Раді Вас бачити!

— І як ти це все собі уявляєш?

— Ну, це вже в межах твоєї фантазії. Мені головне, щоб ти через тиждень прибрав Світлану так, щоб ніхто не запідозрив. Звільнення гарного працівника без причини буде підозрілим. Зайва увага нашій справі тільки нашкодить. Тому за цей період твоя ціль: знайти підхід до цієї білобрисої. Так, щоб вона нічого не запідозрила, стала тобі довіряти, і ти зміг у будь-який момент вивезти її за місто. А ще краще, змусити звільнитися за власним бажанням.

— А може, мені простіше з мосту стрибнути? — пробурмотів Карі.

— Як же тоді виплатиш мені борг? — явно жартуючи, промовив шатен.

— Продаси моє майно, тіло там, здаси на досліди. Ось так і наскребєш на ту суму.

— Він досі тисне на тебе боргом? — Андрій із докором глянув на Віктора. Той лише розвів руки в знак невинності.

— От бачиш, Вовк, він постійно такий, — Карі вдавано витер сльозу, — зовсім не цінує все те, що я роблю для нього.

Андрій вирішив підіграти. Поплескавши по плечу, почав заспокоювати:

— Ну-ну, усе добре. Якщо справді є рай після смерті, то тобі там місце точно зарезервоване.

Віктор, побачивши їхній союз, допив несмачний алкогольний напій, витягнув найбільші декілька купюр з власного гаманця й поклав на барну стійку.

— Усе, в мене немає часу витирати ваші соплі, які ви тут розвезли. І, Карі, наступного тижня ти вільний від моїх доручень. Тільки зроби так, щоб та білобрива нічого не запідозрила.

— Тут надто багато, — зауважив Андрій, коли підняв гроші, які поклав Віктор.

— Наступного разу купиш мені віскі під мій смак. Цю гидоту я більше не питиму. — вказавши пальцем на Карі, додав: — Свою місію виконай бездоганно, як ти вмієш. Сподіваюся, найближчим часом почую про перші результати. — і, не чекаючи на відповідь, шатен вийшов із бару.

— Мені простіше ту гарпію вбити, ніж виконати те, що він на мене звалив, — невдоволено пробурмотів Карі.

— Не хвилюйся, — спершись ліктями об стійку й глянувши прямо в очі світловолосому, — Вовкодав не дає завдань людям, якщо знає, що в них нічого не вийде.

— Інколи здається, що він надто добре про мене думає, — невдоволено промовив Діма й відпив пива.

— Повір, не тільки ти так думаєш. Хоч він і гострий на язик, але ніколи не лишає друзів у біді. Ось тому я і не переживаю за наші фірми.

— Так, він завжди допомагає, та так, що врешті ти відчуваєш себе не винним, а відданим. Як він це робить за всі ці роки, що я його знаю, так і не зрозумів. А щодо злиття — я постараюся зробити так, щоб проблем по ходу його плану зовсім не виникло.

— Щодо вірності ти влучно сказав, — стримано посміявся, Андрій забрав стакан, з якого пив Віктор, і продовжив: — Нагадало мені минулі часи. Ми з Вовкодавом випадково зустрілися в дитинстві й відтоді стали найкращими друзями. Із того часу стільки лайна разом наїлися, що не згадати все. Та кожного разу, коли в мене руки опускалися він мене не залишав, а навпаки був єдиним, хто підтримував. Навіть цей бар з'явився тільки завдяки його рекомендаціям, щоб витягнути мене із затяжної депресії. Віктор хоч ублюдок, якого ще пошукати, та для нас він рідний виродок. І що взагалі вариться в його геніальній голові — нікому до кінця не відомо, окрім нього самого. Добре хоч можу на ринзі його змазливу морду прикрасити і стає відразу легше. — і кровожерливо посміхнувся, наче смакуючи свої спогади.

— Та навіть не здивований, що ви названі брати. У вас багато чого є спільного, — підсумував Карі, глянувши на гримасу, яку скорчив Вовк, і мовчки почав повільно насолоджуватися другою порцією пива.