У вітальні першого курсу потріскували дрова. Жак міряв кімнату кроками від каміна до дверей і щоразу біля порога прислухався до коридору. Діоніс розлігся на дивані, навіть плаща не зняв, а Ільса забралася з ногами в крісло біля вогню. На низькому столику між ними холонув чай. До своєї чашки Жак так і не доторкнувся.
— У нас серйозне замовлення, а вас не знайдеш, — пробурчав він, знову повертаючись від дверей.
— Мене взагалі з побачення зірвали, — озвався Діоніс із дивана.
— У тебе щодня побачення, переживеш. Мені взагалі сон не дали додивитися, — сказала Ільса й підгорнула під себе ноги.
У коридорі почулися швидкі кроки. Жак зупинився, і до вітальні вбігла Ярина. Скреґ прослизнув у неї під ногами й одразу застрибнув на спинку крісла. Любчик міцніше вчепився в комір.
— Що трапилося?
— Замовлення від бургомістра. Велике й термінове. Пам’ятаєш статую дракона на площі?
— Ту, біля якої він любить виголошувати промови?
— Її й треба відновити. Каже, після наших ремонтів увесь старий центр блищить, а на головній площі дракон із відбитим крилом. Завтра зранку чекає нас на огляд.
Ярина поставила сумку біля крісла й сіла. Один із Рованових аркушів висунувся з-під клапана. Вона заправила його назад і застебнула пряжку.
— Ти вже пообіцяв, що ми полагодимо крило?
— Я пообіцяв, що прийдемо подивитися.
Ярина перевела погляд на Жана. Той кивнув. От тепер можна було говорити про роботу.
За великим столом біля вікна горіла лампа. Гриць і Аелін зайняли половину стільниці книжками й розрахунками, а на вільному краю Жан лишив свій манускрипт. Почувши про крило, Гриць розгорнув схему, яку притримував ліктем, а Аелін посунув лампу ближче.
— Ми вдосконалили закляття відновлення, — пояснив він. — Якщо поєднати всі наші стихії, можна реставрувати майже будь-що. Навіть коли частини бракує.
Гриць притиснув пальцем кутик аркуша, що загинався.
— Є один мінус. Вкладати силу треба всім одночасно. Якщо когось бракуватиме, рівновага порушиться і схема потягне з резервів значно більше, ніж треба.
Ярина підвелася й підійшла до столу. У світлі лампи було видно, скільки разів вони правили схему. Подекуди папір протерся від виправлень.
— Грицю, це ми після кожного такого ремонту пластом лежатимемо? У нас ще на навчання має щось залишитися.
— Я поясню, — втрутився Аелін і підтягнув до себе чистий аркуш.
За пів години він устиг намалювати три схеми, двічі повернутися до першої й попросити всіх уявити, що вони водночас і джерела сили, і частини закляття. Ярина слухняно уявила. Звідки вона завтра братиме сили на заняття, зрозуміліше не стало. Ільса вже підперла щоку долонею й поволі сповзала глибше в крісло. Навіть Жак перестав ходити й сів на край дивана.
Гриць дочекався, поки Аелін умочить перо в чорнило, і накрив чистий край аркуша долонею.
— Якщо робимо всі разом, сил піде менше, ніж на ілюзію. Якщо на замовлення йдуть не всі, користуйтеся старим закляттям.
— О, тепер трохи зрозуміліше, — сказала Ільса й сіла рівніше.
Аелін подивився на три свої схеми.
— Я до цього й вів.
Гриць посунув йому чорнильницю, щоб не довелося тягнутися через увесь стіл, і повернувся до Жака.
— Розміри статуї знаєш?
— Дракон великий, — почав Жак і, зустрівшись із Ярининим поглядом, додав: — Завтра виміряємо.
— І подивимося, що там із крилом, — сказала вона. — Може, воно відбите, а може, тріснуло біля основи й потягло за собою пів спини. Поки не оглянемо, ціну й строк не називаємо.
Жак підійшов до столу, розгорнув манускрипт і знайшов запис бургомістра. Ярина нахилилася, щоб розібрати, що він дописав на полі.
Огляд.
Вона всміхнулася й потягнулася по сумку. Принаймні за дракона до ранку можна було не хвилюватися. До п’ятниці ж лишалося менше часу, ніж хотілося, а з усіх Рованових знаків вона ще жодного не переклала.
