Спочатку:
На сторінку книги
Алекс
– Спробуй, Алексе! Ніхто ж не запевнював тебе, що буде просто. Всі так розважаються, повір. Дорін он взагалі майже щоночі змінює партнерів і нічого.
Мій менеджер дивний чолов'яга. Йому 38, сім'ї не має, серйозних стосунків за все життя – 0, а мене намагається повчати. Хоча кожному свої розваги.
– Андрюхо, я так не можу, розумієш? Не можу з чужою для мене людиною.
Після того, як Алла, моя шкільна любов, покинула мене три роки тому, не витримавши мого шаленого графіка, у мене не було нікого. Андрій уже кілька місяців вмовляє знайти когось на одну ніч, а я... не можу я... Не так, щоб без почуттів. Так, я звісно дурень, що не користуюсь своєю популярністю для затягування красунечок у своє ліжко. Так, за все життя у мене була одна Алла. І я не жалію. Не жалів. До сьогоднішнього дня. Мені все набридло. Не хочеться ані постійних концертів, ні зіркових нудних тусовок і вечірок, де всі особи жіночої статі натовпом переслідують мене. Таблоїди повторюють, що я вартий заздрості наречений, покровитель жіночих сердець, а я такий же Олексій, як і був до отримання слави. Люди вважають, що я зарозумівся і став пихатим від свого успіху. Проте це не так. Для мене важлива не популярність, а моя музика і те, як її сприймають прихильники.
З приходом весни стало просто нестерпно, тільки й облизуюсь на солодких довгоногих кралечок. І хоч на цей час я зараз далеко від дому – там, де майже не буває морозів, в моєму серці холодно і пусто. Відчайдушно хочеться таке ж тепло й у душі. Не вірю, що одноразовий секс допоможе це вилікувати. Не вірю, але як тільки опиняюсь у своєму номері, берусь за смартфон і заливаю нову світлину в інсту з рішучим наміром знайти когось для розваги.
"Що ти можеш зрозуміти в моїх очах, коли зовсім мене не знаєш?" – підписую своє селфі.
"Просто вибери будь-кого, Алексе, – згадую слова Андрія, – кожна, розумієш, кожна погодиться не те що у твої обійми упасти – вони ноги тобі цілувати готові!"
Авжеж. Ноги цілувати. Гортаю і гортаю коментарі, яких за кілька хвилин набралось більше тисячі. Вони й справді готові на це. Дехто відверто пропонує себе, інші просто відправляють сердечка або різні емодзі. Є й такі, що в коханні зізнаються. Яке може бути кохання? Вам у дурку треба, малолітки! Школярка, школярка, школярка... Все не те, не те... Нові коментарі з’являються і з’являються.
Друга година ночі – вставати о сьомій. Коли цей клятий тур уже скінчиться? Немає ні сил, ні бажання продовжувати свою справу. Натхнення на свіжу музику теж немає. Ленні підсунув нову пісню, а я навіть не хочу її репетирувати. Не мій стиль зовсім, історія теж заїжджена. Хочеться свіжого, нового... романтичного навіть.
Світі
"Самотність – ось що я читаю у твоїх очах. На всіх фото."
Не просто красунчик, а ідеал. Ідеал будь-якої дівчини. Впевнена, що кожна, хоч разочок та й мріяла про нього. Високий, здоровань під два метри з широкими плечима та ідеальним пресом, як я вичитала в одному з романів – з кубиками аж від шиї. Прекрасні сині очі, посмішка, якій можуть позаздрити найуспішніші зірки Голлівуду. А коли мій кумир стає перед мікрофоном – мурашки не те, що бігають по тілу, вони скачуть по руках, наче стадо носорогів, скуйовджуючи все волосся. Прекрасний чистий баритон, від якого колінця тремтять. Наслухатись неможливо! Але недоступний. Ходять чутки, що він гей, адже поряд з ним рідко помічають дівчат. Я в це не вірю. Алекс Рікс – стовідсотковий натурал.
Коли я коментувала новий пост Алекса Рікса (він же Олексій Титаренко, музикант, композитор, актор і ще багато чого в тому ж напрямку), здається, лиш краплиночку сподівалась, що він прочитає і помітить мене. Для чого? Ну прост... це ж зірка, чому б і ні? Я могла б тоді похвалитись, що мій коментар лайкнув сам Алекс Рікс – головний плейбой нашого шоу-бізу. Звичайно, що нічого співак не лайкнув і я уже навіть вклалась в ліжко, щоб забитись довгоочікуваним сном, коли телефон сповістив про нове повідомлення.
Хвилину сумнівалась, дивитись чи ні, адже зовсім скоро в універ. Може краще поспати? Хронічний студентський недосип плюс необхідність ходити на роботу вимотують настільки, що бажання спілкуватись будь з ким о другій ночі відпадає. А раптом щось важливе? Раптом Катя потребує допомоги? Тягнусь за телефоном, розблоковую, примружившись від яскравої картинки на екрані. Читаю повідомлення і не вірю своїм очам.
Alexreecks: Привіт! Не хочеш розділити мою самотність?
Протираю ретельно очі, сідаю і перечитую знову. Це жарт якийсь? Переходжу на обліковий запис співрозмовника, щоб впевнитись в тому, що це фейк. Ні, не фейк. Синя галочка поряд з ніком.
Щипаю себе про всяк випадок. Може, я сплю? Звичайно, нападає ступор. Що відповісти? Щоб відповіли ви своєму ідеалу?
«Таквізьмименеповністюявсятвояслинкитечутьомномном».
Щось приблизно таке...
Замість цих сопель пишу ще банальніше:
Sweetie3343: Я померла і потрапила в рай?
Серце завмирає, з нетерпінням чекаю відповіді.
Здається, я нервую. Ух... Чого б це? Боги, це ж Алекс Рікс! Ага.... Я терміново маю посмалити. Цигарки мене заспокоюють. Виходжу на балкон і вдихаю повітря. Весна пахне по-особливому – свіжістю і теплим сонцем навіть уночі. Вид з мого балкону гарний. Він у мене здоровенний, а ще я маю власний куточок для навчання. Зимою, звичайно доводиться перебиратись в кімнату і робити домашнє завдання мало не на підлозі, проте в теплу пору року – ми з моєю подругою Кітті сидимо тут вечорами й насолоджуємось душевними розмовами. А як приємно читати улюблений роман з цигаркою в руках – не передати. Ідеальне місце.
От і зараз сиджу, розблоковуючи телефон кожні 30 секунд в очікуванні відповіді. Він же не помилився обліковим записом? Він відповість, правда?
О, він прочитав моє повідомлення! Проте відповідати не спішить. Ну ж бо, Алексе!
Нарешті з'являється напис внизу екрану. Він щось пише мені! Пише прямо зараз. Де б він не був і хто б поряд з ним не знаходився, а приділяє увагу саме мені!
