Раді Вас бачити!

Неважко здогадатись, що тест був однозначно позитивним. Від цього вдумливий і винятково тихий колишній рятувальник Кирило Латуш більше не ходив, а пурхав, наче птах. Кірюша відібрав у мене усі домашні справи, а як звільнявся з необтяжливої праці, то колисав наче дитину на руках.

На жаль усі ці позитивні зміни подобалися лише НАМ, а те настирливе і крихітне створіння, що поселилося в мені - доводило до божевілля. Навіть у найскрутніші та темні для сирітки Ковтун часи, я завжди була жвава і моторна. А тут здавалася сама собі нікчемним хворим шматом м’яса.

Будь-яка найсмачніша їжа летіла з мене геть. Яка вже тут рієлторська діяльність? З агенції мене поперли, щоправда, до моменту коли я стану знов нормальна. Директорка Хрульова казала, що для «Новосела» я непоправна втрата. Усе було так добре і тут припхався якийсь тип та обрюхатив її кращого агента... Так цитувала керівництво усім відома Жанна.

Десь місяців зо два я провела в пекельних муках. Жила на вітамінках і пігулках, що виписали лікарі. Кірюша часто ніс додому дарунки від талановитого Хосе, але мій клятий організм терпів лише знежирений кефір і малосольні огірки.

Як добре, що тоді ми випадково зустріли на заправці господаря спа-центру і мій чарівний та розсудливий Коханий сподобався йому, як працівник. В моєму стані це несло суцільні переваги. Кірюша декілька разів на зміну навідував мене. А ще казав, що працювати на розваги куди приємніше, ніж рятувати з вогню травмованих та переляканих людей.

Микита телефоном щоразу дякував мені за неймовірну знахідку. Казав, що стільки позитивних вражень від своїх непростих гостей не чув ніколи зроду. Я не сприймала це за компліменти, бо точно знала, що мій легінь саме такий - вселенська доброта і щирість.

Потроху, дуже поступово я почала звикати до ролі мами та дружини, а не тієї безпросвітної гадюки, якою намагалася зліпити мене наставниця Софія. Ось і тепер ми їдемо додому з обстеження та знаємо напевно, хто бешкетує у мені. Ми бачили його сьогодні вперше - кругленького, смішного чоловічка... Це наш майбутній СИН! Я сприйняла звістку нормально, а мій сміливий рятувальник від щастя ледве не зомлів.

Як мені трохи попустило - ми тихо розписались. За свідків ясно, що взяли тих, хто найбільше допоміг. Жанка знайшла мені Кохання. Ну, а Микита Щедрик виручав, коли я спробувала позмагатись з самою долею та завдала Кирилу і собі невиправданого страшного болю. Вінчання ми завбачливо відклали до часу, коли я зіпнусь на ноги.

І вже без жодних урочистостей до нас частенько прилітають Хельга й Андрес. Ці білі голуби блаженно закохались у наш зелений гай і праведне просте життя. Вони зізналися, що після недолугої невістки уже й не сподівались на другий та щасливий шанс для сина.

Бабуся Хельга нав’язала майбутньому онуку цілий модельний ряд речей. Вони виходять в неї надзвичайні, ніяк не гірші за відомі бренди. А я товстішаю й наразі нагадую пухку хмаринку, котра тепер весь час жере. Йому я не кажу, але боюсь страшенно, що мій чарівний Чоловік почне потвору зневажати. А Він як повертається додому, хапає нас обох на руки та каже, що ніколи у житті не бачив красивішої за мене...

Ось Жанка знов телефонує. Вона це робить кожен день або іще частіше. Потеревенити жахливо любить та і мене постійно веселить. З її легкого язика я знаю про усе, що робиться в моєму «Новоселі».

Кірюша нам не заважає, у нього в господарстві завжди існує купа починань. Газони підрівняти чи нарубати для каміна сухих дровець, полити квітники, а в гаражі він взагалі має приватний кабінет та незліченну кількість інтересів. Мій Латуш лінощами не страждав ніколи і через це живе щасливим.

