Магічний вісник, який з’являвся перед обличчям куратора першокурсників із самого ранку, зазвичай нічого доброго не віщував. Рован ще не встиг допити каву, а вже подумки перебрав, кого сьогодні доведеться забирати з відділку й чи можна доручити це комусь іншому.
Натомість із листа випливало, що його студенти — винятково обдаровані молоді маги, які заслуговують на всіляке заохочення.
Рован поставив чашку й перевірив підпис.
Северин Бланк. Бургомістр Кліфтона.
Він повернувся до початку й перечитав уважніше. Бланк дякував академії за належну підготовку студентів, окремо відзначав їхню старанність і повідомляв, що роботи на головній площі виконано вчасно та в повному обсязі.
Щоб Северин Бланк визнав чужі заслуги, результат мав бути справді видатним. Зазвичай усе хороше в місті відбувалося завдяки його особистій пильності, а все погане — через те, що хтось не дослухався до його порад.
Треба буде за нагоди подивитися на площу.
Рован відклав лист, потягнувся до кави, але перед чашкою вже розгортався наступний вісник.
На східному кладовищі вночі бачили спалахи й чули завивання. Мешканці прилеглих будинків вимагали негайно вжити заходів. Академію просили якнайшвидше надіслати фахівця.
От тепер усе стало на свої місця.
Бургомістр вважав штатного міського некроманта зайвою витратою. Мерці поводилися неспокійно не щодня, а платити фахівцеві довелося б щомісяця. Натомість в академії некромантів вистачало, студенти потребували практики, а викладачі однаково отримували платню.
Северин Бланк уже кілька разів викладав ці міркування особисто. Особливо охоче наголошував на користі для студентів.
Рован допив каву. Практика їм справді була потрібна.
На академічному кладовищі навіть найсвавільніші мешканці давно знали межі дозволеного. На міських цвинтарях публіка траплялася значно менш приручена. Там помилка в захисному колі могла зацікавити когось, хто досі мирно лежав під землею й зовсім не збирався долучатися до навчального процесу.
Дивитися, як після першої ж спроби студенти починають уважніше слухати пояснення, було навіть приємно.
До того ж пані Зельман нещодавно згадувала, що запаси трав із минулої практики закінчуються. Згадувала вона це, стоячи в нього на шляху з переліком потрібного, тож натяк важко було не помітити.
Рован дістав розклад. Після обіду він мав практичне заняття з третьокурсниками, які вже обрали некромантію своєю спеціалізацією. Упокоєння на міському кладовищі їм цілком до снаги — звісно, якщо нічні спалахи не віщували чогось серйознішого. Спочатку доведеться оглянути місце самому.
Перший курс можна було взяти по трави. Поки старші готуватимуть ритуал, молодші поповнять запаси пані Зельман. Головне — заздалегідь визначити, де їм дозволено ходити, і пояснити, що за межі позначеної ділянки виходити не слід. Бажано кілька разів.
Він написав відповідь до міської управи й окрему записку пані Зельман. За кілька хвилин вісники зникли, а в дверях з’явився Орест.
— Пане, роботи перевірено.
Рован прийняв стос і поглянув на верхній аркуш. Червоних позначок вистачало.
— Скільки не склали?
Орест назвав число.
Рован ще раз подивився на лист бургомістра. Винятково обдаровані молоді маги.
— Сьогодні практика третього курсу пройде на східному кладовищі. Підготуй усе для ритуалу упокоєння.
— Так, пане. Буде зроблено.
— І передай першокурсникам, що вони йдуть збирати трави. Рукавички, сумки, ножі для зрізання. Збір обох курсів після обіду, біля брами.
Орест кивнув, але Рован затримав його, перш ніж той пішов.
— Пані Зельман надішле список. Простеж, щоб його отримали всі першокурсники, а не один студент на групу.
Після минулої практики троє принесли одну й ту саму траву, зате кожен запевняв, що решту мав зібрати хтось інший.
Коли двері зачинилися, Рован підвівся й дістав мантію. Дорогою до східного кладовища можна було пройти через головну площу. Заодно побачить, чим саме першокурсники заслужили настільки щедру похвалу.
