Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Рован підсунув чистий аркуш. Нижній коридор некромантського факультету потребував прибирання, а сімом першокурсникам не завадило б кілька годин корисної праці. У розпорядженні він зазначив підлогу, стіни та ніші. Двері аудиторій і лабораторій наказав не відчиняти.

Скреґ зазирнув під перо й сів на паперах.

— Коридор некромантського факультету? А не занадто? У тебе ж там зазвичай мерці різного ступеня свіжості прибирають.

— Переживуть, — Рован поставив підпис. — А хто не переживе, того підніму в понеділок. У нас якраз практика з третім курсом.

Він розділив аркуш на сім вісників і відправив їх. Скреґ проводив останній поглядом.

— Мені теж іти?

— Можеш допомогти, якщо маєш бажання.

Кіт уклався на розпорядження, принесені з аудієнції, й заплющив очі.

Вісник просочився під дверима, коли Ярина вже роззувалася. Вона дочитала до слів «негайно з’явитися», і папір спалахнув, обсипавши їй коліна попелом. Поряд з Ільсою догоряв такий самий.

— Що ми ще встигли зробити?

— Це за той вечір. За мур та все інше, — відповіла подруга, збираючи волосся.

Довелося взуватися знову. Біля сходів уже чекали хлопці. Жан утримував свій вісник за кутик і вивчав його, наче угоду з прихованою платою.

— Коридор. Один. Без аудиторій та лабораторій. З першим ранковим дзвоном Рован прийде перевірити.

— Без штрафу? — Ярина спробувала зазирнути в аркуш, але той вирвався з гномових пальців і спалахнув.

— Поки що.

Після звільнення з таверни ганчірка влаштовувала її значно більше за рахунок. Вона пішла за рештою вниз, де до вогкості поступово додавався солодкавий дух. На останньому прольоті Гриць закрив ніс хусткою.

Обабіч склепінчастого коридору тягнулися важкі двері, під стелею жевріли зелені світильники з металевими відбивачами. У ніші біля входу стояв інвентар. Жан визирнув за поворот, побачив там ще світильники й повернувся по відро.

— Гарно придумав. Один коридор.

На дверях практичної некромантії темнів відбиток долоні, розмазаний до підлоги. Ярина обійшла його й відкрутила кран у сусідній ніші.

— Уночі підлогу не миють, — зауважила Ільса. — Мене бабуся за таке з хати виставила б. Разом із водою.

— Твоя бабуся за мене відпрацює?

Ільса підставила наступне відро, але, коли Діоніс почав насвистувати, одразу попросила перестати. Жак поцікавився, чи дихати тут можна.

— Дихай. Тільки не свисти.

Гриць розвів мийний засіб, і всі взялися до роботи. Найгірше піддавалися шви між плитами; до повороту дісталися вже за північ. Жак випростався, розтираючи коліна, і забрав у Ярини швабру, а вона перейшла до ніш.

На вузькій полиці стояв предмет під сірою тканиною. Її край заважав підмести, тож Ярина підгорнула його й намацала округлу оправу. Це було маленьке дзеркало, повернуте склом до стіни. На запиленому звороті залишилися дві чисті смуги від підставки. Вона обгорнула метал тканиною, збираючись переставити річ вище, але матерія ковзнула. Щоб дзеркало не впало, довелося перехопити ручку голими пальцями.

Метал був теплий. Ярина глянула в скло, помітила на щоці мазок бруду й потягнулася витерти. Її відображення залишило руку внизу. За його плечем стояла темна постать.

Ільса вихопила дзеркало через ганчірку й поклала склом до полиці.

— Ти навіщо його взяла?

— Переставити хотіла, — Ярина озирнулася.

Діоніс підмітав за три кроки від ніші. Більше позаду нікого не було.

— Де прибираєш, там нічого не береш, — промовила Ільса, накриваючи дзеркало. — Особливо якщо воно вже накрите.

— Воно ж не золоте, — відповіла Ярина й осіклася під її поглядом.

