Раді Вас бачити!

Глава 23. Союз біля моря

Катя тепер жила у скромному домі неподалік від резиденції Зубейди. Ззовні це виглядало як звичайне житло для жінки, яка ледве вижила після пустелі, але всередині — це була прихована точка змови.

Зубейда часто приходила до неї, приносячи новини й накази.

— Ти мусиш бути тінню, Катя, — говорила вона. — Ніхто не повинен здогадатися, що ти працюєш на мене. Акрам має вірити, що ти просто жертва, яка шукає притулку.

Катя слухала й мовчки кивала. Її серце палало від ненависті до Руслана й Бритні. Вона знала: тепер у неї є шанс помститися.

Уночі вона часто виходила на дах і дивилася на палац, що сяяв у далині. «Там мої діти… Там моє минуле… І там моє майбутнє», — думала вона.

Зубейда ж тим часом плела свою павутину інтриг. Вона готувала документи й свідчення, які могли зруйнувати репутацію Руслана. Катя мала стати ключем — живим доказом того, що королівська сім’я приховує страшні таємниці.

— Скоро, — сказала Зубейда, усміхаючись, — ми відкриємо правду. І тоді трон більше не буде належати Руслану.

Катя відчула, як у її душі вперше за довгий час з’явилася іскра сили. Вона вже не була лише жертвою. Вона ставала учасницею великої гри.

Вілла шйеха-принца Савви, Катар, Доха

У своїй розкішній віллі шейх‑принц Савва вирішив зібрати раду — найбільш відданих братів, шейхів і принців, щоб обговорити долю принца Акрама та його сім’ї, а також знайти новий компромат проти нього.

У чоловічому залі, де завжди проходили посиденьки, приймали високопоставлених гостей і молилися, панувала напружена тиша. На м’яких подушках сиділи лише рідні й зведені брати. Савва довго дивився на них, а потім порушив мовчанку:

— Во ім’я Аллаха, мої брати! Я зібрав вас, щоб прийняти рішення щодо Акрама — нашого заклятого ворога, який намагається повалити нашого еміра Руслана. Він не розуміє, яку загрозу становить разом зі своєю бабкою Зубейдою… Та жінка — справжня отрута. Вони хочуть знищити те, що будували наш батько Ібрагім і дід Анвар. Ми мусимо захистити еміра Руслана, чого б це не коштувало. Які у вас пропозиції? Чи є ще компромат на Акрама? Він на свободі через глупість еміра й нашого діда Анвара. Ми повинні знайти спосіб, щоб він назавжди покинув державу Катар.

Знову запанувала тиша. Брати переглядалися з тривогою, розуміючи: спроба знищити Акрама може стати самогубством. Адже Зубейда вже розгнівана й здатна на все. На їхню думку, краще не чіпати його, знаючи, що він більше не посміє торкнутися Руслана завдяки авторитету Анвара.

Першим заговорив Діма, підвівшись із подушки:

— Савво, це буде самогубство. Ми знаємо, на що здатна Зубейда. Не треба більше чіпати Акрама. Тим більше він не посміє зачепити нашого еміра. А якщо посміє — тоді ми почнемо війну з ним і його військами.

Саїд, інший брат, теж встав і додав:

— До того ж уже два роки Акрам сидить тихо, насолоджується сім’єю. Це означає, що наш емір Руслан зміг його стримати. Навіщо ще розпалювати війну, Савво?

Савва сів мовчки. Він не хотів більше нічого казати, але в душі вже вирішив: діяти доведеться самому. Він розбереться з Акрамом заради сім’ї, заради брата еміра Руслана й його нащадків.

Савва добре розумів: якщо Зубейда дізнається правду про нього й Брітні — що їхні дочки насправді не рідні, а діти тієї бідної Каті, — це стане кінцем його честі й влади. Тому він вирішив діяти самостійно, без братів, які боялися кинути виклик ворогу.

Він знайшов ту, хто ненавиділа Зубейду не менше за нього. Із нею можна було домовитися.

Bayt El Talleh Restaurant (Katara Hills, Katara Cultural Village, Доха)

Шейх‑принц Савва приїхав у дорогому автомобілі, в супроводі охоронця — на випадок, якщо зустріч перетвориться на пастку. Він зайшов у розкішний Bayt El Talleh Restaurant на березі Перської затоки. Море шуміло, хвилі билися об камінь, і ця стихія нагадувала йому про бурю, яку він готує.

