Спочатку:
На сторінку книги
Коли повідомлення приходить, я здригаюсь від несподіванки, адже уже готова була повірити в повний провал. Приємно називатись Цукерочкою, це щось нове й особливе. Цікаво, а що йому від мене потрібно? Просто спілкування? Поки я роздумую, щоб таке написати кумиру, приходить ще одне повідомлення.
Alexreecks: Який у тебе зріст, Світі?
Цікаве запитання. Дуже-дуже хотілося б написати неправду. Я висока і це мене гнітить. В школі я була «дилдою», «штахетою», «телевізійною антеною», «Говерлою» і навіть чомусь «Кіліманджаро». Чи то однокласники від незнання вважали африканську гору найвищою у світі, чи то просто їм назва подобалась – поняття не маю. Дражнили мене часто, і я навіть іноді плакала, але моя вірна подруга Катя захищала мою честь всіма силами. Одного разу вона так розізлилась на хлопця з паралельного класу, що «забила» йому «стрілку» за школою після уроків, кинувши моєю рукавичкою йому в обличчя. Звичайно, що бідний учень не прийшов. Катю боялись в школі, не дивлячись на її мініатюрність. Діти знали, що Катя Рудник, котру за спинами звали Кітті, – дівчина бойова і говорить в лоб все, що думає. А якщо хтось йде проти неї, то потім жаліє про це і просить пробачення. Чому? Тому що, маючи бойовий характер, Катя примудряється дружити з усіма. Якщо хтось переходить їй дорогу – то всі про це знають. І всі стають на сторону Каті. Бо вона кльова. Бо допомагає, коли попросиш. Вона майстерно управляє людьми, не ображаючи їх ні грама. А ще вона красуня, моя найкраща подруга. І якщо їй десь каплю прибрехати діло звичне, то я – стовідсоткова щирість. Не хочеться говорити Алексу про свій зріст. Чоловіки люблять маленьких, мініатюрних дівчат, а не «дилдок» з «штахетами».
Мої сто вісімдесят п'ять сантиметрів – це провал. Підбори? Шпильки? Пфф... Онлі балетки й кросівки. Хлопці? Середньостатистичний зріст голландських чоловіків – сто вісімдесят три сантиметри, вони вважаються найвищими, українських – сто сімдесят вісім. Сто сімдесят вісім!! Це на сім сантиметрів менше мого зросту. Нідерланди – моя мрія. І аж ніяк не через те, що в них дозволено те, до чого нам зась. Ні! Високі хлопці – от моя слабість.
Звичайно, Алекс має сто дев'яносто чотири дивовижних сантиметри, але все одно боязко відповідати. Раптом в нього табу на «висоток»? Це, до речі ще одне моє шкільне прізвисько. Як і «хмарочос», і «skyscraper», і «небо дряп», і «building», і «пальма», і «жирафа», і навіть образливе «єті», котре обурювало тим, що я нагадувала снігову людину тільки зростом, а не довжелезною кудлатою шерстю. Проте улюбленою дражнилкою було «Мегатрон». Мені виповнилось 14, коли я отримала це «чудесне» прізвисько. Тоді тільки-тільки вийшов п’ятий фільм «Трансформери», а ми, бувши звичайними підлітками, любили фантастику до потемніння в очах. Навіть і не знаю чому, але пішли в кінотеатр всім класом. Найголовніший задавака, Льоня Правний, сів попереду мене і весь час коментував фільм, вносячи свої поправки. А коли на екрані з’явився той самий лідер десептиконів, вигукнув на весь зал:
–Погляньте, який здоровенний, прямо, як наша Висотка!
Весь зал, в якому знаходились тільки наші з Катею однокласники та ще одна мама зі своєю занадто малою дитиною, заглушив потужні колонки кінотеатру своїм сміхом. Ну нема, щоб хоч Оптимусом Праймом назвати! Він хоча б позитивний персонаж! Ех...
А тепер я маю відповісти щось Алексу, бо він уже запитує, чи я досі тут? Та тут я, тут. Пальці завмирають над екраном, лиш раз в тридцять секунд торкаються до нього, щоб не погас.
Sweetie3343: 185
Все! Вкотре засуваю телефон під подушку. Не буду більше листуватись! Завтра ще на роботу після занять, а спати залишилось три години. Може й не лягати зовсім? Так ще гірше.
Треньк... повідомлення прийшло. Я не буду його читати. Не буду....
Alexreecks: Ідеально! Люблю довгоногих красунечок!
Це він мене красунечкою назвав? Здається, серце розбило грудну клітку... Неймовірне тепло поширюється по тілу, розслабляючи кожну клітиночку в мені. Я не вважаю себе красунею. Симпатична, так. Намагаюсь стежити за собою. Ну не так, як Катя. В цієї пройди стільки різних баночок-скляночок з косметикою та іншим приладдям, що вистачить пів нашого університету причепурити. В мене тільки скромні креми для обличчя і рук, косметика для мейку і засоби для укладки волосся. А він вважає мене красунечкою.
Alexreecks: А хобі в тебе є?
Ще одна «болюча» тема. Хобі то в мене є, але ти не захочеш мене знати після того, як дізнаєшся про нього. Натомість пишу про свою дивну забавку.
Sweetie3343: Є одне заняття, котре трохи дивне. Ну... знаєш, наче моя особиста розвага. Моя подруга, наприклад, не розуміє цього захоплення...
Я згребла до купи думки з думками. Давати задню пізно, ну і видумувати щось нове я не хочу.
Alexreecks: не тягни, Світі....
Sweetie3343: ем... я обираю свій пост, в основному один з останніх, відкриваю вподобання, рахую п'ятого в списку і заходжу на його сторінку. Розглядаю останній пост, відкриваю вподобання, рахую п'ятого в списку і далі по кругу.
Довго Алекс мовчить. Здається, переварює мої таргани. А, можливо, перевіряє мою забавку.
Alexreecks: Окей. Це зрозуміло. А якщо доступ до сторінки закрито?
Sweetie3343: Тоді клацаю на шостий номер у списку.
Sweetie3343: Якщо немає п'яти лайків, то вибираю останній. Іноді трапляється замкнутий круг, я теж його розриваю.
Alexreecks: Гаразд, це незвичайно, гадаю, знаходиш багато цікавого... але для чого ти це робиш? Це так тепер молодь чілиться?
Я засміялась уголос. Все-таки він кумедний.
Sweetie3343: Так «чілюсь» тільки я. Це мій власний челендж. Розумієш, річ у тім, що після п'ятого-сьомого облікового запису ти геть не бачиш знайомих облич. А потім потрапляєш до іспанців з нецікавими фото. Але я не зневіряюся. Я вірю в те, що одного разу мені пощастить і я після сотні переглянутих світлин побачу щось неймовірне.
Alexreecks: Можна запозичити твою ідею?