Права долоня досі здавалася нагрітою. Дівчина притиснула її до каменю, а тоді присунула своє відро до Діонісового. Нішу вирішила залишити на потім.

Відбиток на дверях змився легко. Проте, поки Ярина вичавлювала ганчірку, на чистому дереві проступила долоня трохи нижче. Діоніс присів поруч, припустив, що зі щілини щось тече, але поряд з’явився ще один відбиток, зовсім маленький. З того боку по дверях провели пальцями. Звук опустився до порога й продовжився під кам’яними плитами.

— У них тут практикуми, — сказав Діоніс, відтягуючи Ярину. — Можливо, це нормально.

Вона підхопила відро й посунулася ближче до Гриця та Аеліна. Ільса пішла за нею. Лише Жак стояв навпочіпки біля дальніх дверей і доводив братові, що звідти тягне свіжим повітрям.

— Може, другий вихід. Якщо ближче до гуртожитку…

З-під дверей ковзнуло щось біле й торкнулося його черевика. Жак підскочив, ударився потилицею об ручку, і Жан відтягнув його за комір. Рука витягнулася майже до середини проходу, а лікоть досі не з’явився. Пальці намацували мокрий камінь долонею вгору.

Гриць підняв відро, але Ільса втримала його за зап’ясток і показала на сходи. Вони пішли разом, забравши тільки те, що тримали в руках.

На місці виходу була стіна. Ярина впізнала відкол біля крана, Жан перевірив стики, а Гриць спробував відправити вісника. Папір затремтів над долонею й осів на підлогу.

— Може, Скреґа покликати? Він обіцяв допомагати, — запропонував Жак.

Брат показав на невідправлений вісник. Гукати Жак не став.

— Переходу не було, — сказав Жан, обмацавши стіну. — Принаймні я не відчув. А портал навмання тут не відкриватиму. І ніхто не відходить сам.

Аелін показав на мокрий слід, який обривався біля самого каменю. Поперечна риска на підошві була Діонісова.

Ярина зачепила відро Гриця. У воді хитнулося її обличчя. Вона підняла руку до щоки й стала перевіряти, чи повторює відображення рухи, але Ільса накрила відро ганчіркою.

— У воду теж не дивись.

— Бабуся казала?

— Так. Тільки не пояснювала чому.

За поворотом Жанів голос покликав Жака. Той відкрив рота, але брат, який стояв поруч, затулив йому губи долонею. Голос почекав і покликав знову. Потім узявся за Ярину. Вона ступила вперед, коли почула, як мати гукає її вечеряти; Діоніс устиг притримати за лікоть.

На долоні проступила темна дуга. Ярина потерла її мокрими пальцями, та слід не змивався. Ільса подивилася на нього й запитала про дзеркало. Довелося розповісти всім. Гриць загорнув її руку в чисту ганчірку, а Аелін уточнив:

— Ви поставили його назад так само?

— Воно стояло склом до стіни. А ми поклали.

Повернулися разом. Жан поставив брата перед собою, Гриць ніс накрите відро. У бічному проході хтось ішов у їхньому темпі. Коли вони спинилися, чужі кроки пролунали ще раз. Жан підняв руку, і всі чекали, доки стане тихо.

На дверях практичної некромантії темніли три долоні. Ручка повільно опустилася; Жан утримав брата, який смикнувся вперед, і вони пройшли далі, тримаючись іншої стіни.

Біля наступної ніші шлях перегородила калюжа. У ній відбивалася стеля з темним отвором між склепіннями. Ярина підняла голову: вгорі був суцільний камінь. Коли глянула вниз, на краю відбитого отвору вже з’явилися пальці.

Діоніс підсунув ганчірку держаком швабри, Ільса додала свою. Шурхіт припинився, щойно накрили воду. Обходити довелося б під дверима з рукою, тож Гриць запропонував осушити прохід.

Працювали, не підіймаючи тканини, вичавлюючи воду в накрите відро. Діоніс передав Ярині швабру й узявся вичавлювати ганчірки. Вона тримала держак лівою рукою: забинтована долоня вже пекла. Рован хотів чисту підлогу, і вона терла камінь так, як ніколи не терла навіть у таверні. Після кожного руху перевіряла, чи не залишилося бодай вузької блискучої смуги.

