Спочатку:
На сторінку книги
Sweetie3343: Нууу... що ти задумав?
Alexreecks: Челендж.
Dweetie3343: Якщо там не спливе моє ім'я, то я згодна.
Alexreecks: Як скажеш.
Sweetie3343: Знаю, я трохи дивна...
Sweetie3343: Але така, як є
Sweettie3343: Сподіваюсь, ми не припинимо спілкування, бо...
Sweettie3343: Мені б не хотілось...
Тиша. Телефон мовчить. Спати залишилось менш ніж три години. Нічого, завтра висплюсь. Точно.
Sweettie3343: Не мовчи
Нових повідомлень немає ще п'ять хвилин.
Sweettie3343: оооокей... як знаєш, але мені пора спати. На добраніч.
Все ще чекаю 10 хвилин на відповідь, потім розчаровано вкотре суну телефон під подушку і змушую себе заснути. Кілька разів провалююсь в сон, але одразу ж з нього вириваюсь, наче з холодної води. Урешті вилажу з ліжка і йду на балкон – в грудях лоскоче відчуття ейфорії від цигарки, котру буду палити. Так, у мене серйозна залежність.
Все почалось з невинних підліткових пустощів. Це не була «не та компанія» чи протест батькам. Не заради задоволення чи «крутого іміджу». Хоча крутими себе вважали, коли вперше закурили. Причиною стала цікавість. Нам з Катею тоді було по чотирнадцять і ми тусувались у дворі з компанією таких же підлітків, як самі. Мирослав, його сестра Ніна, Давид і Софія, ну і ми з Кітті. Ніні тоді тільки-тільки виповнилось тринадцять і ми нарешті прийняли її у свою тусовку. Хоча Мирослав, найстарший в нашій компанії, а тому її вожак, не хотів приймати сестру. Але їх батьки вирішили інакше.
Саме Ніна запропонувала поцупити татові цигарки й спробувати, що ж воно таке. «Воно» виявилось гидким і неприємним, таким, що викликає кашель і прочухан від предків.
Того вечора наш дім гримів від скандалів. Чотири сім’ї сварили своїх дітей за паління. Моя в їх число не входила. Чи то поталанило, що батьки допізна працювали, чи можливо Кітті мене вчасно попередила, щоб я почистила зуби та вмилась, або взагалі краще прийняла ванну й обов’язково випрала одяг. Мені пощастило – батьки не дізнались в той вечір і мене не покарали. Звичайно, вони могли б дізнатись від батьків Каті, котрі жили в нашому під’їзді чи від батьків Давида, з якими спілкувались і дружили, але планети вишикувались в ряд – мене пронесло. Звичайно, мама дізналась, але пізніше. Тому я не бувши пійманою на гарячому, безсовісно збрехала, завіряючи рідних, що в той вечір сиділа вдома і вчилась. Мені повірили.
Гадаю, саме через те, що мій вчинок залишився безкарним, я вирішила спробувати ще раз. І мені сподобалось. Звичайно, вдруге я обачно почистила зуби та гарненько вимила руки, щоб не попастись на гарячому. А потім було втретє. І вчетверте. І вп’яте....
Запитаєте, як сталось так, що я можу вільно палити на своєму балконі, не боячись стати застуканою батьками? Все просто. Я зізналась їм сама. Зовсім недавно мені довелося це зробити. Не без участі мого брата.
Роман тривалий час був для мене прикладом і кращим другом. Якби мене запитали – хто для мене більше друг Катя чи Роман, я б вибрала брата. Так все й залишалось до того моменту, коли він одружився. Я не хочу про це говорити. Без коментарів. Чи я ревнувала? Так, я ревнувала. Більше ні слова. Здається, тільки тоді я по-справжньому оцінила Катю, її дружбу і підтримку (благаю, ніколи їй цього не говоріть, нехай думає, що вона завжди стояла на першому місці!).
Брат мене застукав, коли я палила на своєму улюбленому і злощасному балконі.
–Світлано! – крикнув він з двору, коли я гралась новою бензиновою запальничкою з малюнком дракона. Я чекала її з Китаю місяць і ніяк не могла натішитись. Коли почула своє ім’я в такому злому тоні, закашлялась і ледь не впустила з сьомого поверху свою тепер уже улюблену річ. Брат жодного разу не називав мене Світланою з того часу, як я проголосила себе Світі. Він знав, що мені не подобається власне ім’я і лиш таке прикольне іншомовне прізвисько надає йому крутості.
Роман довго читав мені нотації, уже потрапивши у квартиру, а в кінці поставив ультиматум – або я кидаю, або сама розказую батькам. Брат сподівався, що я покину, але я його обхитрила. Зібрала всю нашу невелику сім’ю разом, покликавши навіть дружину брата – Женю. І просто поставила перед фактом – я палю і буду палити. А оскільки на той момент мені уже виповнилось повних 19 років (я це висунула одним з аргументів), то вони нічого вдіяти не змогли. Тато засумував, звичайно, мама плакала, сварила, вмовляла не губити своє здоров’я. Брат з докором піднявся з-за столу, взяв за руку ошелешену Женьку і мовчки пішов до свого дому, навіть не попрощавшись. Так я й стала вільно палити на своєму злощасному улюбленому балконі.
Alexreecks: Ну як тобі, Світі?
Нарешті! Я уже думала, що він заснув. Заходжу в профіль співака і дивлюсь мій-його челендж. З екрана мені усміхається хлопець. Синьоокий, темноволосий і він виглядає... трішечки щасливішим... чи мені лиш здається?
«Хай, піпл! Це Алекс Рікс і я оголошую новий челендж!»
Чарівність... Він просто зачаровує своїм поглядом! А якщо на мить (лиш на мить!) уявити, що він дивиться на мене, а не в камеру свого смартфона.... Ех....
