Спочатку:
На сторінку книги
Глава 30. Пробудження серця
2041 р. Кембридж, Англія
Минуло одинадцять років із того дня. Манао став дорослим юнаком — йому виповнилося вісімнадцять. Кучеряве темне волосся, смугла шкіра від матері й гострі риси від батька робили його обличчя виразним і мужнім. Він був гордістю своїх батьків, які два роки тому вирішили відправити його до Кембриджу — саме там вони колись навчалися й зізналися одне одному в коханні.
Манао пишався своїми батьками й мріяв, що одного дня теж зустріне свою любов і ніколи її не відпустить. Він знав: як спадкоємець трону, йому доведеться побачити й пережити багато.
Разом із ним у Кембриджі навчалися його двоюрідні брати — сини Тимофія та Вікторії, а також син Акрама, Селім, який був того ж віку, що й Манао. Вони були найкращими друзями й проводили час разом. Навчалися й кузени — сини шейха Савви, але про них Манао навіть не знав: уже одинадцять років вони перебували у вигнанні за наказом його батька, еміра Руслана. Таємниці минулого ще чекали на нього, але про це — згодом.
Одного дня, коли Манао розповідав братам, що вони підуть на футбол і будуть уболівати за гравця з їхньої країни Катару, його погляд раптом зупинився на прекрасній дівчині. Це була Гюзель. Вона подорослішала, стала схожою на свою справжню матір Катю: довге темне волосся, жгучі карі очі, ніжні риси обличчя. Вона виросла в любові прийомних батьків — Брітні та Савви, у вигнанні на острові, не знаючи ні про своє походження, ні про справжню матір.
Гюзель теж подивилася на Манао скромно й згадала дитинство, коли він захищав її ще до свого від’їзду. Їхня дитяча любов була прихована від батьків, адже емір Руслан уже одинадцять років не спілкувався зі своїм братом Саввою, попри прохання дружини Моанни.
Манао, дивлячись на Гюзель, тихо промовив сам до себе:
— Яка ж вона прекрасна… Здається, я закохався в неї ще з дитинства.
Його думки перервали брати, які покликали поспішати на заняття. Але Манао залишився стояти, задуманий: він вирішив, що буде добиватися її.
Гюзель теж відійшла в сад, вся червона від хвилювання, й прошепотіла:
— Який же він став красивим і мужнім… Я зроблю свої кроки назустріч йому.
