Спочатку:
На сторінку книги
Глава 38. Повернення в Шотландію
Единбург, Шотландія
Мейрі разом зі служанками ступила на землю Шотландії. Вона зійшла з трапа літака, і першим її зустрів брат — простягнув руку, промовив кілька теплих слів, намагаючись утішити сестру після довгих років чужини. Поруч стояв ще один чоловік, знайомий із дитинства. Це був Чарльз — той самий, з ким її колись заручили двадцять років тому, перш ніж юну Мейрі викрали й віддали принцу Акраму в Катар. Відтоді він не бачив її, одружився з іншою, але любов до Мейрі ніколи не згасла.
Тепер Мейрі планувала переписати на себе землю, яку залишив їй батько, щоб збудувати дім і почати життя заново — без арабських палаців і гаремів, без тіні минулого. Вона не шкодувала про прожиті роки, але тепер усе було інакше: вона повернулася додому.
Брат привіз її до свого багатого дому. Діти й слуги зустріли Мейрі радісно, але його дружина дивилася з неприязню. Вона хотіла, щоб Мейрі ночувала в підвалі, поки не поїде, та брат суворо вичитав дружину за таке ставлення до сестри, яку він давно не бачив. Мейрі оселилася у світлій кімнаті нагорі, всупереч бажанню невістки.
Пізніше вона подарувала племінникам і навіть дітям брата багаті дари: східні солодощі, шовки, коштовності з ізумрудами. Це трохи пом’якшило серце жінки брата, яка не могла не оцінити щедрість Мейрі.
Увечері відбувся великий сімейний ужин. Мейрі хотіла поговорити про землю й нове життя, яке збиралася почати. За столом був і Чарльз. Він не міг відірвати очей від Мейрі: хоч минули двадцятиліття, вона залишалася такою ж прекрасною. У його серці спалахнула надія — тепер, коли вона одна, це був шанс повернути собі кохання, яке він ніколи не забував.
Мейрі насолоджувалася тишею й теплом води, коли раптом двері відчинилися й увійшов Чарльз. Його очі палали дивною пристрастю.
— Добрий вечір, моя дорога, — промовив він, наближаючись. — Хіба ти не рада мені?
— Вийди негайно! — вигукнула Мейрі. — Інакше я підніму такий шум, що збіжаться всі слуги!
Чарльз усміхнувся холодно:
— Ніхто тебе тут не почує.
Мейрі піднялася, її голос став твердим:
— Ти забув, що я не та юна дівчина, яку колись викрали. Я жінка, яка пройшла крізь бурі й вижила. І я не дозволю тобі принижувати мене.
Чарльз зупинився, відчувши силу її слів. Його одержимість наштовхнулася на непохитну стіну. Він зрозумів: Мейрі не та, кого можна змусити.
Вона вийшла з кімнати, залишивши його самотнім у тиші. Її кроки луною відбивалися в коридорі, а в серці народжувалася нова рішучість — захистити себе й свою свободу.
Чарльз різко підійшов до Мейрі, його погляд був важким і темним. Він намагався нав’язати свою волю, але Мейрі, відчуваючи страх і гнів, нарешті знайшла голос:
— Ти мене приймаєш за дурну? — вигукнула вона. — Думаєш, я повірю, що ти двадцять років чекав мене, коли сам одружився й жив іншим життям?
Вона відштовхнула його, заговорила різко арабською, наче заклинанням, і її слова прозвучали як виклик. Чарльз зупинився, збентежений її силою.
— Ти права, — сказав він, намагаючись виправдатися. — Ти жила там добре… але тепер твоє місце тут.
Мейрі стояла біля каміна, її очі палали рішучістю. Вона більше не була тією юною дівчиною, яку колись викрали. Вона стала жінкою, яка пройшла крізь бурі й вижила. І тепер вона не дозволить нікому зруйнувати її свободу.
Мейрі стояла біля каміна, сльози беззвучно котилися по її щоках.
— Ви, європейці, називаєте жителів Сходу варварами, — промовила вона. — Але за всі ті роки там жоден чоловік не принизив мене так, як ти сьогодні. Там мою честь оберігали, мою гідність шанували. А ти, Чарльз, — справжній варвар. Іди геть.
Чарльз кинувся до неї, але раптом його схопила сильна смугла рука.
— Не смій торкатися моєї жінки, — пролунало грізно.
Це був Акрам. Він вдарив Чарльза так, що той впав біля каміна.
— Забирайся, поки можеш, — сказав він, стискаючи його за комір. — Ти зганьбив мою дружину.
Чарльз, переляканий, утік.
Мейрі, тремтячи, підійшла до вікна. Їй здалося, що це сон. Але Акрам обійняв її ззаду, цілував її шию. Вона обернулася, крикнула крізь сльози:
— Акрам! Це правда? Ти живий?
— Так, кохана, — відповів він. — Це все змова братів еміра Руслана. Вони підкупили правителя Дубая, щоб тримати мене в полоні й оголосити мертвим. Пробач, що змусив тебе страждати.
Мейрі обійняла його міцно, їхні губи злилися в довгому поцілунку. Вони впали на постіль, і вперше за довгі роки їхня любов відродилася.
Акрам прошепотів:
— Тепер ти поїдеш зі мною. Ти моя жінка, ти мусиш повернутися. Я радий, що ти не віддала себе іншому.
Мейрі ніжно поцілувала його підборіддя й відповіла:
— Я б нікому не віддалася. Тільки тобі, мій Акрам.
