Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Поки Діма пихтів, щоб перенести друге ліжко в єдину цілу із водою готельну кімнату, за ним стояла блондинка й задоволено посміхалася. Чоловік кинув ліжко, яке напів застрягло в дверях і все не піддавалося йому. В один момент кинув цю затію та різко повернувся до дівчини.
— Що смішного ти тут бачиш?
— Те, як ти мучишся, мене веселить. Це всесвіт відповідає за мої сьогоднішні муки.
— Я тут до чого? Нагадаю, що все це затія Віктора! — він сказав правду й не боявся, що дівчина зрозуміє її всю.
— Так він же наш бос, який платить дуже гарну зарплату. Впевнена, що за таке він нам ще й премію випише.
— Чесне слово, чому ти йому постійно знаходиш виправдання, а всіх інших пісочиш? — він врізався в карі очі дівчини. Світлана впевнено, не відводячи свій погляд, відповіла:
— Бо він цього вартий.
— Боже, ти невиправна, — і одним сильним поштовхом засунув нарешті ще одну одномісну постіль у кімнату. Відразу підсунувши якнайдалі від першої кроваті. Він стер піт з лоба і прокомандував: — Я пішов у душ, а ти піди візьми чисту постіль і застели все тут, — і почав розчибати та скидати із себе одяг, не соромлячись присутності дівчини: піджак, сорочку. Побачивши, що дівчина так і стоїть на місці, вирішив уточнити:
— Ти що, погано почула? — в нього був жахливий настрій через те, що день був важким так, ще йому прийдеться ночувати в одній кімнаті із цією гаргоною. Дівчина почервоніла і швидко зникла із кімнати, різко закривши за собою двері. На це все Карі тільки нахмурив брови: — Що за бурна реакція на оголений чоловічій торс? Ай, і не важно, — вирішив скористатися моментом, поки він сам, дістав телефон із карману та набрав номер.
— Привіт, як ти там облаштувався? — пролунав насмішкуватий голос Віктора. Карі пройшовся по апартаментах.
— Краще, ніж в лісі, але якість в обслуговуванні тут хромає. А ти там відпочив у своєму раю інтроверта?
— Трохи, та після відпочинку мене чекала купа роботи, яку зазвичай троє роблять. І вишенька на торті спаринг із свекром.
— І як все закінчилося? — світловолосий почав діставати із рюкзака запасні свої речі.
— Ну, з роботою все стабільно, а от із свекром поцікавіше. Дотепер він розбирається із проваленим відкриттям свого винного магазину. І всьому виною несправна аварійна сигналізація. Він все не може вирішити питання із невдоволеними «великими шишками». Звісно, ще й із купою ЗМІ та наслідками, які сиплються на його голову з кардинальною швидкістю із кожною секундою, — Карі аж присвиснув.
— Всі його проблеми — це твоїх рук справа, — нарешті Діма дістав все необхідне і пішов у напрямку санвузла.
— Нічого не знаю, я просто один із потерпілих, — Віктор поглянув на монітор свого ноутбука, де якраз були відкриті фото від його особистого журналіста.
— Коли хтось стає твоїм ворогом, Вовкодаве, ти стаєш страшним. Впевнений, коли полистаю новинну стрічку, то в деталях все дізнаюся. Звісно, окрім правди: тільки те, що ти хочеш, щоб було почуте.
— Скажи краще, що там наша біловолоса перепона? — Віктор піднявся зі свого крісла та пішов до барної стойки. Налив невелику кількість віскі та всівся назад.
— В мене є на неї компромат, тому вже можемо закінчувати. Звільниться сама за своїм бажанням, навіть не подумає влаштовувати скандал, — Діма кинув речі на вішак та поглянув на себе в зеркало.
— Що ж, я мало в це вірю, — зробив невеликий ковток, який опалив приємно язик і горло. Відразу почали розкриватися нотки, за що Віктор любив пити цей напій. — У неї надто сильний синдром відмінниці, поєднаний із почуттям гордості та прагненням до влади.
— Добре, ще щось придумаю, — і Карі зробив паузу, обдумуючи, чи сказати те, що в нього вже крутилося довгий час у голові. — Знаєш, Вікторе, може, краще її тримати поруч, бо така як попаде в погані руки — не розгребемося. Навіть будь-який компромат, який я нарию, може не зупинити, — Віктор важко зітхнув.
— Згоден, якщо ти зробиш так, щоб вона стала повністю контрольованою і вірною, то я не тільки залишу її, але й половину тобі боргу прощу, — зробив знову неквапливий ковток коричневої рідини та зайняв розслаблену позу, обперся об спинку свого шкіряного крісла.
