Раді Вас бачити!

Доки я гралася в азартні ігри з новим знайомим, старий знайомий - кинутий коханий Кирило Латуш, завітав додому. Батьки зустріли його радісно й привітно. Та цього разу син з’явився доволі замкнений і злий. Він кілька днів нікуди не ходив. Мов неживий лежав у ліжку та мовчки пестив чиєсь фото. А потім повідомив, що повернувся назавжди.

В Українській столиці його нічого не тримало. Він працював в приватній фірмі, та в акурат перед страшним фіналом Щастя випустив групу слухачів. Новий загін запланували, але не сталось.

Роздавлений душевним болем, Кирило намагався зануритися у колишній світ. Зустрівся з друзями по війську та пошукав вакансій серед критичних служб. Але при всій повазі, згідно з Законом, відважний екстремал не може підставлятись сам й ризикувати постраждалими людьми, бо офіційно має статус інваліда.

Одне тепер давало Кирилу стимул у житті - це повідомлення від сина. Хлопчина непогано малював або читав вірші, а хитра мати регулярно надсилала ті меседжі, щоб батько клопотався про малого.

Сьогодні Латуш дочекався новеньке відео від сина і пристрасно відкрив... та миттю остовпів. Там був не віршик, а фатальний ролик, де Івчик просить «чужу тьотю» залишити для нього тата.

Відомо, що стрімке й гаряче кохання юної красуні звело Кирила з розуму і він збирався під вінець. Але миттєво і жорстоко, без будь-яких пояснень, Кохана кинула його. Тепер ПОЯСНЕННЯ з’явились! Він ринувся в аеропорт і скоро вже летів на Київ.

Сидів під деревом в старому подільському дворі й чекав, коли припхається колишня. Чекати знадобилось довго. Вже сутеніло, коли Інга зайшла з малим під арку. Синочок як побачив тата, забув про все на світі та кинувся до нього. Кирило викинув недопалок в кущі та підхопив нащадка і пестив у обіймах.

– Ну, ти дивись! Значить мені курити - злодіяння. А сам смердить, мов димохід. Ще і шифрується, підпалиш мені двір! – почув Кирило «привітання» відьми та болісно заплющив очі.

В квартирі він поцілував дитину і попрохав залишитись у себе, щоб з мамою поспілкуватись. Насправді Латуш аж кипів й свідомо обирав: руками чи ножем закінчити життя потвори? Та все-таки спочатку він показав їй ролик:

– Навіщо ти закреслила моє оновлене життя? Хіба в нас було мало горя?

Інга засмикалась і прошипіла:

– Де ти це взяв? Та блядь прислала...

Краще б вона цього не говорила, бо то була остання крапля! Кирило підхопив її за горло, підняв в повітрі та придавив щосили. Інга посиніла й хрипіла, аж доки хлопчик не схопив його за ноги:

– Не треба, таточку! Залиш її! Мене карай, це я у всьому винен.

Латуш відчув як затремтів могутній стан і випустив колишню з рук. Інга упала на підлогу та кашляла гірше за сина. Маленький плакав, притискався до ніг блідого наче смерть Кирила. Заради Бога: і чому життя таке несправедливе?

Якось киянка в турпоїздці зустріла в Вільнюсі міцного хлопця, з чарівними зеленими очима, та закохалася у нього. Настирливо чіплялась, аж доки молодик не наробив, без досвіду, дурниць. Він чесно оженився, залишив дім та переїхав до іншої країни. Скоро у них з’явився син, а потім захворів. Кирило працював позмінно пожежником і грошей вистачало, аж доки сам не обгорів. Дружина блискавично розлучилась та вигнала з квартири. Тоді Він і зустрів дівчисько, нещасне і самотнє. Кохання спалахнуло неймовірне! Здавалося, що дві біди перетворилися на промінь сонця і їх чекає довгий, насичений блаженством шлях. Але колишня думала інакше. І ось тепер її запхали до швидкої, а Латуша в кайданках - до поліційного авто.

