Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Звіт лежав посеред столу. Ярина вже двічі перечитала першу сторінку, хоча після другого абзацу їй щоразу хотілося знайти Аелінові якесь заняття, яке не передбачало письма. Нічні пригоди були викладені докладно, послідовно й з такою повагою до точності, що за потреби куратор міг би відновити весь їхній маршрут, розрахувати збитки й виписати штрафи, не виходячи з кабінету.

Біля нижнього краю аркуша виднілися чотири маленькі дірочки.

— Тобто тепер він хоче ходити з нами, — підсумувала вона, відкладаючи папери. Діоніс кивнув, а Жак, який сидів поруч із братом на дивані, поквапився додати: — Але ми нічого не обіцяли. Сказали, що треба обміркувати.

— Ти хотів обіцяти, — уточнив Діоніс, відкидаючись у кріслі.

Жак невдоволено глянув на нього. — Я збирався уточнити умови.

— Ти вже набрав повітря, щоб сказати «домовилися».

Жан повернувся до брата. Кілька секунд вони дивилися один на одного, тоді старший Донгарт забрав зі столу звіт і обережно перегорнув сторінку. — Добре, що хоч цього разу спочатку принесли документи, — пробурмотів він, перевіряючи останній аркуш. — А то могли б і нас усіх у навантаження пообіцяти.

У вітальні першого курсу, крім них, нікого не було. Більшість студентів роз’їхалася на канікули, і тепер можна було зайняти одразу обидва дивани, не прибирати ноги з низенького столика й обговорювати проникнення до навчальної частини без ризику, що хтось почне давати поради. Ярина ще вчора вважала б таку розмову достатньою причиною піти до себе. Сьогодні її найбільше цікавило, чи кіт часом не залишив собі копію.

— Він фамільяр Рована, — нагадала Ільса, влаштовуючись зручніше. — Ми беремо його із собою, а куратор потім дізнається все ще до нашого повернення.

— Він сказав, що може помовчати, — заперечив Жак. — Бо Рован не дає йому розгулятися на своїй території.

Гриць, який досі мовчки розглядав сліди пазурів, підняв голову. — А що він має на увазі під «розгулятися»?

Жак повагався. У приймальні це питання здалося йому менш важливим, ніж звіт під котячою лапою. Тепер, коли папери були в них, невизначеність починала дратувати.

— Оце й треба буде з’ясувати, — визнав він. — Увечері прийде — спитаємо.

Ярина потерла скроню. Їй досі не подобалося, що тепер до їхніх справ долучався хтось, хто міг будь-якої миті повернутися до куратора. З іншого боку, Скреґ уже знав про звіт, бачив хлопців у приймальні й чомусь дозволив їм піти. Якби хотів здати, вони зараз навряд чи сиділи б тут.

— Якщо домовлятися, то щоб мовчали всі, — сказала вона. — Ми не розповідаємо, куди він із нами ходив, він — що ми там робили. І спочатку з’ясовуємо, чого саме йому хочеться. Бо я більше не збираюся серед ночі дізнаватися, що комусь для повного щастя бракує ще десяти фургонів мармуру.

Жан скривився, але сперечатися не став. Аелін тим часом підтягнув звіт ближче й вирівняв загнутий кутик. — Домовленість варто сформулювати без двозначностей, — пролунало над столом. Жак одразу пожвавішав. — Оце правильно. І про комерційну таємницю теж. Надалі всі наші розрахунки залишаються між нами.

Ярина глянула на Аеліна. Тонкі пальці на мить завмерли на папері, тоді звіт було обережно відсунуто до середини столу. Вона не стала нічого додавати. Зрештою, біля розкладу сьогодні теж хтось стояв на стрьомі.

Ільса вже відкрила рота, коли перед нею спалахнув магічний вісник. Майже одночасно другий з’явився біля Ярининого плеча. Дівчата перезирнулися. Ярина простягнула руку першою, дозволяючи повідомленню розгорнутися, пробігла очима кілька рядків і повільно опустила долоню.

Ще вчора вона думала, що після нічного заробітку можна буде трохи видихнути.

— Що там? — запитав Діоніс, помітивши її обличчя. Ярина перечитала повідомлення, хоча нічого нового в ньому вже не з’явилося. — Можемо не виходити на роботу. Більше взагалі.

Ільса мовчки кивнула, дочитуючи власний вісник. Магічне світло згасло, залишивши по собі порожнє місце над столом. Кілька секунд ніхто не говорив. Потім Гриць обережно посунув до дівчат тарілку з печивом, яку приніс із вечері.

