Раді Вас бачити!

Хельга та Андрес гідно оцінили наш гарний дім. Вони побачили, що син живе серед кохання і добра, а люблячим батькам цього достатньо. Діана Ковтун, за високим муром свого маєтку, стала невпізнанна. Я наче повернулася в дитинство: невтомно бігала й розповідала все, що хочуть чути гості та примудрялася передчувати бажання білих голубів. Кажу ж Вам: цуцик, що знайшов родину!

Додому Латуші збирались як зробимо поминки Івчику, на дев’ять днів. Ми побували вже в Софії, у Володимирському й там прохали у Бога захисту його душі та залишали панахиду.

В благословенному єднанні ми всі забули про чуму, яка чекала вироку в СІЗО. От не хотілось навіть згадувати темне. Воно ж потрапило туди, де йому саме місце. Баланду їй дають, а строк коли настане час, призначать у суді.

Щоб стати ближчими й хоч якось розрадити біду, на території зеленої садиби, родина Латушів разом проводила чарівні дні. У тиші вечорів ми слухали птахів, а я розповідала їм про світлу жінку Магду. Батьки Кирила також розкривали мені прикольні таємниці з дитинства свого сина.

Здавалося і бідолашний батько загиблої дитинки зміг трішки відійти від краю пекла та поглядав на спілкування сім’ї блаженними очима. В останній перед розставанням вечір ми влаштували на поляні вечерю з шашликами. Кірюша добре вмів варити дитячі каші, а вже шашлики виходили у нього найніжніші. В той вечір МИ отримали благословення на наш святий союз. Батьки пообіцяли обов’язково прилетіти на вінчання.

Літак з Борисполя попрямував на Вільнюс, а ми на Кільцевій звернули до заправки. Сиджу чекаю милого в авто, як раптом бачу біля Ягуара знайомий образ. Так, сплутати автомобіль і водія геть нереально. Нічого дивного, адже його спа-комплекс знаходиться в п'яти хвилинах звідси. Питання в іншому: як повестись? Вдавати, що я його не бачу чи познайомити з Кирилом? Я вирішила друге.

– Красунечко, невже це Ви? – розцвів у посмішці Микита Щедрик і оповив своїм чарівним поглядом, із голови до ніг.

– Так я. Приємна несподіванка... Вітаю Вас, Микито!

Він вже хотів схилитись до руки у традиційному вітанні з поцілунком, як я зробила крок назустріч міцному чоловікові та пригорнулася до Нього.

– Знайомтеся, будь ласка! Це чоловік, який подарував мені прекрасний дім. Його ім’я - Микита Щедрик. А це мій рідний чоловік - Кирило.

Рієлтор завжди має про запас потрібний набір слів, але наразі було нічого додати. І мій недавній залицяльник щиро подав правицю та чемно пояснив:

– Ну, що «подарував» то перебір, але втішаюся, що Вам вгодив. Знайомству дуже радий! Діано, пам’ятаєте мої слова? Тепер пророцтво вже здійснилось і просто сліпить очі.

– Дуже приємно, пане Щедрик. Я неймовірно вдячний Вам, що опікали моє Серце, поки вона була сама. Це найдорожче, але й дім хороший. Якщо колись буде бажання, ми радо приймемо Вас гостем, – красиво відповів Кирило.

– Запам’ятаю! А наразі, може Ви приймете моє запрошення до центру? Діано, дуже прошу! Хосе сьогодні зранку замкнувся в кухні та чаклує з командою над чимось особливим.

Ох цей спокусник знає, чого Діані треба! І я з благанням подивилась своєму легіню в щасливі очі. Кирило ніжно пригорнув та відповів:

– Я геть не проти. З радістю побачу на власні очі все, про що від Неї чув.

– Прекрасно! Слідуйте за мною, друзі, – стрибнув до свого блискавичного коня Микита й помчав попереду до спа.

Спочатку Щедрик зник на мить і я так розуміла, що проінспектував готовність кухні. А потім добросовісно водив екскурсією по зелених володіннях. Тепер моя рука ховалася в міцній долоні єдиного на світі та все одно десь глибоко в душі я згадувала розпач, з яким побачила простори вперше.

Коли добралися до полігону пейнтболістів очі Кирила запалали хижими вогниками та він не стримався спитати:

– Шановний пане, перепрошую за рідкісне нахабство, але чи всі вакансії спеціалістів у Вас закриті в царині розваг?

– Кириле, Ви шукаєте роботу для когось з друзів? – миттю відізвався Щедрик.

– О так, добродію! Для себе. Я поки безробітний у столиці. Сиджу на ніжній шийці Діни та звісив ноги у блаженстві, – метафорично висловився Латуш.

– Ну, там сидіти блаженним був би кожен. Але якщо спитали - ласкаво прошу до команди. Діано, а чому ж Ви не казали? Я завжди радий професіоналам й шукаю по усіх усюдах. Про хист і підготовку я чув немало та наразі бачу, що Ваша половинка не перебільшила нічого. Тому повторюю: ласкаво прошу!

– Микито, я не сміла жалітися відносно цього. Ви й так допомогли... Але Кірюша знудився без діла. Неперевершено, що зможе працювати за профілем. Ми дуже вдячні!

– А це вже схоже тост! Щиро запрошую за стіл, шановні гості. Здається він готовий, – прискіпливо поглянув Щедрик на трудівниць, що на чолі шеф-кухаря накрили смачний обід в найкращому шатрі.

І ось обидва чарівні чоловіки сидять та, мов старі знайомі, обмінюються спогадами і знаннями. А я наповнюю животик божественними стравами Хосе й ніяк не заважаю їм.

Ми розпрощалися, як ліпші друзі та знову виїхали на дорогу, але до двору я б не дотягнула! Не знаю, що воно зі мною?

– Кірюшо, зупинись негайно! – притримувала я рукою рота.

– Що сталося, маленька? Ти вся бліда. Водички хочеш? – дбайливо запитав Кирило та зупинив автомобіль.

– Ні... – скрикнула я й кинулася на узбіччя, до кущів.

Як жаль смаколики, що вилетіли з мене і все крутилося навколо! Я ще посиділа в траві, попила мінералки, аж доки на хитких ногах наважилася сісти до авто. Прекрасний настрій миттю зник, зате мій Латуш був піднесено бадьорим. Невже Йому мене не шкода? Далі Кирило посміхнувся й прорік таке:

– Я міг би припустити, що тобі дійсно не сподобались шедеври від Хосе... Але, Діаночко, заїдьмо до аптеки.

– Навіщо? Вдома є якісь пігулки. Це щось нове... У мене алергія на якісні продукти?

– Ще і яке нове! Та думаю продукти тут зовсім ні до чого. Тобі потрібен тест. Я сподіваюся, він допоможе. Кохана, ти прости мені, але здається це я винен! – Кирило квітнув з кожним словом більше, а я поки не розуміла мотивів його щастя й зізнання в якійсь провині?