині. Це повинно бути більш гігієнічно і менш травматично для пацієнтки".

Я тримала в руках цей аплікатор. Такий клінічний, такий бездушний. Але тепер, після прочитання книги, я розуміла, що його дотик до тіла Сесілії буде не просто черговою медичною маніпуляцією. Він неминуче стане чимось більшим, навіть якщо ми обидві будемо вдавати, що це не так. Я подивилася на книгу, що лежала на моєму столі, і прийняла рішення. Сесілія мала право знати. Ми мали пройти через це разом, озброєні правдою.

Сесілія

Вона була іншою. З самого ранку. Спокійною. Впевненою. В її погляді зникла та розгубленість, яка з'являлася щоразу, коли між нами виникала близькість. Вона дивилася на мене прямо, і в її погляді була нова, глибока зацікавленість, яка водночас і бентежила, і вабила мене.

Я бачила, як вона забрала пакунок у водія, а потім зачинилася у своїй кімнаті. Я знала, що це щось від лікаря. Нові ліки. Нова процедура. Нове вторгнення.

Але коли вона вийшла звідти, вона тримала в руках не лише медичну коробку. Вона тримала ту саму кулінарну книгу, з якої ми готували оладки.

Вона підійшла до мого ліжка. Її обличчя було серйозним.

— Сесіліє, — почала вона. — Сьогодні ввечері буде нова процедура. Але перед цим, я думаю... я думаю, нам потрібно дещо прочитати. Разом.

Вона поклала книгу мені на коліна. "Сто рецептів з Йоркширу". Я абсолютно нічого не розуміла. Навіщо вона принесла кулінарну книгу, щоб говорити про лікування? І саме ця дивність, ця нелогічність змусила моє серце закалатати в передчутті чогось надзвичайного.