Ярина взяла одне радше для того, щоб зайняти руки. Тринадцять злотих, зароблених за ніч, нікуди не поділися, але тепер доведеться розтягувати їх невідомо на скільки. Новий підробіток ще треба знайти. Навчання скоро відновиться, часу стане менше, а рахунки академія виставлятиме з колишньою сумлінністю.

— Отже, з фірмою треба поспішити, — сказав Жак.

Жан повернув до нього голову й ледь помітно насупився. Молодший Донгарт відповів йому коротким поглядом, який Ярина вже навчилася впізнавати. Зазвичай після такого з’ясовувалося, що брати щось обговорили заздалегідь, але найцікавішу частину залишили на потім.

— З якою фірмою? — запитала вона.

Жан зітхнув і посунувся на край дивана. — Ми з братом думали над нашими нічними напрацюваннями. Якщо оформити патенти, це може приносити добрі гроші. Не лише за ремонт. Самі закляття, схеми…

— Академія привласнить їх раніше, ніж ми дійдемо до патентного бюро, — перебила Ільса. — Зі студентами там навіть розмовляти не стануть.

— Зі студентами — ні, — погодився Жак, нахиляючись до столу. — А з фірмою — стануть. Працювати в наймі нам не заборонено. Маман оформить справу, ми семеро будемо працівниками, а патенти до нашого випуску оформлюватимемо на фірму. Після — передамо кожному права на власні розробки або частку в спільних.

Жан кивнув, одразу переходячи до подробиць: — Це треба від початку прописати в документах. Хто над чим працював, кому яка частка належить і коли права мають перейти до авторів. Поки нашими справами може зайнятися сімейний нотаріус. Як почнемо заробляти — наймемо для фірми окремого.

Ярина перестала крутити печиво в пальцях. Думка їй подобалася. Навіть надто. Можна було виконувати замовлення, отримувати гроші й поступово розраховуватися з академією, замість того щоб щоразу вигадувати, як підробити без зайвих запитань. Вона вже майже дозволила собі уявити це життя, коли знову помітила, як Жан дивиться на брата.

— А маман знає, що ви збираєтеся оформити на неї фірму? — обережно уточнила вона.

Жак відкинувся на спинку дивана. Жан почав поправляти манжету.

Ільса теж відклала печиво.

— Поки що ні, — визнав старший Донгарт. — Але ми знаємо, як її переконати.

— Тоді чого ви ще тут сидите? — Ярина подивилася з одного на другого. — Ідіть і переконуйте.

Жак потер долоні об коліна й усміхнувся з тією особливою привітністю, з якою зазвичай переходив до незручних умов. — Тут без вас не обійтися.

Ярина повільно поклала печиво назад на тарілку.

Жан, мабуть, вирішив, що далі тягнути вже немає сенсу. — Маман не дасть нам грошей на чергову аферу, — пояснив він. — І своїм ім’ям її прикривати теж не стане. Вважає, що нам треба спочатку закінчити навчання, а вже потім займатися торгівлею.

— Розумна жінка, — зауважив Діоніс. Жак пропустив це повз вуха. — Але якби побачила, що ми беремося за серйозну справу, думаємо про майбутнє, маємо відповідальність перед…

Він замовк, бо Ільса вже сіла рівніше.

— Перед ким? — лагідно поцікавилася вона.

Жан глянув на брата з явним бажанням залишити йому решту пояснень. Жак не відвів погляду від дівчат. — Перед вами.

У вітальні стало тихо. Гриць опустив очі до столу, а Діоніс повільно повернувся до гномів усім корпусом.

— Ви хочете сказати маман, що ми працюватимемо у фірмі? — перепитала Ярина, ще залишаючи їм можливість відповісти щось розумне.

— Що ви нам подобаєтеся, — уточнив Жак. — Серйозно подобаєтеся. І ми хочемо мати власний заробіток, щоб…

Діоніс закашлявся в кулак. Ільса кілька секунд дивилася на молодшого Донгарта, потім перевела погляд на його брата.

— Тобто ми маємо вдати ваших дівчат.

Жан кивнув із виглядом людини, яка воліла б уже перейти до практичної частини розмови.

Ярина відкинулася на спинку крісла. Пропозиція дістала до неї не відразу. Спершу були фірма, патенти, можливість вибратися з боргів. А тепер виявлялося, що дорогою до всього цього треба буде завітати на чай і подивитися в очі матері двох гномів, удаючи почуття до одного з них.

— А просто сказати, що ви нарешті придумали щось путнє, не можна? — запитала вона.

