Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Аелінові дісталося місце на сходах біля розкладу, звідки добре проглядався нижній майданчик. На випадок появи викладачів можна було вдати зацікавлення навчальним графіком, хоча на канікулах це виглядало дещо підозріло. З іншого кінця коридору чатував Жан, а Ярина з Ільсою залишилися в холі, перекриваючи останній підхід до навчальної частини. Ярина дорогою ще раз нагадала про штрафи, тож тепер Жак намагався навіть дихати тихіше. Після нічного заробітку перспектива знову залишитися винним академії подобалася йому не більше, ніж їй.

Гриць сидів навпочіпки перед дверима й обережно колупався в замку. Манюнька відмичка майже губилася між його пальцями, проте орк упевнено повертав її то в один, то в інший бік, час від часу завмираючи й дослухаючись. Жак нахилився ближче, забувши на мить про коридор. — Де це ти так навчився? — пошепки поцікавився він, стежачи за рухами здоровенної руки. Гриць трохи зсунув окуляри вище й знову взявся до роботи. — У нас книги були тільки в шамана. Під замком. От і довелося навчитися, — пояснив він так буденно, що Жак спочатку лише кивнув, а тоді уважніше придивився до відмички. Сам він свого часу опановував цю корисну навичку з дещо іншою метою.

У замку тихо клацнуло. Гриць обережно натиснув на ручку, прочинив двері й підвівся, пропускаючи хлопців усередину. Жак прослизнув першим, Діоніс рушив слідом і притримав двері, щоб ті не грюкнули. У приймальні було порожньо. Кілька стільців уздовж стіни, зачинені шафи й секретарський стіл біля вікна — удень тут завжди хтось чекав, сперечався або намагався довести, що його справа термінова. Тепер було чути тільки їхні кроки. Жак одразу подався до столу, на якому акуратними стосами лежали папери. Магічна прорізь у дверях сама сортувала кореспонденцію й складала її секретареві. Залишалося знайти Аелінів звіт і забрати до того, як по вечірню пошту прийде Орест.

Звіт знайшовся одразу, а от із «забрати» виникло ускладнення. На паперах спав Скреґ, підібгавши передні лапи й уткнувшись носом у власний бік. З-під нього визирала добра половина потрібного аркуша. Жак зупинився, і Діоніс, який саме озирався на двері, мало не налетів на нього. — Трясця, — самими губами вимовив гном, дивлячись на кота. Під час обговорення плану вони врахували викладачів, секретаря й навіть можливість дострокової появи Ореста. Про фамільяра ніхто не згадав.

Діоніс обережно визирнув з-за його плеча й кілька секунд розглядав стіл. — Може, почекаємо, поки піде? — запропонував він пошепки. Жак глянув на зручно вмощеного кота, потім на стільці для відвідувачів. Чекати тут до вечора йому не хотілося. — Він тільки краєм лежить. Притримай папери, — вирішив гном, підходячи ближче. Діоніс затримався на місці, але все ж став поруч і притиснув пальцями сусідній стос. Скреґ дихав рівно, вухами не ворушив і загалом мав вигляд істоти, яку чужі справи найближчим часом не цікавитимуть.

Жак узявся двома пальцями за вільний кутик і легенько потягнув. Аркуш посунувся, тихо шаруднувши об край столу. Обидва завмерли, втупившись у котячу морду, але Скреґ навіть не поворухнувся. Гном повільно видихнув і потягнув іще трохи. З-під котячого боку показалися кілька рівних рядків, і Жак уже перехопив звіт зручніше, коли Діоніс стиснув його лікоть.

Зелені очі дивилися просто на них. Жак завмер із затиснутим у пальцях папером, а Скреґ неквапно витягнув передню лапу й поклав її на звіт. З м’яких подушечок висунулися пазурі. Тягнути далі означало залишити котові щонайменше половину документа, тож гном обережно послабив хватку. Скреґ перевів погляд із його руки на Діоніса, який досі сумлінно притримував решту кореспонденції, й ледь примружився. — Що це ви задумали, мр?

— Та нічого, — відповів Діоніс, поспіхом прибираючи руку зі стосу паперів. Жак подумки вилаявся: для двох сторонніх у замкненій приймальні, один із яких досі тримав чужу кореспонденцію, пояснення було слабеньке. — Ми тут помилково не те відправили кураторові, — підхопив він, обережно випускаючи кутик звіту. — Зайшли забрати, поки не прочитав.

Скреґ опустив погляд на аркуш під лапою, тоді знову подивився на хлопців. — Чую, щось ви мухлюєте, — повідомив він, із задоволенням потягуючись. Пазурі пройшлися по паперу, залишаючи маленькі дірочки. — Піду Рованові доповім. — Ні! — хором видихнули хлопці й одночасно озирнулися на двері. Кіт простежив за їхніми поглядами, повільно підібгав лапи й умостився зручніше. Іти він, здається, вже передумав. — То що ж тоді мені з вами робити, мр?

Жак проковтнув першу відповідь і трохи відсунувся від столу, даючи фамільярові простір. Із роздратованими замовниками він домовлятися вмів, із підозрілими постачальниками — теж. Тут принаймні вже було зрозуміло, хто тримає товар і від кого залежить ціна. — Ми просто не хотіли б зайвий раз засмучувати куратора, — почав він довірливо. — Йому після наших пояснювальних і так вистачає клопоту. Нарешті канікули, можна спокійно зайнятися своїми справами, а тут знову ми з паперами. Навіщо йому це?

