Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Стоячи в ліфті, Леона перебирала в голові всі завдання, які ще залишалися невирішеними й вимагали негайної уваги. Вернулися небажані думки, що крутилися в неї від тієї миті, коли вона побачила як незнайома брюнетка обійняла Віктора. Міцніше стиснула ручки сумки й поглянула на своє відображення в дзеркальних дверях ліфта. Щоб переконати себе, озвучила вголос:
— Мені байдуже, що він робить і з ким. Я поїду зараз у клуб лише для того, щоб поставити своїх батьків на місце. Мені просто здалося. В момент слабкості захотілося близькості.
Вийшовши на підземну парковку, Леона відразу відчула сирість і затхлий запах.
— Тц… Треба буде розібратися і з цим, — пробурмотіла вона, клацаючи замками чорної Audi A6.
Різко сівши за кермо, поставила червону сумку на пасажирське сидіння.
— Що за божевільний день? Чи це я просто надто переймаюся?.. — озвучила свої думки Леона, заводячи машину й вирушаючи додому.
У квартирі Віктор сидів за столом саме розмовляв із Вовком.
— Павук передає тобі вибачення, — затягнулася пауза, і шатен, опершись об бильце стільця, протер собі лоб.
— Ти попереджав мене щодо неї, але я думав, що зможу її втримати, — на другій лінії почувся важкий видих його друга.
— Вона завжди була занозою в дупі. Сподіваюся, те, що ти зробив і надіслав їй, не лише приборкає її дурний норов, а й нарешті навчить думати головою, — і вирішив додати із насмішкою: — Хоча така, як вона, навіть після смерті в пеклі буде там буянити, — на це Віктор вирішив із насмішкою нагадати давні часи:
— Ти ж колись вважав її за сестру. Ще казав, що не розумієш Шакала, який по ній слюні пускав, хоч вони виросли разом.
— Так і досі вважаю її своєю молодшою. Тільки ту, яку потрібно було шмагати в дитинстві у цілях виховання, — Віктор посміхнувся, обпершись об стіл, промовив:
— Боюся, їй це навіть сподобалося б. — Андрій відразу вирішив нарешті вказати межі його терпіння:
— Вовкодаве, якщо ти ще раз втягнеш мене в проблеми, пов'язані із нею, одним спарингом уже не відбудешся.
— Дякую за це, — промасажував шию, вже відчуваючи, як його друг дитинства відгуляється на ринзі.
— І будь обережний із цими двома. Вони хоч і наші друзі дитинства, але давно звернули не туди. Такі люди зазвичай тонуть самі й інших тягнуть за собою.
— Знаю, знаю. І владнаю все найближчим часом.
Завершивши розмову, Віктор повернувся до ноутбука.
Раптом двері квартири різко відчинилися. Побачивши дружину, він швидко заблокував екран, втомлено потер очі, підвівся й підійшов до неї. Забрав піджак і повісив його на вішак, поки Леона роззувалася та жбурляла вже ненависні туфлі в куток, ніби караючи їх за всі негаразди цього дня. Шатен хмикнув:
— Ну що, бачу, ти вже впевнено ходиш на високих підборах.
Леона вирівнялася, пішла до холодильника й, спершу втамувавши спрагу свіжовичавленим апельсиновим соком, лише потім відповіла, ігноруючи його зауваження:
— Як і домовлялися, можемо збиратися. Я навіть встигла забрати перуку, яку замовила.
Віктор глянув на неї з німим запитанням, і дружина лише фиркнула:
— Ну, звісно, я все передбачливо оформила під іншим ім'ям і в місці, яке ніхто, окрім мене, не знає. Це моя нова адреса, куди переїде агентство, коли почнеться справжній кіпіш, — Леона покрутила червону сумку, що виглядала як звичайна дамська — невелика, але здатна приховати будь-що. Розстібнувши її, вона дістала перуку.
— Що ж, добре, що ти все продумала. І вітаю з купівлею нової будівлі. Раз у нас усе готово, тоді нічого тягнути. Пішли переодягатися, — сказав Віктор, і вони розійшлися по кімнатах.
Підійшовши до своєї гардеробної, він провів поглядом по варіантах, як відволік дзвінок на телефоні. Увімкнув динамік на голосову:
— Може, можна все-таки піти через двері? — Діма явно нервував.
— Ні, це частина твого покарання. Кожен раз, як плануватимеш вчудити і не стримуватися, згадуй цей день, як ти ліз через драбину у вікно моєї квартири, — Віктор склав руки на грудях.
— А якщо викличе хтось поліцію, як побачить мене?
