На світанку площа сяяла. У відновлених чашах фонтанів дзюрчала вода, фасади навколо посвітлішали, а над дахами знову здіймалося ціле драконове крило. Бургомістр обійшов постамент уже втретє, щоразу зупиняючись, щоб роздивитися якусь деталь. Жак ішов поруч і охоче пояснював, скільки роботи довелося виконати.
Ярина сиділа на бортику фонтана й дивилася на власні руки. Після всього, що вони за ніч устигли відновити, їй досі не вірилося, що пальці не тремтять від виснаження. Спати хотілося страшенно, зате резерву залишалося достатньо навіть на практичне заняття.
Поки Аелін рахував біля фонтана, вона вже прикидала, скільки доведеться віддати зі своєї частки, якщо роботу не закінчать вчасно. Потім вони ще довго оглядали площу, уточнювали розміри й перевіряли схему. Жак кілька разів намагався поквапити їх, аж поки Гриць не запропонував йому самому тримати закляття, якщо десь помиляться в розрахунках. Після цього гном терпляче допомагав вимірювати фасади.
Сама робота виявилася значно легшою за підготовку. Коли всі одночасно вклали силу, Ярина відчула, як закляття рівно прийняло її й потяглося далі. Не довелося ані підсилювати сусідню ділянку, ані поспіхом віддавати більше, щоб утримати ціле. Вона встигала стежити за власною частиною й бачила, як на стіні навпроти стягуються тріщини, відновлюється різьблення над вікном, а з-під темного нальоту проступає світлий камінь.
Найдужче вона хвилювалася за дракона. Коли на місці зламу почало виростати крило, Ярина мимоволі затримала подих. Камінь поволі набував форми, витягувалися довгі пальці, між ними розгорталися тонкі перетинки. За мить до того, як крило завмерло, вона вже бачила на ньому дрібні складки, такі самі, як на вцілілому.
Тепер можна було просто сидіти й милуватися.
— Аеліне, ти геній, — Діоніс енергійно потер долоні. — У мене ще половина резерву.
Ельф підвів голову від записів. Від самого закінчення роботи вони з Грицем щось звіряли, час від часу поглядаючи на дракона. Ярина вже знала цей вираз і підозрювала, що до сніданку вони встигнуть придумати ще якесь удосконалення.
— Треба записати витрати кожного, — сказав Аелін. — Ми ж рахували із запасом. Якщо порівняти…
Гриць підсунув йому аркуш, де вже стояли кілька чисел. Аелін усміхнувся й одразу схилився над ним.
Жак повернувся від бургомістра, задираючи голову до розправлених крил.
— А результат? Це ж неперевершено. Сьогодні ж запатентуємо.
Він обійшов друзів, намагаючись глянути на статую з того самого місця, звідки її знімали для газети. Відійшов трохи далі, примружився й задоволено кивнув.
— Треба буде новий знімок зробити.
— Тільки з кимось поруч, щоб розміри було видно, — нагадала Ярина.
Жак удав, що роздивляється постамент. Вона підвелася й розправила затерплу спину.
— Резерв резервом, а на пари запізнюватися не варто.
— Переодягнутися й умитися теж не завадить, — додала Ільса, струшуючи з подолу світлий пил.
На її рукаві лишилася темна смуга. Ільса потерла її пальцем, глянула на долоню й зітхнула. Ярина перевірила власну спідницю. Після нічних вимірювань біля постаменту та фасадів вигляд у них був такий, наче половину площі вони відмивали вручну.
Біля плеча заворушився Любчик. Усю роботу він провів, причепившись до її коміра, а тепер перебрався вище й потер вусиком щоку.
— Уже закінчили?
— Так. Дякую за допомогу.
— Будь ласка, — поважно відповів він і розправив крила.
Ярина хотіла додати ще щось, але лише позіхнула. Метелик знову вмостився на комірі.
Площею вже йшли перші перехожі. Біля фонтанів сповільнювали крок, озиралися на будинки, зупинялися перед драконом. Один чоловік навіть повернувся на кілька кроків і провів долонею по гладкому краю чаші. Бургомістр одразу підійшов до нього, а за хвилину біля постаменту зібралося кілька людей. Він розповідав, широко показуючи на статую, і час від часу кивав у бік студентів.
Жак задоволено простежив за ним. Жан тим часом звірив щось у договорі, згорнув пергамент і сховав у внутрішню кишеню.
Діоніс ще раз оглянув дракона.
— Слухайте, а давайте перевіримо схему на чомусь більш зруйнованому? Щоб знати наші можливості.
— Безкоштовно? — Жак насупився.
— Перспективно, — зауважив Жан, поправляючи сюртук.
Молодший брат помовчав, тоді повернувся до Діоніса.
— Що пропонуєш?
— За академією є сад, за яким давно ніхто не доглядає. Ми інколи збиралися там увечері зі старшими студентами. Там стоїть статуя, менша за цю. Напівзруйнована, але, здається, теж дракон.
— Здається? — перепитала Ярина.
— Голова відбита, крил майже немає. Зате хвіст зберігся.
— А ти певен, що там узагалі було два крила? — поцікавилася Ільса.
Діоніс замислився.
— Подивимося.
Аелін уже розгортав чистий аркуш. Гриць нахилився до нього й тихо заговорив, показуючи щось у попередніх розрахунках. Ярина встигла перехопити ельфову руку, перш ніж олівець торкнувся паперу.
— В академію однаково треба поспішати. Давайте після пар.
Гриць глянув на неї, тоді на небо, що помітно посвітлішало.
— Підтримую.
Він забрав в Аеліна зошит, поклав поверх решти записів і допоміг зібрати аркуші. Той іще раз озирнувся на статую, але сумку застебнув.
Донгарти погодилися. Жак лише попросив зачекати, поки він попрощається з бургомістром. Ярина дивилася, як гном знову прямує до людей біля постаменту, й уже готувалася йти по нього сама, коли Жан торкнув брата за плече. За хвилину обоє повернулися.
— Усе? — запитала вона.
— Усе, — запевнив Жан і покликав усіх до виходу з площі.
На сусідній вулиці вже відчинили пекарню. Запах свіжого хліба дістався до них раніше, ніж вони побачили двері, і Гриць сповільнив крок. Ярина відразу підтримала його мовчазну пропозицію. До академії ще треба було дійти, а чекати сніданку більше не хотілося.
Поки Донгарти сперечалися, скільки взяти пиріжків на всіх, вона озирнулася на дракона. Ранкове світло ковзало по кам’яній лусці, підкреслюючи вигин шиї та складки розправлених крил. Із цієї відстані він здавався майже живим.
Діоніс простягнув їй теплий пиріжок. Ярина подякувала й поквапилася за друзями. До першої пари ще треба було встигнути привести себе до ладу.