Здалеку він побачив жінку. Її темне волосся було заплетене в косу, карі очі палали, незважаючи на її п’ятдесят сім років. На ній були темно‑сині шаровари, блакитна сорочка з золотим поясом, прикрашеним сапфірами. Це була Бесма — мачуха Акрама.

Бесма ненавиділа Акрама за те, що бабка Зубейда визнала його наступним спадкоємцем, а не її сина Мехмеда. Вона мріяла посадити Мехмеда на трон, підняти повстання проти королівської сім’ї аль‑Шаф, але амбіції Зубейди все зруйнували. Тепер Бесма вже не мріяла про владу для свого сина — вона прагнула лише помсти.

Вона знала: Акрам живе щасливо з великою родиною. І саме це вона хотіла зруйнувати. Особливо її цікавила Мейрі — та, яку Бесма вважала слабкою ланкою.

Бесма усміхалася спокійно, але в її очах горів вогонь лютті. Вона погодилася зустрітися навіть із ворогом аль‑Шаф, бо тепер їй були потрібні руки й розум Савви.

Коли вони об’єднають сили, сім’я Акрама буде знищена. Сам Акрам не посміє підняти голову, а його життя стане підписаним смертним вироком. І все це буде зроблено так, щоб емір Руслан нічого не запідозрив. Винних підставлять інших, а Савва й Бесма залишаться в тіні.

Савва дивився на море й думав: «Я піду на все, аби моя таємниця з Брітні ніколи не стала відомою. Ніхто не повинен дізнатися, що їхні дочки — не наші, а діти тієї Каті…»

Савва сидів за столиком у дорогому ресторані, дивлячись на хвилі Перської затоки. Море шуміло, його хвилі билися об камінь, немов відлуння тих бур, які він носив у серці. Він відчував, що сьогоднішня зустріч може стати вирішальною — саме тут народиться план, який змінить долю Акрама й зламає Зубейду.

Бесма підійшла повільно. Її кроки були впевненими, наче вона йшла на власну перемогу. Усмішка — холодна, але спокійна. Вона сіла навпроти Савви, і між ними запанувала коротка тиша, наповнена невимовною напругою.

— Ти знаєш, чому я запросив тебе, — почав Савва, його голос був низьким і твердим. — Ми обоє ненавидимо Зубейду. Вона зруйнувала твої мрії про трон для Мехмеда, а тепер загрожує моїй честі. Якщо вона дізнається правду про дочок Бритні… усе скінчено.

Бесма примружила очі, її голос був тихим, але гострим, наче лезо:

— Я стежила за Акрамом. Він живе щасливо з родиною. Це мене дратує. Він не заслуговує на спокій. Його діти — його слабкість. Якщо ми зламаємо його сім’ю, він сам упаде.

Савва кивнув, його обличчя залишалося непорушним, але в очах спалахнув холодний вогонь:

— Саме цього я й хочу. Ми повинні знищити його морально й фізично. Тоді Зубейда втратить силу. Вона не зможе більше плести інтриги.

Бесма усміхнулася, її очі блиснули від задоволення, наче вона вже бачила падіння свого пасинка:

— Я згодна. Це буде моя помста. І твій захист. Ми обоє виграємо.

Савва нахилився ближче, його голос став майже шепотом, але кожне слово було наче клятва:

— Добре. Тоді домовлено. Це зламає Зубейду. Вона більше не зможе плести свої інтриги.

Вони підняли келихи з вином. Червоне вино блиснуло в світлі ламп, нагадуючи кров, яка ще проллється. Море за вікном шуміло, немов свідок їхньої змови, і хвилі здавалися аплодисментами їхньому новому союзу.

У цей момент Савва відчув, що знайшов союзника, який так само прагне знищення Зубейди. А Бесма, дивлячись на нього, думала лише про одне: «Цього разу я не програю. Цього разу Акрам і його сім’я заплатять за все».

У ресторані, де хвилі Перської затоки билися об камінь, Савва й Бесма сиділи навпроти одне одного. Їхні келихи з вином уже спорожніли, а розмова ставала дедалі небезпечнішою.

