Раді Вас бачити!

Вітаю, стервочко, з новою перемогою в житті! Це я до себе так звертаюсь і рада до нестями, що повернулася додому, в чарівний новий світ. Не до гуртожитку нахабних тарганів, як я раніше називала. Тепер сказати щось подібне про мій маленький рай - язик не повернеться.

Я вже розповідала про вдале перепланування та як з вікна, до самої підлоги, мене вітає сонце. А ще приємно повалятись на витворі мистецтва, який створив за нашими з Софією ескізами один дизайнер меблів. Величний замшевий диван розподіляє простір на дві локації: вітальню та їдальню. Куточок для нічного відпочинку вмостився дещо вдалині.

Ось так і вийшло, що Навроцька допомогла мені з усім. Спочатку продала хатинку Магди й знайшла для сироти житло в столиці. Потім навчила працювати й підкинула талановитих будівельників та прихистила в час ремонту. Але тепер Софія жадібно зітхає й чекає, що я відірвусь від справ та хоч погляну в її очі. Тільки мені не до дурних забав!

Виходить до досягнення мети людина йде виснажливо й завзято та геть не має часу на нісенітниці й дивацтва. Зі швидкістю мені допомагає «маленька мишка». Я так назвала прудкий і крихітний електрокар. Все, як пообіцяла. Купила, що бажала і точно за свої! Ця динамічна штучка може протиснутися будь-куди на трасі, залишивши позаду купу сараїв на колесах. Таких, наприклад, як у Стелли. Та я ж не охоронець у бариги й мені потрібна швидкість та мобільність.

Телефонує хтось, чекайте.

– Вітаю й слухаю уважно! Діана Ковтун, «Новосел» – наче машина чітко промовляю до гарнітури та не бачу абонента.

– Яка взірцева дикція! Мов диктор з телебачення. У мене так не вийде, – почула в вусі шовковистий голос й здригнулася, бо не чекала почути Його знову.

– Кирило? Дякую за комплімент. Як поживаєте, інструкторе? Проблеми? – дивуюся своєму тону та вгадую піднесення в словах.

– Приємно, що впізнали! Проблема є. Вірніше справа, що я не завершив. Ви врятували у скрутну хвилину, а вдячності не прийняли. Від цього я не сплю вночі, а при моїй роботі таке неприпустимо. Даруйте за нахабство та я запрошую Вас на вечерю. Може тоді безсоння пропаде?

Оце так перехід від справи до вечері! Ну, власне прагнення самотнього самця я пояснити можу, але своє мовчання, без жовчної брутальності - це новина. Ростеш, рієлторко Діано! Подумала, а вголос прорекла:

– Експеримент цікавий. А що як повечеряємо - справа завершиться?

– Яка Ви гостра і безжальна. Ні, навпаки! Я мрію, аби наші справи були лише на старті. І не зітхайте так, будь ласка! Я знаю, що у Вас роман з колегою, але в житті все змінюється. Взагалі одружуватись я не поспішаю, мені ще попередній шлюб стоїть впоперек горла. А спілкування з Вами цікаве й екстремальне. І це якраз моє! – докладно пояснив Кирило й порадував, що не з лякливих.

Я слухала його та відчувала, що не зовсім пропаща й не втратила свою жіночу автентичність. Мені подобалося чоловіче загравання. Як добре, що Навроцька не відає про цей «експеримент», інакше просто вб’є.

* * *

Не знала, що великі комісійні так швидко зіпсують мене! Це я про те, що сподівалась потрапити із залицяльником до фешенебельного ресторану. Яка дурепа! Вибралась до міста з сільської хати, навчилась працювати з заможними клієнтами, а цей Кирило йде до заробітку довгим шляхом.

Але програма зустрічі мені сподобалася, бо спочатку ми погуляли над Дніпром, а потім завітали до кав'ярні, де скромний кавалер демонстрував прихильність до надшкідливих і смачнючих страв. Від походеньок на повітрі ми дуже зголодніли й тому замовили подвійні порції хрумких гостреньких крилець, під світле пиво. Розмова поступово й неквапливо перетворилася на тиху річку, де жоден острівець не заважав її приємним хвилям.

Мій випадковий орендар розповідав, як після строкової служби обрав професію пожежника й щодня боровся з хижим і могутнім суперником - вогнем. Але підступне полум'я йому звитягу не подарувало, підстерегло й забрало у полон, де рятувальник сильно обгорів. Після відновлення не став тримати зла на фахівців, що не дозволили вернутися у стрій. Він вирішив навчати інших перемагати страх і біль. А ще зізнався, що найбільше сумує за маленьким сином...

Що я розповідала? А навіщо? Він знає про зіпсовану лесбійку! Чоловіків це завжди бісить, але Кирило розумів моє захоплення жінками, як лікар чи спеціаліст із виживання.

Через його терпіння й толерантність я все розповіла про знищений дитячий світ та мрії. Про неймовірну жінку Магду, що виростила, виховала та дала чіткі основи на усе життя, але загинула від рук злочинців.

Кирило слухав мовчки. Він був, на диво, вдячним слухачем! Мені навіть здалося, що поруч з нами Магда. Бо тільки біля неї я відчувала нескінченний спокій. Ця зустріч підсвідомо лікувала, наче ковток повітря чи смак джерельної води. В душі я дякувала незнайомцю за згадку про просте сердечне спілкування, без вигоди й розпусти.

За тиждень Латуш запросив мене в кіно і я погодилась! Фільм видався ніякий і глядачів було не густо. Та я відпочивала. В повітрі скрізь висів марудний аромат попкорну. Десь парочка нахабно цілувалась і зовсім не дивилась на екран. А я розслабилася на сидінні, закрила очі й відчувала невагомість. Мій кавалер не заважав. Між нами встановився якийсь незрозуміло живий контакт, якого я ні з ким не відчувала.

Вже біля дому вперлась, що розрахуюсь за таксі. Адже він був на мілині та щедро пригощав в кафе. Кирило знітився й почервонів та сперечатися зі мною марно.

На вході до під'їзду він раптом пригорнув мою долоню до вуст і тихо цілував... І в ці хвилини моє дивне й надламане життя зліпилося до купи. Я бачила, як захмелів від того дотику його чарівний погляд. А потім він сказав:

– Не знаю, що розповідає про Вас моя сусідка Жанна, але я прочитав Ваші думки. Діано, наше спілкування приносить обопільну користь. Я дякую, що знову провели зі мною вечір. Ми ще зустрінемось колись?

– З моїми справами непросто розпізнати, де буде вільний вечір Та Ви телефонуйте. Я спробую знайти для НАС хвилинку.

Після звичайних слів з Його очей в пітьму посипались блаженні іскри, а я конкретно розгубилась, бо ще не розуміла полону власної душі й залежності від цього Чоловіка.