Аелін першим пройшов сухою ділянкою й допоміг перебратися іншим. Під останньою ганчіркою щось піднялося. Ярина перевела погляд на Діонісову спину й поспішила слідом.

Замість ніші з дзеркалом знову була стіна. Ярина впізнала тріщину над полицею та цвях, за який зачепилася тканина, й показала Жанові. Він підніс держак щітки до каменю. Дерево пройшло наскрізь і дзенькнуло об оправу; забинтовану долоню Ярини обдало теплом.

Аелін зняв металевий відбивач зі світильника й почав повертати його, роздивляючись стіну у відображенні. На вигнутій поверхні з’явилася полиця. Стежачи за нею, Жан намацав держаком тканину, потім підставку. Ільса обгорнула руки ганчіркою й підсунула їх під оправу. Жак притримував згорток зверху.

Щойно дзеркало відірвалося від полиці, за спиною Ярини її власний голос попросив почекати. Вона вчепилася в Діонісів рукав, але права рука сама потягнулася вперед. Гриць схопив її за зап’ясток і вперся ногою в стіну. Ярина намагалася зігнути лікоть, та пальці розпрямлялися під пов’язкою. На тканині, що накривала скло, випнулися п’ять вузьких горбків і посунулися до краю оправи, залишаючи вологі смуги.

— Не відпускай, — попросила вона Гриця.

Ільса спробувала поставити дзеркало, але воно сіпнулося. Жак підхопив знизу, Жан притримав подругу за плече. Діоніс став перед Яриною, закриваючи їй скло, а з-за його спини її голос тихо попросив не відвертатися й назвав його на ім’я.

— Склом до стіни, — сказала Ярина. — Поверніть. Воно навпаки.

Аелін підніс відбивач ближче. У ньому виднівся запилений зворот оправи, повернутий до каменю. Ільса з Жаком почали обертати згорток. Ярину потягло слідом, та Гриць утримав її обома руками. Коли чисті смуги на оправі збіглися з підставкою, Ільса опустила дзеркало й притиснула тканину до полиці.

Руку відпустило. Ярина вдарилася ліктем об Грицеві груди й стиснула кулак. Ніша стала видимою, а біля входу знову з’явилися освітлені сходи. Жак відійшов від полиці, тільки коли Жан потягнув його за рукав.

Нагорі пробив ранковий дзвін, і на сходах почулися кроки. Діоніс залишився перед Яриною, Жан відсунув брата за себе. Рован зупинився на майданчику, оглянув мокру підлогу й підійшов до ніші. Скреґ перескочив калюжу, зашипів на дзеркало, і некромант відсунув його ногою собі за спину.

— Вербицька, вас не вчили, що не можна торкатися артефактів невідомого вам призначення голими руками?

— Я під ним витирала. Воно під ганчіркою лежало.

— От і залишили б під ганчіркою. Руку покажіть.

Поки Ільса знімала пов’язку, Жан пояснив про зниклі сходи. Гриць показав невідправленого вісника. Рован забрав папірець, перевірив оправу й натягнув рукавички.

— Нам за нього платити? — спитала Ярина.

— Ви його розбили?

— Ні, — відповіли одразу троє.

— Тоді не доведеться.

Він відгорнув тканину із заднього боку дзеркала. Під обідком світилися дрібні знаки. Рован провів по них пальцем, узяв Ярину за зап’ясток і притиснув темну дугу на долоні. Вона смикнулася від болю.

— Потерпіть. Ви поставили його на місце, але зв’язок залишився.

Ільса стала поруч. Ярина рахувала підвіски на її сережці, поки некромант промовляв закляття. В оправі клацнуло, темна дуга розпалася на цятки. Рован стер останні й попросив зігнути руку. Пальці послухалися, пекти перестало.

