Спочатку:
На сторінку книги
Кілька хвилин вони стояли з піднятими руками, поки ельфи перевіряли документи. Ярина вже встигла пошкодувати, що виторгувала тільки один відсоток. На сходах сума здавалася цілком пристойною. Під арбалетом вона почала стрімко втрачати привабливість.
Жан стояв попереду, намагаючись надати обличчю виразу законослухняного постачальника. Жак обережно пояснював старшому варти, що документи справжні, замовлення погоджене, а їхня присутність зумовлена винятково турботою про товар. Старший слухав мовчки. Судячи з того, що зброю ніхто не опускав, турбота його поки не переконала.
— Ми можемо хоча б руки опустити? — поцікавилася Ільса, коли найближчий ельф утретє звірив їх із якимось списком. — У мене браслети вже до ліктів дісталися.
— Залишайтеся на місці, — відповів той, навіть не підвівши голови.
Діоніс тихо зітхнув. Гриць стояв нерухомо, намагаючись зайвий раз не ворушитися, а Аелін розглядав світні лінії охоронного контуру з недоречною для ситуації цікавістю. Ярина штовхнула його ліктем раніше, ніж він устиг поставити запитання.
З боку палацу долинула лайка.
Вона наближалася разом із важкими кроками й брязкотом ключів. Вартові біля проходу розступилися, пропускаючи кремезного гнома в накинутому поверх нічної сорочки кожусі. На босих ногах у нього були важкі черевики, борода з одного боку стирчала вбік, а з-під пахви визирав товстий журнал. Гном ішов просто до майданчика, не приховуючи наміру знайти винного й негайно зробити його життя гіршим.
— Де вони? — запитав він, зупинившись біля старшого варти. — Де ті, через кого мені посеред ночі мало двері не винесли?
Жак підняв долоню трохи вище, наскільки дозволяли обставини.
— Доброї ночі, майстре. Донгарти. Ваша поставка.
Гном повільно повернув до нього голову. Спочатку оглянув братів, потім решту компанії й нарешті — складений мармур. Побачивши піраміди білих блоків, він трохи примружився, але наступної миті помітив шматок муру.
— А оце що? — поцікавився він, показуючи на сіру кладку під облицюванням.
Жан набрав повітря, проте Жак непомітно зачепив його за рукав і сам зробив пів кроку вперед.
— Першу партію перенесли разом з основою. Саме тому ми тут. Відокремимо мармур, зайве приберемо.
Гном подивився на нього, потім підійшов до муру й пошкрябав нігтем розчин у шві. Повернувся вже значно повільніше.
— Разом з основою, — повторив він. — Я замовляв мармур. Не камінь, не будівельне сміття й не семеро нічних відвідувачів на охоронній території.
— Постачальники підтверджені? — уточнив старший варти, показуючи йому документи.
Гном кинув погляд на аркуш і сердито кивнув.
— Підтверджені. На жаль.
Старший подав знак, і вістря зброї нарешті опустилися. Ярина обережно поворушила затерплими пальцями й притиснула долоні до боків. Ільса відразу струснула браслети назад до зап’ястків. Діоніс опустив руки з таким полегшенням, ніби щойно склав ще один іспит.
— Працюватимете під наглядом, — повідомив ельф, повертаючи документи гномові. Той забрав їх разом із усією відповідальністю за небажаних гостей і повернувся до братів.
— Чверть оплати утримую, — оголосив він, розгортаючи журнал на широкій долоні. — За порушення умов поставки, засмічення майданчика й нічну тривогу.
Жан випростався. Жак ще міцніше стиснув його рукав.
— Нічна тривога у вас коштує дорожче за доставку? — запитав старший Донгарт, не зводячи очей із журналу.
— Коли через неї будять мене — так, — відрізав забудовник і дістав із-за вуха короткий олівець.
Ярина подивилася на Жака. Той уже перестав усміхатися й уважно стежив за рухом олівця. У його голові, мабуть, зараз відбувалося те саме, що в неї: від обіцяної винагороди стрімко відрізали шматок.