— Ти що, змінив свої плани? — нахмурився Діма, почувши начебто гарні новини, та він знав, що із цим чоловіком потрібно бути обережним.
— Ні, плани я не змінюю, а тільки корегую. Сьогодні я отримав звіт від Павука по Світлані: там було вказано, що її вже пробували підкупити, та вона поки трималася. Це гарний знак і означає, що вона по своїй волі залишається вірною мені: таке я ціную. А її талант вирішувати задачі по документах взагалі вище похвал. Це я усвідомив так, як сьогодні робив ту роботу, за яку не брався відтоді, як вона почала працювати на мене. Важко відмовлятися від такого співробітника.
— Ого, щоб ти та так хвалив когось по роботі — це я вперше чую. Хоча з моменту її появи у фірмі помітив, як вона бистро перехопила мою частину і почала її виконувати порядком краще за мене. І мої руки звільнилися, і робота краще пішла. Її б нам в нашу компанію — ціни б не було, тільки от секретар для такої маловато буде. Вірність вірністю, а гроші — це те, що її змусить працювати краще.
— Згоден, дамо вищу посаду, і більше роботи буде зроблено якісніше. Тому помізкуй, як за ці дні зробити її повністю вірним союзником або такою, яка буде повністю залежна і не матиме можливості піти від нас по своєму бажанню. Тоді я згоден її вписати в наш план і добавити в директори нашої компанії, але якщо щось мені не зподобається… — навмисно зупинився, не договоривши, щоб це озвучив світловолосий. І він справді після недовгої паузи сказав те, що очікували від нього почути:
— Я сам зроблю так, що вона зникла із бізнес-арени назавжди, не хвилюйся, друже.
— Добре, тоді я пішов.
— Що, спішиш отримати від дружини поцілунки вдячності? — відразу на лиці світловолосого вирисувався у дзеркалі кривий оскал.
— Думав, ти вже заспокоївся зі своїми підколами, — і, допивши, шатен поставив стакан на верх барної стійки.
— Ой, а як можна серйозно сприймати друга-мільйонера, власника однієї із компаній-лідерок по постачаннях компонентів мікрочіпів і власника підпільних ігор, який заради дружини став звичайним вуличним хуліганом, який тисне на аварійну кнопку, щоб розважитися, — відразу зв'язок перервався. — Ну от і все, наш Віктор на гачку у своєї дружини, — задоволено пішов до душової кабіни Діма, щось почавши мугикати собі під ніс. Настрій у нього різко піднявся.
Вийшовши з кабінету після розмови з Карі, Віктор задумався й навіть не помітив, що дружина вже переодяглася й сиділа на дивані біля телевізора. Його вибило з роздумів лише її швидке перемикання каналів. Дівчина явно щось націлено шукала.
— Може, підемо поїмо спочатку? — запитав він.
Рудоволоса не відривалася від екрана:
— Зараз, як найду вечірні новини, впевнюсь, що батько там опозорився, і доєднаюся.
— А що, в новинних стрічках нічого немає? — спитав, бо якщо його журналіст, якого він найняв, вже встигнув йому скинути відшліфовані варіанти для вибору статті, то новинні стрічки соцмереж повинна була вже гудіти.
— Журналюги вже розійшлися, а ті, що залишилися, встигли тільки зафіксувати кадри, як всі мокрі, невдоволені виходили толпою і бігли до машин. На цьому все, ніяких пояснень, просто відбулося щось дивне і різні теорії. Це не повністю прям провал, але те, що хотів батько, він отримав — дуже багато уваги, — і ось вона знайшла прямий репортаж, завмерла з посмішкою в передчутті розваг.
Віктору було байдуже, він пішов готувати вечерю. Його дружина поглянула тоді, коли біля неї його вже не було. Піднялася на диван колінами й виглянула з-за спинки, спостерігаючи за ним.
— Тобі зовсім не цікаво подивитися, як мій батько старається тримати своє лице, хоча він там повністю мокрий і злий?
— Аніскілечки, — вона вляглася на спинку, спостерігаючи, як він щось почав готувати.
— А чого не розігріти готову порцію, чи не втомився за сьогодні?
— Хочу відсвяткувати наш успішний початок плану.
— Ми ж наче з понеділка планували.
— Ну, це справді не заплановано, але головне, що успішно, — вона виключила телевізор, там де її батько із натягнутою посмішкою старався дати чемно відповіді на всі питання, що його засипали журналісти.
