Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Захар
Солодка мука — прокинутися поруч із ніжним, жаданим тілом. Першою думкою було тихо підвестися, не потривоживши її сну, й піти під холодний, отямлюючий душ. Треба викинути з голови ті образи, які з кожною секундою дедалі міцніше опановували розум.
Поруч із Лесею витримка й контроль постійно давали збій. Не пам’ятаю, щоб якась жінка так займала мої думки. Я ж давно не хлопчисько, у якого по кілька місяців не було дівчини. Пам’ятаю, як сутужно доводилося під час навчання, коли надавали відпустку в кращому разі раз на місяць. Важко без сутичок, коли в молодих пацанів гарячі голови й гонор. У частині — самі хлопці, жіноча стать — хіба що кілька дорослих викладачок, які могли трахати лише мозок, та кухарки… Там без варіантів — краще кулак, ніж із ними. Пам’ятаю, як, отримавши кілька днів відпустки, тягнув дівчину в дешевий мотель і доривався до її податливого, молодого тіла.
А тепер, через стільки років, я знову почуваюся зголоднілим за жінкою хлопчиськом, відчуваю ще більш несамовите бажання, ніж тоді. Різниця в тому, що тоді мені було байдуже, кого вмовити на секс. Головне — щоб молода, струнка й відгукувалася.
Леся — інша. Так, вона красива. Я залипаю, коли крадькома спостерігаю за нею. Її образ із першого погляду закарбувався не лише в голові. Жіночна, ніжна, пристрасна…
Її запах наповнює кожну клітину тіла, збуджує, мов ковток найпотужнішого афродизіака. Неможливо тримати руки подалі від її тіла. Хочеться цілувати всю, знімати губами її смак…
Мозок вимикається, коли пальцями ковзаю до грудей.
Прокинеться — прожене чи дозволить себе пестити?
Від неї мене зараз і гарматою не відірвати. Через цю дівчинку в мене помутніння розуму.
Солодка, манлива, полонлива…
Неймовірна дівчинка…
Не знаю, що там у неї за почуття до нареченого, але йому доведеться посунутися. Моя жінка — я її нікому не віддам. Мої інстинкти загострилися з тієї миті, як я її побачив.
Вловлюю момент, коли вона прокидається, але робить вигляд, що приймає мої пестощі уві сні. Її бажання провести мене тішить. Гаразд, подивимось, як довго ти зможеш прикидатися. Приймаю виклик. Із задоволенням змушу її стогнати.
Тіло вимагає розрядки, але я забороняю собі вестися на цей поклик. Уперше так складно домовитися з членом. Моя суть дзвенить від напруги, завдаючи дискомфорту, але сили волі мені вистачить, щоб залишити його в штанах.
Довго дражнити не виходить. Мені хочеться бачити її очі, затуманені пристрастю. Хочеться цілувати її губи, пестити язиком і губами пружні груди…
— Занадто повільно прокидаєшся, — перевертаю Лесю на спину, спостерігаю за поволокою в очах. Як же сильно я її хочу. Піді мною лежить найжаданіша й найкрасивіша дівчинка, а я не можу її взяти…
— Чим я себе видала? — усміхаючись, здається Леся. Я вже встиг здерти з неї простирадло, важко зосередитися на словах, коли погляд чіпляється за тугі горошини сосків. — Я розумію, що ти давно розкусив мій обман, але як?
— Дихання, Леся. Якби я збудив тебе уві сні, ти б не затримувала подих, не напружувалася б…
Вона висовує кінчик язика й проводить ним по нижній губі. Мене коротнуло від цього невинного жесту. Наступної миті я зминаю її губи своїми — тепер мій язик торкається солодкої м’якості.
Цілую шию, ключиці, спускаюся до грудей. Обводжу кінчиком язика, всмоктую в рот, ледь прикусую й одразу зализую. З губ Олесі зриваються стогони.
Ось так, моя дівчинко. Не стримуйся…
Опускаю руку на живіт, ковзаю до гладенького трикутника, куди так жорстко рветься член у моїх штанах. Відчуваю її вологу. Великим пальцем ковзаю. Ще раз…
Олеся здригається, хапає ротом повітря.
— Усе добре? — зазираю в її широко розплющені очі.
— Так, — видихає вона.
— Я шалено тебе хочу, але ще більше хочу почути, як ти кричиш, побачити, як кінчаєш…
— Я хочу разом.
— Разом — іншим разом, — сам не вірю, що відмовляюся. Але, на відміну від Олесі, я ще здатен думати головою.
— Не закривайся… — розводжу її стегна, накриваю її тіло своїм. Чорт, її очі в моменти насолоди — мій фетиш. Якби це було можливо, змусив би її не заплющувати їх.
Цілую в губи. Вона відповідає так пристрасно, що я забуваю про свої благі наміри. Перш ніж здерти штани й опинитися глибоко в ній, опускаюся між розведених стегон.
Солодка дівчинка… смачна…
Вигинаючись над матрацом, вона підіймається на носочки, голосно, на весь голос кричить і кінчає…
***
Олеся
Після душу Захар струшує з мокрої голови воду — краплі летять на всі боки. Я прочиняю двері ванної, стою й милуюся своїм чоловіком. Нехай лише на той час, який нам доводиться провести в цьому домі. Навряд чи Захар залишиться моїм пізніше. Я ігнорую болісний укол у серці. Мені буде важко викреслити його зі своїх думок, забути ті почуття, які він знову розбурхав у моїй душі.
Захар знімає рушник, під яким на ньому нічого немає, різкими, упевненими рухами віджимає мокру тканину. Я залипла на широкому розвороті плечей, тренованих м’язах спини, вузькій талії, пружних сідницях, довгих потужних ногах.
— Олеся, припини дивитися, — повертає в мій бік лише голову. — Я так, чорт забирай, не заспокоюся, — серйозно попереджає.
Мені зовсім не соромно, що він застав мене за таким неблагородним заняттям. Я вже подумки помітила його всього, поставила скрізь печатки: «Власність Олесі Коваль. Руками й усіма іншими частинами тіла не чіпати».
Він вигинає брову, мовчазним жестом вимагає не витріщатися. Я підіймаю руки, ніби здаюся, при цьому продовжую усміхатися.
— Це найкращий ранок у моєму житті. Я нічого прекраснішого не бачила. На тлі твоїх пружних сідниць тьмяніє будь-який світанок, — мій жарт він оцінив.
Захар повністю розвертається.
— А так? — тепер я бачу, що освіжаючий душ не дав належного результату. — Захід теж тьмяніє? — грає бровами.
— Однозначно, — розтягую голосні.
Він гучно сміється й зачиняє перед моїм носом двері.
Я зараз буду облизуватися, як голодна кішка, якій показали вершки, але так і не дали.