— Термін поставки ще не минув, — промовив Жак, відпускаючи брата. — До ранку весь мармур буде готовий до приймання. Камінь заберемо самі. За прибирання ви нічого не заплатите.
— Я й не збирався платити за прибирання того, чого не замовляв, — повідомив гном, роблячи позначку в журналі.
— Тоді за що чверть? — поцікавилася Ярина.
Забудовник уперше уважно подивився на неї. Потім перевів погляд на Жака, ніби перевіряв, чи дівчина теж входить до погодженого кошмару.
— За те, що замість спати я стою тут і пояснюю постачальникам, що саме купив.
— То давайте зробимо так, щоб ви хоча б залишилися задоволені покупкою, — запропонувала вона, підійшовши ближче. — Що вам зараз вигідніше: сперечатися про штраф чи отримати більше мармуру?
Жан повернув до неї голову. Ярина відчула цей погляд, але не відступила. Жак теж глянув на неї, швидко оцінив пропозицію й одразу підхопив:
— Ще один фургон. Того самого сорту. Понад замовлення.
Олівець у забудовниковій руці зупинився.
— Два, — сказав він після короткої паузи.
— Один, — відповів Жак, уже цілком спокійно. — І ми самі забираємо зайвий камінь. Ви приймаєте чистий мармур, без витрат на розбирання й вивезення.
Гном знову глянув на мур. Потім на акуратні піраміди блоків, потім — на недобудовану галерею за майданчиком. Жан простежив за його поглядом і трохи розслабив плечі.
— Один фургон і доставка за ваш рахунок, — запропонував забудовник.
— Він і так сюди прибуде сам, — вирвалося в Жана. Жак заплющив очі, а Ярина поспіхом заговорила раніше, ніж переговори знову покотилися до чверті оплати.
— Додатковий фургон буде на цьому майданчику. Ви не платите ані за нього, ані за доставку. Ми прибираємо камінь, ви приймаєте основне замовлення за повною ціною. Без неустойки.
— До ранку, — додав гном, уважно дивлячись на неї.
Ярина перевела погляд на братів. Жак кивнув. Жан помовчав ще мить, потім теж погодився.
— До ранку.
Забудовник потер бороду, провів пальцем по сторінці й закреслив щойно зроблену позначку. Поряд з’явилося кілька нових рядків. Він простягнув журнал Жакові, але той спочатку взявся читати. Жан став поруч, зазираючи через плече.
— Тут одинадцять фургонів, — зауважив старший Донгарт, постукавши по запису. — А оплата зазначена просто за прийнятий обсяг. Впиши, що одинадцятий — понад основне замовлення, за цією домовленістю. Щоб уранці ми ще раз про нього не торгувалися.
Гном хмикнув, забрав журнал і дописав уточнення. Ярина помітила, як змінився його погляд: роздратування залишилося, але тепер перед ним стояли люди, з якими можна було мати справу.
Жак нарешті підписав запис. Забудовник поставив свій підпис, притиснув журнал до боку й показав на сіру кладку.
— Починайте з цього. Хочу переконатися, що ви вмієте прибирати так само добре, як доставляти.
Гриць підійшов до муру, провів долонею по каменю й покликав Аеліна. Жан дістав маячки, а Жак обережно зняв із краю кладки перший із тих, що залишилися після попереднього перенесення. Поруч зупинилися двоє вартових, явно не збираючись залишати їх самих.
Ярина відступила до Ільси й лише тепер дозволила собі видихнути. Діоніс стояв поруч, дивлячись на забудовника, який перевіряв найближчу піраміду мармуру.
— Ще один фургон, — тихо промовив Жан, проходячи повз Ярину. Вона підняла на нього очі, готова до претензій, але гном тільки ледь кивнув. — Дешевше, ніж чверть.
— І без штрафу за те, що тебе розбудили, — нагадала вона.
Жан хмикнув і пішов до брата. Аелін уже розгорнув записи на пласкому блоці, Гриць притримував їх долонею, а Жак пояснював, де саме мала стояти вивезена кладка.
Ярина подивилася на всю цю діяльність і раптом зрозуміла, що її подушка тепер стала ще на один фургон мармуру далі.