— Ми повинні діяти швидко, — сказав Савва, нахилившись ближче. — Якщо Зубейда дізнається правду про дочок Бритні, вона використає це проти мене. Єдиний спосіб зупинити її — зламати Акрама.

Бесма кивнула, її очі палали ненавистю:

— Я знаю, як це зробити. Ми відправимо воїнів із Сирії. Там я народилася, там у мене залишилися люди, які готові служити. Вони нападуть на віллу, де живе Мейрі з дітьми. Їхня сім’я буде знищена.

Савва стиснув кулак:

— А самого Акрама схоплять. Йому ми підпишемо смертний вирок. Коли Зубейда дізнається, вона зламається. Її сила тримається на ньому. Без Акрама вона нічого не варта.

Бесма усміхнулася холодною усмішкою:

— І найголовніше — ми зробимо так, щоб емір Руслан повірив, що це справа рук Сирії. Він звинуватить їх, а не нас. Тоді ми залишимося в тіні, а його гнів буде спрямований на чужу землю.

Савва відкинувся на спинку стільця, його голос став твердим, як камінь:

— Це ідеально. Ми зламаємо Зубейду, знищимо Акрама й його родину, а Руслан буде вдячний нам за те, що ми врятували його від загрози.

Бесма підняла келих і тихо промовила:

— За нашу помсту. За падіння Акрама.

Вони знову випили, і море за вікном шуміло, немов передчуваючи бурю, яка скоро накриє родину Акрама.

Ніч у Досі була спокійною, але під цією тишею вже зрівала буря. Савва повернувся до своєї вілли й наказав охоронцям мовчати про зустріч із Бесмою. Він знав: будь‑яка підозра може зруйнувати його план.

Бесма тим часом відправила гінців у Сирію. Її люди, загартовані війною, чекали лише наказу. Вони мали прибути до Катару під виглядом паломників і таємно оселитися біля узбережжя.

— Їхня ціль проста, — сказала Бесма, коли зустрілася із Саввою вдруге. — Вілла Мейрі. Там живе його сім’я. Вони увірвуться, знищать усе, схоплять Акрама й залишать слід, який приведе Руслана до думки, що винна Сирія.

Савва слухав уважно, його очі блищали від рішучості.

— Це буде смертний вирок для Акрама. А Зубейда… вона зламається. Вона втратить свого спадкоємця й більше не зможе плести інтриги.

Бесма усміхнулася, її голос був холодним:

— І тоді ми обоє виграємо. Ти збережеш свою таємницю, а я помщуся за Мехмеда.

Вони мовчки дивилися одне на одного, розуміючи: їхній союз — це клятва крові.

А тим часом у далекій Сирії вже готувалися воїни. Їхні мечі й кулі чекали на сигнал. І коли вони рушать у Катар, море й пустеля стануть свідками нової трагедії.

У нічному небі Дохи сяяли вогні хмарочосів, але серед цього блиску вже ховалася небезпека. Воїни, яких Бесма відправила із Сирії, прибули до Катару під виглядом паломників. Їхні обличчя були закриті, а очі — холодні й рішучі.

Вони оселилися неподалік узбережжя, у старих будинках, де ніхто не звертав уваги на чужинців. Їхні лідери отримали наказ: стежити за віллою Акрама, де жила Мейрі з дітьми.

Кожної ночі вони виходили на дах і дивилися на віллу, що світилася вдалині. Вони бачили, як діти гралися в саду, як Мейрі виходила на балкон, як Акрам повертався додому після довгого дня.

— Він живе щасливо, — прошепотав один із воїнів. — Але скоро його щастя закінчиться.

Вони почали складати карту місцевості: де стоять охоронці, які ворота відчиняються вночі, де найслабше місце в захисті. Кожен рух родини Акрама заносився у записи.

Бесма отримувала звіти щодня й усміхалася:

— Вони вже в пастці. Залишилося лише дати сигнал.

Савва тим часом сидів у своїй віллі й думав про майбутнє. Він знав: коли напад відбудеться, Зубейда зламається. А Руслан звинуватить Сирію, не здогадуючись, що справжніми винуватцями є він і Бесма.

Море шуміло, пустеля мовчала, а над віллою Акрама вже нависала тінь смерті.

_______________________________________________________________________________________

Bayt El Talleh Restaurant (Katara Hills, Katara Cultural Village, Доха) — елегантний ресторан із видом на море, популярний серед місцевих і туристів.