— Можна, — відповів Жан. — Але ми вже так казали.

Діоніс усе-таки не втримався й засміявся. Молодший Донгарт невдоволено глянув на нього, зате Гриць поставив цілком практичне запитання: — А якщо вона потім зрозуміє?

Жак одразу повернувся до нього. — Ми ж не збираємося красти її гроші. Фірма буде справжня. Замовлення теж. І заробіток. Нам тільки треба, щоб вона погодилася допомогти з оформленням.

— А ми? — Ільса розвела руками. — Ми теж справжні.

— І ви справжні, — погодився Жак, відчуваючи, що переговори знову відхиляються від бажаного напрямку. — Просто не обов’язково одразу пояснювати всі подробиці наших стосунків.

Ярина глянула на Ільсу. Та вже не усміхалася, але й остаточно відмовлятися, здається, не збиралася. Повідомлення про звільнення прийшло дуже невчасно. Або, якщо дивитися з боку Донгартів, навпаки.

— Спочатку розповісте про вашу маман, — вирішила Ярина. — Що вона знає про нас, чого чекає від вас і що саме ви вже встигли їй написати.

Жан відкрив рота, та вона підняла долоню.

— Усе розповісте. Бо я не збираюся за столом дізнатися, що ми вже пів року знайомі й на весну заплановане весілля.

Жак ображено випростався. — Нічого ми такого не писали.

— От із цього й почнемо, — сказала Ільса, знову влаштовуючись на дивані. — А потім вирішимо, чи взагалі підемо на ваш чай.

У двері тихенько пошкреблися.

Ярина, яка сиділа найближче, підвелася й пішла відчиняти. На порозі стояв Скреґ із таким виглядом, ніби його тут давно чекали й тепер він мав підстави бути незадоволеним. Дівчина відступила, пропускаючи гостя, і кіт неквапно зайшов до вітальні.

— А чого ж ти не перемістився? — поцікавився Діоніс, випростуючись у кріслі. Після зустрічі в приймальні він уже встиг кілька разів озирнутися на темні кутки кімнати, проте фамільяр чомусь скористався дверима.

Скреґ зупинився біля горщика з квітами й оглянув нижнє листя. — Бо ще не залишив маячка у вітальні першого курсу. Зараз виправлю, мр, — пояснив він і підняв задню лапку.

— Фу! — Ільса підібгала ноги на диван, а Ярина рвучко нахилилася до кота. — Здурів?!

Скреґ спритно відступив від простягнутих рук і поставив лапу на підлогу. — Жартую, мр, — повідомив він, задоволено примружившись.

6ae9dd7c3ae4c.webp


loading-spinner.svg



Ната Валь
ВАМіТ. Особливо обдаровані

Зміст книги: 37 розділів

Спочатку:
Глава 1
1792691006
31 дн. тому
Глава 2
1792691037
31 дн. тому
Глава 3
1792691123
31 дн. тому
Глава 4
1792692418
31 дн. тому
Глава 5
1792692661
31 дн. тому
Глава 6
1792740782
30 дн. тому
Глава 7
1792741187
30 дн. тому
Глава 8
1792741313
30 дн. тому
Глава 9
1792741398
30 дн. тому
Глава 10
1792741834
30 дн. тому
Глава 11
1792819712
29 дн. тому
Глава 12
1793610803
20 дн. тому
Глава 13
1793711294
19 дн. тому
Глава 14
1793711369
19 дн. тому
Глава 15
1793711426
19 дн. тому
Глава 16
1793711484
19 дн. тому
Глава 17
1793711560
19 дн. тому
Глава 18
1793711617
19 дн. тому
Глава 19
1793711682
19 дн. тому
Глава 20
1793711732
19 дн. тому
Глава 21
1793711789
19 дн. тому
Глава 22
1793769970
18 дн. тому
Глава 23
1794145110
14 дн. тому
Глава 24
1794145143
14 дн. тому
Глава 25
1794145187
14 дн. тому
Глава 26
1794226227
13 дн. тому
Глава 27
1794226291
13 дн. тому
Глава 28
1794295736
12 дн. тому
Глава 29
1794408456
11 дн. тому
Глава 30
1794463381
10 дн. тому
Глава 31
1794562411
9 дн. тому
Глава 32
1794653535
8 дн. тому
Глава 33
1794812395
6 дн. тому
Глава 34
1794997696
4 дн. тому
Глава 35
1795069550
3 дн. тому
Глава 36
1795152313
2 дн. тому
Глава 37
1795251517
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!