— Хто буде дивитися так високо? Все, прискорюйся, бо ми вже збираємося.
— Але… — та він завершив зв'язок.
Вернувшись до вибору, взяв комплект. Накинув на себе штани і вже одягнув ремінь, як почув із кімнати дружини:
— Вікторе, мені потрібна твоя допомога! — покликала вона.
Як тільки зайшов, він побачив свою дружину, яка чекала на нього. Її образ хоч і не був кардинально іншим, але в напівтемряві клубу ніхто б не впізнав у ній ту завжди стриману й серйозну жінку. Світлі локони та карі очі могли б збити з пантелику будь-кого, окрім Віктора. Він помічав дрібниці, які не приховає жодне перевтілення. Те, як вона закусила губу, намагаючись застебнути сукню. Те, як ковзнула поглядом по його оголеному торсу й відразу відвела очі.
Після дня, проведеного в парку атракціонів, сьогодні вона вперше почала проявляти ініціативу в розмові. І Віктору це подобалося. Він більше не хотів відчувати її холодної відстороненості. Значно сильніше його приваблював цей голодний погляд і збентеження, яке незмінно з'являлося після нього.
І, звісно ж, захотілося трохи її подразнити.
— Ох, нічого собі. Дуже гаряче вийшло, — напівусміхнувшись, промовив він і швидко допоміг застебнути блискавку.
Дружина всіляко намагалася не дивитися на його оголений торс і невдоволено парирувала:
— Ти ж казав, щоб я привертала увагу. Думаю, усі умови виконала, — нарешті вона глянула у відображення в дзеркалі, де вони стояли надто близько одне до одного. — То чому ти ще не готовий?
Він зустрівся з нею поглядом через дзеркало.
— Обговорював деякі нюанси з Карі. За кілька хвилин він приїде й зайде через вікно, тому не лякайся.
Від подиву її брови миттєво піднялися вгору, і Леона повернулася до нього обличчям.
— А як він підніметься на наш поверх? — насторожено запитала вона.
— У нього свої хитрощі. Не хвилюйся, Карі давно займається альпінізмом і висоти не боїться. Залізе через аварійний вихід, — недбало відповів Віктор і повернувся до своєї кімнати.
Леона невдоволено видихнула.
— Не помічала за собою таку тягу дорозглядання чоловічого тіла, як сьогодні — пробурмотіла вона собі під ніс.
Додавши до образу ще кілька прикрас, рушила на кухню. Побачивши, що чоловіка ще немає, дістала пляшку вина й налила собі келих. Швидко зробила кілька ковтків, намагаючись приборкати хвилювання, яке усе частіше давалося взнаки.
Коли вона вже стояла біля столу, до кухні зайшов Віктор.
Леона ковзнула поглядом по його образу. Здавалося б, майже нічого не змінилося, але вся різниця ховалася в деталях. Три верхні ґудзики сорочки були розстебнуті, як і один нижній. Волосся виглядало злегка розтріпаним, хоча було очевидно, що цей безлад ретельно продуманий. Навіть легкий аромат парфумів додавав образу завершеності.
Леона відвела погляд і зробила ще ковток вина і поставила бокал. Вже хотіла щось сказати, як саме в цю мить у приміщення спритно видерся біловолосий гість. Він перекинув через підвіконня сумку, стрибнув услід за нею й, важко видихнувши, нарешті опинився всередині.
— Ну й поверх у вас, — пробурчав Карі, поправляючи сорочку. — Починаю підозрювати, що це не покарання, а замах на моє життя. — пробурмотів Карі, піднявши погляд. Його очі одразу почали уважно вивчати двох, хто завмер від несподіваної його появи, а потім зосередилися на Леоні. Та Віктор різко став перед ним, перекривши вид.
— Одягайся й йди до кімнати Леони. Не смій чіпати нічого своїми брудними руками. Інакше я їх тобі вкорочу, або твій борг зросте з кожною деталлю, яку вона помітить.
— Та я ж повинен робити вигляд, що це вона! — виправдовувався гість, розстібаючи сумку й витягаючи перуку та жіночі речі.
— Так, але не втручайся в її особистий простір. Менше часу проводь у спальні, більше в залі чи кабінеті. Леона найчастіше сиділа там, коли ще мала фіксатори на коліні.
Вони вже стояли в ліфті, а Леона все ще намагалася переварити те, що щойно дізналася. Рудоволоса навіть не підозрювала, що її чоловік помічав такі дрібниці під час її лікарняного. Адже тоді вони майже не розмовляли одне з одним. Та саме це усвідомлення й стривожило її найбільше. Отже, весь цей час він непомітно спостерігав. Від цієї думки серце тривожно стрепенулося, і вона мимоволі міцно стиснула власну руку.
