Раді Вас бачити!

З першим снігом у моїй оболонській квартирі все-таки розпочався ремонт. Як виявилося, Софія знає багато різнопланових людей, серед яких є й професійні будівельники. Часом ця підприємлива особа звертається до хлопців, аби вони перетворили занедбане помешкання на гарну річ. Подібні методи допомагають дамі неслабо заробляти. Ну, а моє прохання вона сприйняла за особистий інтерес.

Отож, міцні чоловіки взялися до роботи. Вони заповнили мою хатинку мішками з сумішами та гіпсокартоном й довбали стіни так, що плакали сусіди. Але закохана Навроцька чомусь не доганяла, що перетворюючи особистий простір Діани Ковтун на цукерку - ламає гілку, на якій сидить. Я ж мовчки посміхалась і не пояснювала їй помилку. У мене теж був власний інтерес. Він полягав у тому, щоб якомога швидше позбутися її компанії, якщо не вдень, то хоч вночі!

Здібні дядьки «порозсували» стіни й страшна кімната гігієни вмістила в себе душову кабіну, біде і туалет. А про грибок і тарганів тепер вже й спомину не буде. Приємна плитка кольору небес, із розписом під мармур, мене штовхала у політ. З моменту як убили Магду, я вперше відчувала повноту життя і землю під ногами.

За тиждень у кімнаті з’явились рівні стіни. Сучасний стиль не допускав архаїку шпалер. Пішло у небуття розбите підвіконня, що слугувало дівчині за стіл. Тепер через французькі вікна в мою оселю заглядало скупе зимове сонце.

Сказати правду, збуджена Софія ще й припахала власного дизайнера, щоб він попрацював з кінцевим інтер'єром. Звісно червоне дерево мені не світить, але на кресленнях загальний простір мене задовольнив.

Уперта, як пеньок Навроцька примусила мене ходити на курси водіїв й ганяла по автосалонах, у пошуках дарунка для коханки. Та я такого «щастя» від неї звісно не візьму. Екстрим водіння я сприйняла як належне й мені сподобались заняття, але щодо машини, я буду невблаганна й сама візьму, що стане до душі.

Зізнаюся, що геть не уявляла, як може закрутитись світ навколо бідної сирітки, лише за кілька місяців. Можливо доля повертала мені старі борги, або підступно готувала щось ще страшніше, ніж колись?

Але наразі наймолодша рієлторка одної з провідних агенцій Києва косила бабки так стрімко, що давно вже обігнала в показниках саму Навроцьку. Про це колеги говорили вголос, а не шушукалися, як раніше та особисто я не ображалась. Адже це правда, а не комплімент!

Сьогодні я застрягла на годинку у себе за столом і порпалася в ноутбуці. Складала в теки документи, бо я люблю беззаперечний і чіткий порядок у роботі. А ще шукала варіанти, щоб розселити вдало одну сварливу пару. Після розлучення вони ділили статки та добивали адвокатів. Казали, що на мене вся надія, бо хтось когось замочить... Тому я краще попрацюю, щоб запобігти крові!

Сиджу, нікого не чіпаю та зосереджено копаю бази. Як раптом Жанна підповзає на стільці:

– Діанко, дуже зайнята? Чуєш, допоможи одній людині. Сусід, хороший чоловік, залишився без даху. Його і так життя побило, так ще й потвора насідає, аби залишив її дім. Спустись на грішну землю, знайди оренду бідоласі!

– Зажди хвилинку... – запам’ятала я прийнятні варіанти й зітхнула тяжко, бо мене оренда ніколи не цікавить. Жебрацькі копійки навіть директорка не контролює, а вона в нас особа ненаситна. Але зі сказаного Жанкою виходить, що ще одній живій душі потрібна допомога і підтримка. Я і сама була такою, тому питаю: – Що, кажи конкретно.

Деталі пошуку й контакту я звісно пропущу й переметнусь відразу до зустрічі з клієнтом. Старенька іномарка спинилась на зупинці, де домовлялися. Дверцята мені відкрив могутній чолов'яга та ввічливо сказав:

– Прошу! Це я Кирило Латуш. Спасибі, що погодились допомогти. Моя щоденна праця...

– Даруйте, біографії не треба. Швиденько знайдемо для Вас хатинку і розійдемось, бо у мене сьогодні купа справ. А голова розколюється навпіл, – нахабно обірвала я клієнта та перепрошувати не збиралась. А він завів автомобіль і вибачився замість мене:

– Недоліки роботи, вибачайте! До речі, можу запропонувати аспірин.

– Ні, дякую. Потерплю. У мене власні методи релаксу. Так ким Ви кажете працюєте? – накреслилась цікавість там, де її я не чекала.

– Інструктором із виживання. Спочатку тренування в залі, а для закріплення матеріалу веду народ у подорож нашим прекрасним краєм. Це пізнавально та цікаво: хто і на що буває здатен. Товариш інколи покличе на телестудію, коли знімають екстремальне. А так моє життя звичайне. Ось тільки стався парадокс: навчаю інших виживати, а сам шукаю дах над головою... – сумно констатував клієнт, коли заїхали на першу точку.

Я бачила, що цей неперебірливий інструктор залишився б і тут. Та я категорично відрубала нахабному колезі, щоб не соромився у мережі й прибрав гадючник з бази. Оце вже був екстрим професії рієлторки Діани.

Друга адреса привернула мою увагу більше. Приміщення відповідало поданим фото і сподобалось орендарю. Щодо комісії я й слухати не стала, бо пам'ятала прірву, в якій застрягла після смерті Магди. Тому з цього Кирила фізично не могла здирати кошти. Угоду сторони успішно підписали, а я залишила їм по візитці та повернулася до інших тем.

Увечері, як прямувала з автоклубу, піймалася на тому, що в мене в голові загрузли очі випадкового клієнта й ніяк не хочуть забуватись. Ну, так він вихований і спокійний чоловік, але до чого тут мої думки? Таких статечних і нещасних у мене сотні пропливають повз і забуваються назавтра. Я посміхнулася та пригадала, як ще до зустрічі з Навроцькою, в дівочих мріях, малювала свого майбутнього обранця. А потім сталося, що сталось і я закреслила думки про іншу стать.

Звичайний вечір заклопотаних рієлторок завжди однаковий і нецікавий. Це маса перемовин про метри, поверхи й проценти та ще якісь нюанси майбутніх грошовитих справ. Тут вже не до кохання! Софія йде до кабінету, а я працюю цілий вечір на зручному дивані, в подушках серед гаджетів й нотаток.

Певно що кожен вечір мені телефонує виконроб та подає детальний звіт про мій ремонт або купівлю будматеріалів. Але ж сьогодні дивовижний день, бо він сказав: «Шановна, ми закінчили роботу. Ще вивезти сміття й чекаю Вас на контроль об'єкта й фінальний розрахунок». Оце так новина!!!

Почувши я не витримала й гучно завищала. Софія кинула своїх клієнтів та вискочила, вирячивши очі:

– ...Що сталося? Це хто тебе довів? Ану дай слухавку негайно!

– Не треба слухавку, бо я радію несказанно! Софіє, Коля доповів, що вони завершили справу і в мене тепер є прекрасний дім! Вітаю, моя мила! – шаліла я в чужих подушках.

Навроцька виховано посміхнулась та її очі стали геть сумні. Тільки тепер вона збагнула, що еротичні ночі вже позаду, а я покинути ці ганебні стіни та буду жити як захочеться МЕНІ.