Підійшовши до Віктора зі спини, вона заглянула із-за плеча, що він там робить.
— Хочеш долучитися? — не відволікаючись від дій, запитав шатен.
— А потрібна допомога?
— Від тебе мені завжди щось потрібне, — напівпосміхнувся він. Поки Леона переварювала почуте, взяв перець та маленький ніж, всунув в її руки. — Ось, чисть, — вона несвідомо все взяла і перепитала:
— А що будемо готувати?
— Біфштекс із яловичини у винному соусі.
— Ти і таке вмієш? — здивовано поглянула на те, що вже стояло із продуктів. — І звідки в нас свіжа яловичина? — Віктор засміявся справді щиро, від чого у Леони ще більш піднялися брови.
— Я поки спілкувався із тими старими хричами, робив вигляд, що я перевіряю свій робочий графік, а насправді написав домробітниці яка відповідає за купівлю продуктів, що потрібно принести нам на вечерю, — рудоволоса навіть відкрила рота від здивування.
— Зі сторони так і не сказала б, що ти таким займався. Все виглядало дуже гармонійно. І поки я проявляла своє невдоволення, ти професійно посміхався і уміло тримав тему. Навіть і не подумала б, що ти поки людина тобі щось розповідала, а ти вибирав, що ж таке приготувати. Там же не прості люди крутилися, а якщо хтось би помітив? — Віктор повернувся до готовки і начебто невзначай промовив:
— І що, якби помітив?
— Одразу зчинився б скандал.
— Леоно, людям не вигідно створювати шум і привертати до себе непотрібну увагу. У модельному бізнесі може і справді важливо, хто про кого говорить і думає. У великому бізнесі важлива лише сума на твоєму рахунку і власник, якого ти капіталу. Не має різниці чи людина із великими цінностями чи та, що зовсім не розбирається в азах філософії чи мистецтва. Таким, що зібрав твій батько там, їм все одно. А що ти бачила це все ілюзія і маски, які тримають інші. Так як на вечірці я не зустрів рівного собі, і зовсім не знайшов хто б справді був вартий моєї уваги, — і кинув вже замариноване м'ясо на розігріту сковороду. Відразу все зашкварчало і зашипіло. Перевівши погляд прямо в зелені очі своєї дружини, він посміхнувся та низьким голосом добавив: — Звісно, крім тебе.
— Ти що, навмисно мене провокуєш? — на цей раз не змовчала і відразу нахмурилась рудоволоса.
— На що я тебе провокую? — зіграв майстерно здивування її чоловік.
— Ти! — втикнула в нього пальцем в плече. — Нестерпний, — він перехопив її руку та потягнув на себе, зробив крок на зустріч.
Обнявши вільною рукою за її талію, він притиснув її до себе. Дихання в Леони відразу збилося, тоді як Віктор дивився на неї як задоволений хижак, що нарешті спіймав свою здобич.
— Леоно, не хочеш провести репетицію?
Вона швидко закліпала довгими віями:
— Репетицію чого?
Шатен почав наближатися до її обличчя й ледь чутно прошепотів:
— Нашого поцілунку…
Вони майже торкнулися губами. Леона вже відчувала гарячий подих Віктора на своїх вустах, а серце в грудях влаштувало божевільний забіг. В останню секунду, коли межа між грою та реальністю майже зникла, дівчина різко відвернулася, вихопила перше, що спало на думку:
— У тебе біфштекс зараз згорить!
Віктор на секунду застиг, а потім низько, задоволено хмикнув прямо їй у шию. Він повільно випустив її з обіймів і випростався.
— І справді… не хотілося б, щоб ми залишилися без вечері, — з легкою іронічною посмішкою промовив він і спокійно повернувся до плити, щоб перевернути кусок вже тільки напів сирого м'яса на іншу сторону. — Ти яку любиш прожарку? — і ось поглянув на неї, коли вона поклала перець, який чомусь досі стискала в руці, й зробила крок назад:
— На свій смак роби, а мені треба відійти. Перед тим як я тобі допомагатиму, треба бинти на руці розв'язати.
Вона швидко заховалася за дверима своєї кімнати. В голові була повна каша, а серце, як закрита в клітці пташка, яка без упину билася об грати, щоб вирватися. Вона підняла руку до грудей та почала шукати хоч якесь пояснення, що зараз відбувається з нею. Відповідь на запитання, що це тільки-но було і чому вона ледь не піддалася, вона шукати не хотіла.