— Не хвилюйся. Діма нічого поганого з твоїми речами не зробить. Він хоч і балакучий, але в певному сенсі джентльмен. Заборонених меж не переходить, — заспокійливо промовив Віктор.
Насправді його самого непокоїли питання щодо секретарки та того безглуздого вчинку, який утнув його друг.
Леона ж знову відчула шок. Він не вгадав, що саме коїться в неї в голові, але помітив сам факт, що з нею щось не так. Невдоволено заправивши незвичне біле пасмо за вухо, вона вкотре переконалася: її чоловік небезпечний. І його уважність була найкращим доказом цього. А якщо одного дня він помітить те, в чому вона сама боїться собі зізнатися?..
Думку обірвав сигнал ліфта. Двері відчинилися, і їх зустріла темно-зелена Lamborghini. Віктор галантно відчинив перед дружиною дверцята, після чого сам сів за кермо. Скло було настільки тонованим, що роздивитися пасажирів зовні було майже неможливо.
Вони швидко рушили з місця. За кілька хвилин Віктор звернув на дорогу вздовж річки й зупинився там, де не було ані камер, ані навіть вуличного освітлення. Леона одразу озирнулася навколо:
— Не схоже на клуб.
— Так, бо перед тим, як їхати туди, нам потрібно дещо обговорити, — він повернувся до неї всім тілом.
— Що саме? — її брови невдоволено зійшлися на переніссі.
— У клубі нам доведеться грати роль закоханої пари. І грати переконливо. А ти останній два дні поводишся так, ніби мене не існує. До сьогоднішнього вечора я від тебе й десяти слів не почув.
Леона лише мовчки дивилася на нього.
— Я хочу, щоб ти знала: за цей час я зробив усе можливе, аби та жінка більше не наближалася до мене.
— Угу. Мені це нецікаво.
— Леоно, припини цю гру. І ти, і я чудово знаємо, що тебе це зачепило. Я не хочу, щоб ми знову опинилися в ситуації, коли уникаємо одине одного. Ти сама казала, що проблеми треба обговорювати. Тож питай усе, що хочеш знати про моє минуле. І закриємо це питання раз і назавжди.
Вона мовчала.
Віктор видихнув.
— Добре. Тоді розповім сам.
Він відкинувся на сидіння й почав:
— Павука, Шакала і Вовка я знаю ще із сьомого класу. Ми познайомилися в школі й відтоді товаришували. Павук із дитинства звикла до чоловічої уваги. Неважливо, старші були чоловіки чи її ровесники. Головне, щоб із них можна було отримати якусь користь. Я теж потрапив до цього списку, але щоразу відмовляв їй. По-перше, був упевнений, що в неї закоханий Шакал. А по-друге, вона мені просто не подобалася. — Віктор ненадовго замовк наче згадав, щось неприємне. — Потім ми розійшлися різними дорогами. Павук почала працювати хакером на темному боці мережі, добре заробляла, і ми перестали її цікавити. Приблизно тоді ж Шакал мене зрадив. Через нього й старання мого батька я опинився в армії. Уже там Вовк розповів мені всю правду.
Леона весь цей час уважно слухала.
— Коли я повернувся з армії, був злий на весь світ. І коли Павук знову з'явилася та зробила черговий крок назустріч, я не відмовився. Хотів хоч трохи помститися Шакалу. — Він гірко всміхнувся. — Закінчилося все доволі банально. Я застав їх удвох. Голими. В одному ліжку.
Леона здивовано кліпнула.
— Після того ми остаточно розійшлися. Були інші жінки, яких мені нав'язував батько, але надовго вони поруч не затримувалися. А потім я одружився на тобі.
Кілька секунд у машині панувала тиша. І ось їхні погляди зустрілися і шатен договорив:
— Павук справді дуже талановитий хакер. Вона може дістатися практично до будь-якого пристрою. Як союзник вона неймовірно корисна. Але як ворог... дуже небезпечна. Проте, попри всю її користь, у неї достатньо тарганів у голові. І тепер я подбав про те, щоб вона більше не лізла в моє життя.
— Гаразд. Я зрозуміла.
Леона кілька секунд дивилася на нього, а потім вперше за вечір усміхнулася.
— Добре. Поїхали вже до клубу.
Віктор задоволено всміхнувся у відповідь, завів двигун і плавно виїхав назад на дорогу. Тепер вони справді їхали до клубу в якому він був власник.