Так от Жанет сьогодні сповістила, що побувала у суді. Сама б звичайно не пішла, але її покликали як свідка, у справі Інги Латуш. Колись я злилася й бажала додати строку тій катюзі. Але тепер мені байдуже. Життя змінилося й попрямувало між світлих берегів. Нащо вона мені? Для цього є Закон. Та висновок судді мене добряче здивував? Інга отримала умовний термін, у три роки. Звичайно їй поки не світять вояжі за кордон, а в друзях залишились хіба наглядачі. Що ж, хай живе як заслуговує від Бога та людей.

* * *

У квітні, як і сподівались, я привела на світ маленьке Латушатко. Ні граму не боялась, адже зі мною поруч був весь час сміливий рятувальник. Він не втрачав свідомості, як більшість татусів, бо вже приймав пологи у жінки на даху палаючого хмарочоса. Звідки я знаю? Він розповідав, аби я не лякалась.

Тоді мій сокіл переніс чужу дружину на деяку безпечну відстань та намагався все робити так, як їх навчали до моменту, доки прибув гелікоптер. За це Кирило Латуш має відзнаку від своєї служби та грамоту від пологового будинку. Виходить мій скромняга - легенда нашого часу. А ще Він моя світла доля!

Кірюші подали малого і на очах мого героя з'явилися блаженні сльози. А щодо себе - взагалі мовчу. Знеболювальні геть не заважали Діані рюмсати від щастя, як дурній. А як поклали те тепленьке диво мені до рук я істинно відчула, що це наш Івар Латуш. Так і сказала чоловіку. Не знаю, як розповісти про ту безмежну вдячність та щастя у Його очах, що Івчик знову з нами.

В маєтку нетерпляче на нас чекали Хельга й Андрес. Чарівні білі голуб'ята допомагали нам з усім. Ночами колисали, купали крихітку з досвідченим завзяттям. І взагалі над домом зависав якийсь дурман незвіданої благодаті. Я марила таким життям у снах, але тепер ті недосяжні мрії жили щоденно в мене на очах!

З Кирилом інколи з’являвся наш добрий друг - Микита Щедрик. Він приволік для малюка колиску, що можна порівняти з малесеньким космічним кораблем. Замовна річ була зручна та мала купу переваг. А для місцевого магната то була іграшка і шана, що я його не відштовхнула, а навпаки дозволила назватись хрещеним батьком малюка. Тепер цей вишуканий пан став нашим кумом і ріднею.

У підсумку зізнаюсь, що наш з Кирилом спадкоємець зростає гарним та веселим. А ще Діана Латуш вступила все-таки до КПІ, на факультет програмування. Певно що електронний світ зазнав за цей недовгий час шалених змін. Але я задніх не пасла ніколи, а вже з підтримкою такого клану, якось подужаю цю справу. Навіть Навроцька говорила, що треба зачепитися в житті, а виші не подінуться нікуди. Пророчиця бридка і непристойна, але розумна неймовірно.

Відносно іншої пророчиці скажу, що інколи вона приходить до мене уві сні. Сивіла більше не повчає, а навпаки всміхається й дає тим самим рівновагу та наснагу. Виходить, що талановита Магда не до пуття розгледіла мій шлях. Чомусь вважала, що він вузлуватий та складний... Та він і був такий! Аж доки милостива доля не дарувала мені зустріч з Ним. Гойдаючись над прірвою, Він зміг піймати мій надривний ритм. Зварив дитячої смачної каші, розправив крила й допоміг зцілити мою хвору душу.

Такий він мій Кирило Латуш. Благонадійний рятувальник і мій єдиний Чоловік. Ось і тепер наше дитя награлося в руках у тата і ми пішли його вкладати у суперліжечко та побажали рідненькому найкращих снів.

Самі ж вмостилися в обіймах і слухали серця, що розмовляють лагідно та ніжно.

– Коханий, дякую тобі за ще один щасливий день! Доброї ночі і солодких снів! – блаженно шепочу Йому.

– Навзаєм, моя рідна! Чарівних снів, зустрінемося вранці! – чую у відповідь і точно знаю, що я прокинуся аби піти з ним поруч віддано та рівно.