Раді Вас бачити!

Гейзел

П'ять днів. Ця цифра пульсувала у мене в голові. П'ять днів до того, як наш крихкий, інтимний світ знову замкнеться, сховається за стінами професіоналізму та страху. Слова Сесілії — "у нас ще є час" — не були проханням. Це був дозвіл. Це був виклик. І я вирішила його прийняти.

Коли я готувала все для вечірніх процедур, мої руки не тремтіли. Я була на диво спокійною. Рішучою. Катетер, крем... а потім? Потім буде те, на що ми обидві чекали.

Я почала наносити крем. Її шкіра під моїми пальцями була гарячою. Я дивилася на неї, і цього разу вона не заплющила очі. Вона дивилася на мене — прямо, довірливо, з ледь помітною усмішкою на губах.

Мій палець, змащений кремом, торкнувся її. Не випадково. Не як частина процедури. Я повільно, свідомо почала пестити її, спостерігаючи за тим, як змінюється її обличчя. Її дихання стало глибшим, вона ледь чутно зітхнула, віддаючись моєму дотику. Я використовувала знання, отримані з книги, і свою власну, нову інтуїцію. Я досліджувала її тіло, вивчала його реакцію. Це було схоже на гру на невідомому, але неймовірно чутливому інструменті.

І в той момент, коли її тіло почало напружуватися у передчутті, коли її стегна подалися мені назустріч, сталося те, чого я не очікувала.

Її рука повільно піднялася і лягла мені на груди, прямо на серце.

Я завмерла. Її долоня, така ніжна і водночас така впевнена, лежала на моїй уніформі. І крізь грубу тканину, крізь усі мої захисні шари, я відчула його. Тепло. Не просто тепло, а справжній вогонь, що миттєво розлився по моїх жилах. Моє серце шалено закалатало під її долонею, мої соски затверділи, і я ледь не скрикнула від несподіваної, гострої хвилі насолоди. З Артуром... з Артуром ніколи не було нічого подібного. Його дотики були приємними, але... порожніми. Цей же дотик був сповнений сенсу.

Я побачила, що вона помітила мою реакцію. Її погляд став ще глибшим, а пальці ледь помітно стиснулися, пестячи мої груди крізь тканину.

— Можна... я теж зроблю тобі приємно? — прошепотіла вона.

Ці слова повернули мене до реальності. Я, моє тіло, мої бажання. Я не була до цього готова. Я не вміла приймати. Я злякалася. Я обережно взяла її руку і прибрала зі своїх грудей, похитавши головою.

— Не зараз, — ледь чутно видихнула я. — Будь ласка...

Я знову зосередилася на ній, на її тілі, подвоюючи свої зусилля, намагаючись сховатися у її насолоді від своєї власної.

Сесілія

П'ять днів. Час пішов. Я знала, що сьогодні щось станеться. Я бачила це в її очах, у її впевнених, неспішних рухах.

Коли вона торкнулася мене, я не стала заплющувати очі. Я хотіла бачити її. Я хотіла бачити її обличчя, коли вона дарує мені насолоду.

Її дотики були неймовірними. Вона знала. Тепер вона точно знала, що робити. Вона грала на моєму тілі, як на фортепіано, і я відгукувалася на кожен її рух, на кожен тиск. Хвиля підіймалася все вище, але цього разу це було не лише моє задоволення. Це було щось спільне. Я дивилася на неї — на її розпашілі щоки, на напіввідкриті губи, на те, як зосереджено вона стежить за моєю реакцією.

І в цю мить я відчула нестримне бажання. Не просто приймати. А дарувати. Доторкнутися до неї. Відчути її.

Моя рука, ніби живучи своїм власним життям, піднялася і лягла їй на груди. Я відчула, як шалено б'ється її серце. Я відчула, як вона затамувала подих. І я побачила в її очах шок і... щось ще. Щось схоже на те, що відчувала я сама. І це надало мені сміливості. Я почала пестити її груди, і коли я запитала, чи можу я зробити їй приємно, це було найщиріше питання в моєму житті.

Вона відмовила. Але вона зробила це так ніжно. Її "не зараз" не було відмовою. Це було обіцянкою.

Я дозволила їй довести справу до кінця, і коли моє тіло здригалося від оргазму, я дивилася на неї. І я знала, що тепер ми рівні. Я знала її таємницю. Вона теж цього хоче. І це було найсолодшим відкриттям з усіх.