Сусіди як почули ґвалт, то викликали екстремальні служби. Малий залишився в чужих людей, забився до куточка й плакав. Та скоро у подільському дворі настала тиха ніч.

У відділку Кирила посадили до камери з п'яничками. Вони кіпішували як завжди, але побачивши могутнього клієнта, що мав на тілі купу шрамів, притихли наче неживі.

Та Латуш сам поводився, як мрець. Він ніч просидів нерухомо, без сну і жодних слів. Можливо згадував граційну дівчину в сльозах та як варив для неї кашу? А може навпаки, порівнював розлуку з нищівним полум’ям у заблокованій будівлі. Як не крути - життя нестерпний біль!

Після ранкової баланди його взяли на допит. Затриманий нічого не доводив і геть не вимагав, а сумно вимовив:

– Я підпишу усе, своє й чуже. Тільки дозвольте викликати в Київ моїх батьків. Син дуже хворий, йому потрібен гарний догляд. Без цього він помре.

Та слідчому було відомо, що їх затриманий - громадянин Євросоюзу. Він має право на розмову з представником посольства. Тому спокійно дописав папери і відповів:

– Такої послуги від Вас нам, пане Латуш, геть не треба. Відповідальність візьмете за себе, згідно з Законом нашої країни. Як винні - сядете, а ні - тоді попросимо додому. Стосовно телефона? Прошу!

Тим часом у лікарні Інга ридала на руках у мами. Теща Кирила ніколи не любила. Казала, що він біла кістка та не підходить їм в рідню. Тому наразі вчила доньку:

– Все напиши! Нехай сидить капіталіст проклятий. І курву треба ту зламати, але до знахарки я йти боюсь. Вона ж дочка якоїсь відьми... Причарувала двометрового дебіла.

– Ма, що ти мелеш? Відьма тут до чого? Підкинута вона і все, – з великим апетитом пожирала «боляща» вміст лоточків неньки та хитромудро додала: – Тільки Кирила нам саджати не з руки.

– Це ж як? Дурна, ти що і досі сумуєш за його хазяйством? – обізнано шипіла теща.

– Сядь, мамо, популярно роз’ясню. Як Латуша посадять, він шитиме на зоні лахи. А як відпустять, то продовжить нам надсилати єврики й ганчір'я, а ще це шлях в Шенген. Зловила суть? – підступно засміялась Інга.

– Ага! Про це я геть забула. Яка ти в мене мудра киця. Та все одно страшенно хочу, аби той бик сидів. Он скільки начіпляв тобі синців.

Скоро до Інги у палату заглянув слідчий. Дав листок і ручку та попрохав:

– Пишіть усе про напад і насилля. В подробицях, це треба для судді.

 Та потерпіла підняла широкі брови і впевнено відповіла:

– Даруйте, пане, не було насилля. Хто Вам таке сказав? До мене завітав коханий чоловік. Він дуже темпераментний мужчина. Ну, перебрали трішки зі втіхами, а заздрісні сусіди повикликали всіх. Тому писати я нічого не збираюсь і випустіть, будь ласка, на волю мого вірного орла.

Слідак багато чув і бачив, але настільки швидко закрити справу він не планував. Та байдуже, у нього їх багато! Тому не маючи заяви від потерпілої особи, Кирила відпустили. А жадібна і хитра Інга навіть дозволила йому повезти сина до Литви. Не на завжди, а до бабусі з дідом.

У Інги накопичилося справ, відносно власної краси, дуже багато. І взагалі є що відсвяткувати! Закохані розбіглись назавжди і вона щиро вихвалялась мамі: «Я вбила зразу двох зайців...»

Про що вона торочить? Можливо, що залишилась з грошима і відпочинком від усіх? А може вислів той буквальний, про зайченят Кирила та Діану? Бо те, що «вбила» - безсумнівний і достеменний гріх!