Після цього він поставив металевий відбивач на полицю й перевірив решту. На металі проступали темні риски, які зникали під його пальцями. Жак відсахнувся від власного відображення й наштовхнувся на брата.

— Стійте рівно, Донгарте.

Останньою Рован підвів до відбивача Ярину. Вона торкнулася щоки, відвела руку. Відображення повторило рух.

— Більше не впливатиме? — запитала Ільса.

— Зв’язок знятий з усіх сімох.

Некромант закріпив тканину навколо підставки. На запитання Ільси, навіщо таке тримати в коридорі, відповів, що дзеркалом користуються старші курси під наглядом.

— А нас прислали вимити ніші, — зауважив Жан.

Рован не відповів. Підійшов до дверей практичної некромантії й провів рукою над трьома відбитками. Вони зблідли та зникли, лишивши на дереві розмоклий пил. Скреґ обнюхав поріг і пішов до сходів.

— Покарання відбуте. Інвентар залиште в ніші й розходьтеся по кімнатах, — сказав Рован, знімаючи рукавички. — Сьогодні неділя, встигнете виспатися. У понеділок чекаю всіх на заняттях.

— З першої пари? — уточнив Жак.

— За розкладом, Донгарте. Від прибирання я вас звільнив. Від навчання — ні.

Прибрали інвентар і вийшли в хол, де вже світило ранкове сонце. Поки Рован замикав двері, Жак витрусив із черевика воду. Скреґ потягнувся поруч і позіхнув.

— Ти ж обіцяв допомагати, — нагадав йому гном.

— З дзеркалом треба було покликати мене, мр.

Жан повів брата до виходу, не давши відповісти.

У кімнаті Ярина стягла мокрі черевики, а Ільса оглянула її долоню. Лишився тільки червоний слід від пов’язки. Ярина спробувала розплести косу, витягла дві шпильки й лягла. Ільса простежила за її поглядом до люстерка на столі та накрила його хусткою.

— Він же сказав, що зняв, — нагадала Ярина.

— Зняв. А я спати хочу.

Ярина вийняла останню шпильку й попросила розбудити її до обіду.

— Якщо сама прокинуся, — відповіла Ільса, повертаючись до стіни.

6ae9de3025caa.webp6ae9de397440d.webp



Ната Валь
ВАМіТ. Особливо обдаровані

Зміст книги: 37 розділів

Спочатку:
Глава 1
1792691006
31 дн. тому
Глава 2
1792691037
31 дн. тому
Глава 3
1792691123
31 дн. тому
Глава 4
1792692418
31 дн. тому
Глава 5
1792692661
31 дн. тому
Глава 6
1792740782
30 дн. тому
Глава 7
1792741187
30 дн. тому
Глава 8
1792741313
30 дн. тому
Глава 9
1792741398
30 дн. тому
Глава 10
1792741834
30 дн. тому
Глава 11
1792819712
29 дн. тому
Глава 12
1793610803
20 дн. тому
Глава 13
1793711294
19 дн. тому
Глава 14
1793711369
19 дн. тому
Глава 15
1793711426
19 дн. тому
Глава 16
1793711484
19 дн. тому
Глава 17
1793711560
19 дн. тому
Глава 18
1793711617
19 дн. тому
Глава 19
1793711682
19 дн. тому
Глава 20
1793711732
19 дн. тому
Глава 21
1793711789
19 дн. тому
Глава 22
1793769970
18 дн. тому
Глава 23
1794145110
14 дн. тому
Глава 24
1794145143
14 дн. тому
Глава 25
1794145187
14 дн. тому
Глава 26
1794226227
13 дн. тому
Глава 27
1794226291
13 дн. тому
Глава 28
1794295736
12 дн. тому
Глава 29
1794408456
11 дн. тому
Глава 30
1794463381
10 дн. тому
Глава 31
1794562411
9 дн. тому
Глава 32
1794653535
8 дн. тому
Глава 33
1794812395
6 дн. тому
Глава 34
1794997696
4 дн. тому
Глава 35
1795069550
3 дн. тому
Глава 36
1795152313
2 дн. тому
Глава 37
1795251517
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!