Раді Вас бачити!

Зі щоденника Сесілії

11 червня 1963 року. Оксфордшир.

Джуліан зайшов до моєї кімнати, коли ми з Гейзел займалися коханням. Це не можна було ні з чим сплутати. Її губи були на моїй шиї, її руки міцно тримали моє тіло, і я відчувала її тепло всюди — знайоме, таке бажане тепло, якого мені так не вистачало останні місяці. Я стогнала, не в змозі стриматися, і її поцілунки ставали все глибшими, пристраснішими.

Двері відчинилися без стуку. Ми обоє замерли. Він стояв у дверях, високий і незворушний, його обличчя було непроникним. Він дивився на нас кілька довгих секунд, і в цій тиші я чула лише своє шалене серцебиття. Потім він просто розвернувся і пішов, тихо зачинивши за собою двері.

Що тепер буде?

Гейзел

На честь повернення Сесілії я вирішила приготувати щось особливе. У старому номері "Good Housekeeping" за минулий рік я знайшла рецепт запеченого лосося з лимоном та кропом, який виглядав просто чудово. Поки риба маринувалася в холодильнику, я дрібно нарізала свіжі овочі для салату — хрусткий огірок, солодкі помідори, червону цибулю.

Готуючи, я мимоволі задумалася про наше життя тут, у Корнуоллі. Іноді мені здавалося, що у мене справді дві дитини — Сесілія та Емілі. Обидві потребували уваги, турботи, іноді — навіть нагляду.

Згадалося, як Сесілія минулого року, поспішаючи на сільський ярмарок, випадково зачинила ключі від будинку всередині. Довелося кликати місцевого майстра, який жартував, що в нашому домі живе справжня "роззява". Сесілія тоді лише ніяково посміхалася, а мені довелося стримувати сміх.

Або як вона нещодавно вирішила спекти пиріг за новим рецептом і переплутала цукор із сіллю. Емілі довго відмовлялася їсти "солодкий" пиріг, а Сесілія ображено надула губи, як маленька дівчинка.

Навіть те, як вона потрапила до лікарні цього разу... Звісно, операція була необхідна, але ж до цього довело її власне безтурбоття. Вона вирішила покататися на старому велосипеді Джуліана, який стояв у сараї без діла вже кілька років. Не перевірила гальма, звичайно ж, і не впоралася з керуванням на крутому спуску до пляжу. На щастя, обійшлося лише вивихнутим пальцем на нозі, але ж переполоху було на весь будинок.

Я усміхнулася своїм думкам. Так, Сесілія буває непередбачуваною і часом потребує зайвої уваги. Але в цьому вся її суть. Її безпосередність, її щирість, її вміння радіти дрібницям — саме все це робить наше життя яскравішим і цікавішим.

Я дістала з духовки рум'яну картоплю, посипала її свіжою зеленню. Ні, я так і не стала лікарем, бо зрозуміла, що мій пріоритет — це турбота про мою маленьку родину. І за всі ці роки я жодного разу про це не пошкодувала.

За вікном почувся шум машини. Вони повернулися з лікарні.