Раді Вас бачити!

Гейзел

Через кілька днів після оголошення про прийом до маєтку приїхала кравчиня. Це була не просто кравчиня, а мадам Дюбуа — мініатюрна, сувора француженка з Парижа, яка, за словами леді Агнес, шила сукні для самої королеви. Вона привезла з собою величезні альбоми з ескізами та зразками тканин: шовк, оксамит, парча.

Я допомогла Сесілії сісти у ліжку, підклавши їй під спину подушки, і збиралася тихо вийти, щоб не заважати. Але Сесілія зупинила мене.

— Залиштеся, Гейзел. Мені знадобиться ваша порада.

Я залишилася, відчуваючи себе ніяково під пильним поглядом мадам Дюбуа, яка окинула мою просту уніформу з ледь прихованою зневагою. Вони довго обговорювали фасони та тканини. Леді Агнес наполягала на чомусь класичному, а Сесілія, на мій подив, обрала сукню сміливого, насиченого смарагдового кольору з глибоким вирізом на спині.

Коли мадам Дюбуа почала знімати мірки, Сесілія раптом сказала:

— Вам також потрібно зняти мірки з міс Гейзел.

Леді Агнес і кравчиня одночасно повернули до неї голови.

— Що, люба? — здивувалася леді Агнес.

— Гейзел буде супроводжувати мене на прийомі, — спокійно пояснила Сесілія. — Вона допомагатиме мені. Вона не може робити це у своїй уніформі. Їй потрібна вечірня сукня.

Я відчула, як мої щоки спалахнули. Я хотіла провалитися крізь землю.

— Але, міс Сесіліє, я...

— Це не обговорюється, — відрізала вона, дивлячись на матір.

Леді Агнес на мить завагалася, але потім, мабуть, вирішивши, що сперечатися з донькою, яка нарешті проявила інтерес до життя, не варто, несподівано погодилася.

— Ти маєш рацію, люба, — сказала вона. — Це буде доречно. І, Гейзел, — звернулася вона до мене, — оскільки скоро Різдво, можете замовити у мадам Дюбуа ще дві сукні, простіші. Для святкової вечері й, можливо, для фотографій. Вважайте це моїм подарунком.

Я стояла, приголомшена, поки холодна стрічка мадам Дюбуа обвивала мою талію та стегна. Я, Гейзел, донька шахтаря, стою у спальні аристократки, і особиста кравчиня королеви шиє для мене вечірню сукню. Це було схоже на казку, на дивний, неймовірний сон.

Сесілія

Ідея з сукнею для Гейзел народилася в моїй голові тієї ж миті, коли мати оголосила про прийом. Це був не просто каприз. Це був стратегічний хід. Якщо я маю бути експонатом на цьому святі життя, то Гейзел буде поруч зі мною. Не як прислуга, що стоїть у кутку, а як моя компаньйонка, моя фрейліна. Вона буде моїм щитом і моєю таємною підтримкою. І для цього вона має виглядати відповідно.

Я бачила її збентеження, її бажання відмовитися. Але я наполягла. І, на мій подив, мати погодилася. Її пропозиція щодо ще двох суконь стала для мене несподіванкою, але я вдячно прийняла цей жест. Можливо, вона теж, підсвідомо, хотіла зробити для Гейзел щось приємне.

Коли мадам Дюбуа почала знімати з неї мірки, я уважно спостерігала. Я бачила її струнку фігуру, яку зазвичай приховувала безформна уніформа. Тонка талія, високі груди, довгі ноги. Вона була красивою. Набагато красивішою, ніж я думала. Кравчиня обговорювала з нею тканини, кольори, і я слухала, як Гейзел невпевнено висловлює свої побажання.

Вона обрала для вечірньої сукні простий, але елегантний фасон А-силуету і тканину глибокого синього кольору, важкий шовковий креп, що пасував до її очей. А для денних суконь мадам Дюбуа, на мій подив, запропонувала їй крімплен — нову, дивовижну тканину, що зовсім не м'ялася.

— Дуже практично і сучасно, мадемуазель, — сказала вона, і Гейзел з вдячністю погодилася.

В цей момент межа між нами — між пацієнткою і медсестрою, між аристократкою і простою дівчиною — стала майже невидимою. Ми знову були просто двома молодими жінками, які, в цей раз, готуються до балу. І ця думка принесла мені дивне, глибоке задоволення.