Спочатку:
На сторінку книги
До сходів вони дісталися мовчки. Після зустрічі з куратором навіть Донгарти втратили бажання скорочувати шлях, а Аелін так уважно стежив за напрямком руху, ніби боявся випадково порушити нарешті зрозуміле розпорядження. Ярина вже майже відчула під щокою подушку. Залишалося піднятися, дійти до кімнати, зняти чоботи й забути про існування світу хоча б до полудня.
Жан наздогнав брата на сходовому майданчику й ухопив його за лікоть.
— Жаку, — почав він тихо, але з тією діловою зосередженістю, яка Ярині вже не подобалася, — ти ж пам’ятаєш, що нам ще мармуру треба?
Жак так різко зупинився, що Діоніс мало не врізався в нього. Кілька секунд молодший Донгарт дивився на брата, потім потер обличчя долонями. Ярина теж зупинилася. Подушка, яку вона щойно так виразно уявляла, почала стрімко віддалятися.
— Я сподівався, ми обговоримо це вранці, — зізнався Жак, опускаючи руки. Жан подивився на нього з глибоким розчаруванням.
— Уранці ми вже повинні здати замовлення. Якщо почнемо обговорювати вранці, обговорюватимемо, чому його немає.
Ільса повернулася на сходинку нижче й притримала спідницю, щоб не наступити на поділ. Монетки в її волоссі тихенько дзенькнули.
— Я правильно розумію, що після камери, пояснювальних і особистої зустрічі з розлюченим некромантом вам досі мало пригод? — поцікавилася вона. Жан відпустив братів лікоть і поправив жилет.
— Пригод нам вистачає. Мармуру бракує.
Ярина притулилася до холодної стіни. Десь нагорі були спальні, чиста вода й ліжка, а тут — двоє гномів із незавершеним комерційним задумом.
— Ви ж уже поцупили частину муру, — нагадала вона. — Невже не вистачило?
— На все замовлення — ні, — пояснив Жак, дістаючи складений учетверо аркуш. Він розгорнув його на широкому підвіконні й показав на стовпчик цифр. — Ми за зовнішніми розмірами рахували. А всередині звичайний камінь. Мармуром тільки облицювали.
Останні слова він вимовив із такою образою, ніби міська влада навмисно намагалася зірвати їм поставку. Діоніс тихо засміявся, але під Жановим поглядом удав, що закашлявся.
— То поверніть гроші, — запропонувала Ярина, відчувши, що знайшла очевидне рішення. — Скажіть, що не вийшло. Вас затримали, ви фізично не могли…
— Ярино, ми дали слово, — Жан повернувся до неї всім корпусом. — Це, на секундочку, репутація Донгартів. Ми пів року привчали замовників: якщо ці двоє взялися — товар буде. І тепер що? «Перепрошуємо, нас посадили»?
— До речі, поважна причина, — зауважила вона, але Жак лише похитав головою, розгладжуючи загнутий кутик.
— Покупець до ранку чекає мармур. Не нас. Мармур у відділку не сидів, у нього виправдання немає.
Ярина трохи помовчала, намагаючись простежити логіку, за якою крадіжка муру була прийнятною діловою практикою, а затримка поставки — незмивною ганьбою. Гхрир тим часом підійшов ближче й нахилився над підвіконням.
— А мітки залишилися? — запитав він, розглядаючи схему на другому аркуші. Жан посунув папери, звільняючи йому місце, і показав на кілька позначок уздовж намальованого прямокутника.
— Звісно. Ми все записували.
Орк поправив окуляри й простежив пальцем лінію між двома колами. Аелін, який уже піднявся на кілька сходинок, зупинився, потім повільно повернувся до решти.
— Якщо мітки правильні, можна використати попередні координати, — промовив Гхрир. — Просторову прив’язку залишити, а формулу відбору змінити. Щоб наступного разу перенісся тільки мармур.
Жан глянув на нього, потім на брата. Жак уже розгортав аркуш повністю, притискаючи край рукавом.
