Раді Вас бачити!

Гейзел

День після повернення з лікарні був дуже спокійним. Дім знову став нашою тихою гаванню, захищеною від усього світу. Сесілія була ще слабкою, але в її очах більше не було страху, а лише глибокий, мирний спокій.

Після легкої вечері, щоб заповнити тишу, я, як зазвичай, взяла до рук книгу, що лежала на тумбочці.

— Ми ж закінчили її перед лікарнею, — раптом тихо сказала Сесілія. — Пам'ятаєш?

Я здивовано подивилася на неї, а потім на книгу. І справді. У метушні останніх днів я зовсім про це забула.

— Хочете, я принесу щось інше з бібліотеки? — запропонувала я.

Сесілія довго мовчала, дивлячись на обкладинку "Буремного перевалу".

— Ні, — нарешті сказала вона. — Давай... давай почнемо її знову. З самого початку. Мені здається, я тепер зрозумію її зовсім інакше.

Я сіла на ліжко поруч із нею і розгорнула книгу. Коли я почала читати знайомі перші рядки, я відчула, як вона втомлено схилила голову мені на плече. Це не був сексуальний жест. Це був жест абсолютної довіри й комфорту. Я на мить завмерла, а потім продовжила читати, і мій голос став трохи м'якшим, тихішим. Це було не просто читання. Це був наш ритуал. Наш спосіб сказати одна одній, що наша власна історія теж починається з нового розділу.

Сесілія

Вона читала, і її голос, такий близький, вібрував у мене в скроні. Я вдихала такий знайомий, майже рідний, аромат лаванди, що йшов від її шкіри, і відчувала себе у повній безпеці. Вперше за довгі місяці.

Історія Кетрін та Гіткліффа, яка раніше була лише фоном, тепер стала дзеркалом. Я слухала про їхню дику, заборонену пристрасть, і розуміла, що тепер, після всього, що сталося між нами, я чую її зовсім інакше.

Коли вона закінчила розділ і закрила книгу, я не підняла голови. Мені не хотілося руйнувати цей момент.

— Час спати, — тихо прошепотіла вона.

Я лише міцніше стиснула її руку.