Скреґ ворухнув вухом, але звіту не відпустив. — А що ж тут у вас за папери? — поцікавився він, підтягуючи аркуш до себе. Жак мимоволі подався слідом і відразу зупинився під уважним зеленим поглядом. — Звичайний звіт про нічні пригоди, — пояснив він із вимушеною байдужістю. — У пояснювальних не все помістилося. Вирішили доповнити, а тепер подумали: досить уже кураторові про нас читати. — Пригоди у вас цікаві, мр, — погодився Скреґ, пропустивши решту повз вуха. Його морда раптом набула замріяного виразу, а хвіст неквапно ковзнув по сусідній папці. — Візьміть наступного разу із собою.

Діоніс повернувся до Жака, ніби сподівався, що той почув щось інше. Гном дивився на кота. — Що? — перепитав він, уже не намагаючись удавати спокій. Скреґ ледь примружився. — За стінами академії стільки можливостей, мр, — пояснив він і на мить замовк, явно уявляючи якусь особливо приємну можливість. Жак устиг згадати міську варту, озброєних ельфів і гнома, який серед ночі вимагав неустойку. До жодного з цих спогадів задоволена котяча морда не пасувала.

— Та ти ж нас кураторові здаси, ми й зробити нічого не встигнемо, — нарешті висловив він головне заперечення. Скреґ подивився на нього майже поблажливо. — Я дуже люблю Рована, — повідомив він, — але він педант. Не дає мені розгулятися на підконтрольній йому території. — Кіт невдоволено сіпнув кінчиком хвоста, і Жак із запізненням подумав, що варто було б уточнити значення слова «розгулятися». — Тож за можливість прогулянки можу й помовчати, мр.

Жак уже відкрив рота. Угода вимальовувалася напрочуд вигідна: звіт повертають, куратор нічого не дізнається, а котові треба всього лише вийти до міста. Діоніс ухопив його за плече раніше, ніж він устиг це озвучити. — Нам потрібно обміркувати, — сказав він, трохи відтягуючи гнома від столу. Жак невдоволено глянув на нього, але той стиснув пальці сильніше. Вирішувати за всю компанію, особливо після Аелінового звіту, зараз було б нерозумно.

Скреґ перевів погляд з одного на другого й нарешті прибрав лапу з документа. — Зайду до вас увечері, мр, — вирішив він, підводячись. Жак одразу потягнув звіт до себе, перевіряючи, чи всі аркуші на місці. — І ти нас тут не бачив, — додав Діоніс, уважно стежачи за фамільяром. Кіт озирнувся на нього через плече з таким невинним виглядом, що гномові стало трохи не по собі. — Та мене тут і не було, мр.

Скреґ зістрибнув зі столу. Діоніс машинально відступив, звільняючи йому дорогу, проте до підлоги кіт не долетів: під лапами розкрилася темрява, поглинула його разом із хвостом і зімкнулася раніше, ніж хлопці встигли поворухнутися. У приймальні знову стало тихо. Жак повільно нахилився, зазирнув під стіл і випростався, міцніше притискаючи звіт до грудей.

— Капець. Кіт, який переміщається порталами, — пробурмотів він, дивлячись на порожнє місце. — Таке складно врахувати. Діоніс уже стояв біля дверей і прислухався до коридору. — Бери звіт і тікаймо, поки ще хтось не заявився, — поквапив він, обережно натискаючи на ручку. Цього разу Жак погодився без торгу.

6ae9dcf943e66.webp6ae9dd04a06ae.webp


Ната Валь
ВАМіТ. Особливо обдаровані

Зміст книги: 37 розділів

Спочатку:
Глава 1
1792691006
31 дн. тому
Глава 2
1792691037
31 дн. тому
Глава 3
1792691123
31 дн. тому
Глава 4
1792692418
31 дн. тому
Глава 5
1792692661
31 дн. тому
Глава 6
1792740782
30 дн. тому
Глава 7
1792741187
30 дн. тому
Глава 8
1792741313
30 дн. тому
Глава 9
1792741398
30 дн. тому
Глава 10
1792741834
30 дн. тому
Глава 11
1792819712
29 дн. тому
Глава 12
1793610803
20 дн. тому
Глава 13
1793711294
19 дн. тому
Глава 14
1793711369
19 дн. тому
Глава 15
1793711426
19 дн. тому
Глава 16
1793711484
19 дн. тому
Глава 17
1793711560
19 дн. тому
Глава 18
1793711617
19 дн. тому
Глава 19
1793711682
19 дн. тому
Глава 20
1793711732
19 дн. тому
Глава 21
1793711789
19 дн. тому
Глава 22
1793769970
18 дн. тому
Глава 23
1794145110
14 дн. тому
Глава 24
1794145143
14 дн. тому
Глава 25
1794145187
14 дн. тому
Глава 26
1794226227
13 дн. тому
Глава 27
1794226291
13 дн. тому
Глава 28
1794295736
12 дн. тому
Глава 29
1794408456
11 дн. тому
Глава 30
1794463381
10 дн. тому
Глава 31
1794562411
9 дн. тому
Глава 32
1794653535
8 дн. тому
Глава 33
1794812395
6 дн. тому
Глава 34
1794997696
4 дн. тому
Глава 35
1795069550
3 дн. тому
Глава 36
1795152313
2 дн. тому
Глава 37
1795251517
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!