— Та це так. Але ж нам тепер і з попереднього шматка треба каміння забрати, — нагадав він. — Залишити мармур. Бо зараз у покупця на майданчику лежить…
— Частина міського муру, — допомогла Ярина, коли гном замовк. — Не дякуй. Я сьогодні добре запам’ятовую формулювання.
Аелін став поруч із Гхриром і торкнувся пальцем знака біля приймального кола. Погляд у нього змінився: ще мить тому він просто слухав, а тепер уже явно розбирав задачу.
— Звідси ви його не відокремите, — повідомив він. — Приймальна мітка визначає місце завершення перенесення. Вона не забезпечує зворотного керування речовиною. Для вибіркового вилучення кам’яного осердя потрібен новий вихідний контур безпосередньо біля фрагмента.
Жак насупився й подивився на брата.
— Тобто треба перенестися до покупця, — повільно промовив він. Жан кивнув, але цього разу без звичної впевненості.
— А ви самі себе вже переносили? — запитав Гхрир, піднімаючи очі від паперу.
Брати перезирнулися. Ярина відірвалася від стіни: ця пауза їй не сподобалася значно більше, ніж усі попередні розмови про мармур.
— Ми до сьогодні взагалі з каменем не працювали, — зізнався Жак, поправляючи аркуш. — А живих не переносили ще жодного разу.
Гхрир повільно зняв окуляри. Аелін знову подивився на схему, трохи нахилив голову й підсунув її ближче до світла.
— Для живого об’єкта недостатньо зберегти загальну масу й зовнішню форму, — пояснив він. — Ваш поточний запис допускає похибку на межі контуру. Для кам’яного блока вона може виявитися несуттєвою. Для вас…
— Досить, — попросив Жан, машинально торкнувшись власної бороди. — Ми зрозуміли.
Гхрир уже діставав ручку. Знайшовши на звороті своїх формул чисте місце, він почав щось записувати й посунув аркуш до Аеліна. Той одразу нахилився поруч.
— Якщо замкнути контроль через цей вузол, можна перевірити цілісність перед виходом, — запропонував орк. Аелін простежив за рухом ручки й похитав головою.
— Тут затримка. Потрібен окремий опорний зв’язок, інакше перевірка завершиться вже після…
— Допоможете з розрахунками? — обережно вклинився Жан, дивлячись то на одного, то на другого. — Нам же туди й назад. А на місці ще камінь відокремити.
— Покажи точні відстані між мітками, — відгукнувся Гхрир, не піднімаючи голови. Аелін уже простягнув руку по другий аркуш.
Ярина дивилася на них із дедалі більшим подивом. Двоє найрозумніших першокурсників щойно добровільно взялися рахувати, як доставити двох найнахабніших першокурсників до місця їхньої сумнівної оборудки. Більше того — обидва, здається, починали отримувати задоволення.
— Стоп, — сказала вона, накривши долонею замовлення раніше, ніж Жан устиг передати його Аелінові. — А про оплату ми поговорити не забули?
Гном повільно підняв на неї очі. Гхрир теж зупинив ручку, явно здивований тим, що в задачі існують якісь інші складові, крім просторових координат.
— Ми ж просто попросили допомогти, — пояснив Жан із тією обережною доброзичливістю, яка Ярині вже була знайома.
— За бесплатно хай тобі куратор допоможе, — відрізала вона, не прибираючи руки. — Він у вас і так сьогодні доброволець. А тут люди рахуватимуть, переноситимуть вас, стежитимуть, щоб ти з бородою окремо не прибув. Скільки платите?
Ільса повільно всміхнулася й сіла на сходинку, зручно розклавши спідницю. Діоніс відійшов від вікна й став поруч із нею. Схоже, перспектива заробити трохи покращила його самопочуття.
— Можемо розрахуватися послугами, — запропонував Жак, спершись на підвіконня. — Щось полагодити, дістати потрібне…
— Дістати ми вже бачимо, як ви вмієте, — зауважила Ярина. — Грошима.
Жан склав руки на грудях, приміряючись до неї погляд
