Раді Вас бачити!

 Карі, який мовчки спостерігав за цим, вирішив втрутитися:

— Так, зупиніться. Я знаю ще з армії: від ваших словесних перепалок до бійки проходять лічені секунди. Сподіваюся, ви пам'ятаєте, що ми далеко від вашого спортзалу, тому битися заборонено. Бо ваш сенсей не любить, коли його учні перетворюються на звичайних дворових собак.

Почувши про сенсея, вони обоє розслабилися. Власник закладу знову взявся протирати склянки, а Віктор, узявши свій напій, крутонув його рукою й став спостерігати, як плавно перетікає під льодом те дешеве віскі, яке йому налив Андрій. Нарешті вирішив озвучити, чому взагалі вирішив сюди прийти:

— Я вчора підписав документи про початок останнього етапу злиття компаній...

Обоє інших завмерли, й світловолосий не витримав на підвищеному тоні:

— Ти знущаєшся? А нас попередити? Та й взагалі, ти хоч знаєш, скільки всього ще не готово? Я ж казав, що ми не встигаємо в твої стислі строки. Ми навіть не придумали, як приховати це з'єднання від ЗМІ та інших конкурентів. У нас лишилися лічені дні, щоб щось зробити, аби все це приховати.

Віктор меланхолійно підняв руку й зупинив його: 

— Заспокойся. Я знаю ризики. Але вибору немає. Ми виношували це вісім років, шукали підходящий момент для серйозного кроку і зараз найкращий час, щоб наважитися. Ті, хто грає в серйозні ігри, не зможуть підготуватися до всіх проблем, що можуть виникнути. 

Бармен, що стояв поруч, з цікавістю глянув на шатена: 

— Усе одно щось сталося, що тебе простимулювало зробити цей крок поспіхом. Я надто довго з тобою пробув разом, щоб цього не помітити. На тебе це зовсім не схоже, Вовкодаве, тож колись, що ти нам не розповів. — із очікуванням на шатена поглянув Андрій.

— Так, є дещо, що я від вас приховав. На початку цього місяця до нашого плану долучився гарний і неочікуваний партнер. І саме це дало поштовх на дії.

— А нічого, що зараз останнє число березня? — невдоволено фиркнув Карі. — А ти вирішив поділитися з нами цією інформацією тільки зараз? Коли я в тебе питав, що взагалі ти задумав, ти мене просто ігнорував. А тут, виявляється, стимулом цього геморою, який я отримав на весь місяць, був якийсь невідомий новий союзник.

У відповідь шатен, ігноруючи випад, пригубив віскі з беземоційним обличчям. На це все Діма важко зітхнув, знаючи, що цей напищений індик дасть відповідь тільки тоді, коли сам захоче, і тільки на ті питання, які сам вирішить.

— І хто ж цей союзник? — із надією, що йому хоча б на це дадуть відповідь глянув на нього світловолосий.

— Моя дружина. — Карі розчаровано зітхнув.

— Ой, та що з тобою? Ти справді думаєш, що її модельне агентство може нам чимось допомогти? — відчутно розчарувався Карі, бо його надія на справжнє вирішення проблем, що нависли над їхніми головами, так і не виправдалася. Він допив бокал, гучно поставив його на барну стійку й слухав пояснення, які не забарилися.

— А в мої плани не входило залучати агентство — тільки її саму. Хіба це не твій стиль, Карі, — працювати на бум? Ось підлаштовуйся, чому скаржитися? Раніше я не міг перейти до активної частини плану, бо в дружини було зафіксоване коліно, тому я не розповідав про її участь. Завтра фіксатори знімуть, а через тиждень вона вже зможе спокійно ступати на підбори без обмежень. І почнеться наш план із відволікання ЗМІ та всіх, хто може зацікавитися моєю персоною. Для нас це буде ідеальний маневр.

Карі прочесав своє вже відросле волосся й спостеріг, як Андрій забрав його порожній пивний бокал.

— Так, я часто працюю експромтом, але ж не тоді, коли це стосується багатомільярдних контрактів і двох фірм, які ми зростили із самого початку. — не відволікаючись від процесу набирання пива в бокал Андрій проговорив

— Довіряти тій жінці я не збираюся навіть, якщо ти будеш наполягати. — Вони обоє врізалися своїми поглядами у Віктора, який, на прочуд, був розслабленим.

— Не знаю, як ви, а мене вже дістало чекати слушної години. Краще зробити так, щоб сам час став підходящим. Щодо ставлення до Леони, то всі ризики з нею я беру на себе. Можеш не довіряти їй, та мені ти ж довіряєш? — Віктор не сумнівався в успіху своєї затії, і це показував усім своїм виглядом.

— А як ти збираєшся все це замутити, не натворивши конфліктів? — знервовано схопив себе за голову Діма й оперся ліктями об барну стійку, уявляючи найгірші варіанти того, що з ними зроблять теперішні владні люди, які терпіти не можуть нових конкурентів у їхній індустрії великого бізнесу.

— У мене є план. — спокійно сказав Віктор так, начебто це щось пояснює.

— Ну, як завжди, ти нам не розповіси всіх деталей, я правильно розумію? — хмикнув Андрій.

 Тут Діма поглянув то на одного, то на другого шатена і невитримавши заговорив.

— Боже, Вовк, будь більш наполегливим. Усе це дуже важливо. Це ж наче ти вклав п'ять мільйонів власних грошей у цю справу. А цей божевільний — тицьнув пальцем у Віктора — зовсім не боїться крутити-вертіти цими фірмами на свій лад. Потрібно його зупинити. Ти що, не бачиш, як над нашими головами вже матеріалізуються зашморги? Що твій батько йде по головах і не залишає конкурентів цілими. А давайте згадаємо батька Цезаря. Та що там далеко ходити, Вікторе, твій батько з нас обох шкуру зніме. І якщо ти залишишся хоч би живий, то з мене, простого хлопця, і мокрого місця не залишать усі ці акули бізнесу. І це я назвав лише основних наших ворогів, а там ще безліч таких самих, які готові вбити нових конкурентів.

Вовкодав знову проігнорував Карі й відповів на питання іншого шатена:

— Думаю, ви розберетеся по ходу. Усе ж ви вже надто довго зі мною, щоб не звикнути до мого стилю.

— Ну, звісно, а як інакше? Ти зі своєю параноєю й бажанням усе тримати в таємниці до кінця зведеш нас до могили. — занив біловолосий, який від безсилля влігся на ту саму дерев'яну барну стійку. Набравши в порожній келих ще пива, Андрій поставив його перед хлопцем, і той миттю зібрався й присосався до алкоголю.

— Дивися, щоб не спився. Він мені ще потрібний. — і миттю на нього стривожено глянули голубі очі, а Віктор, кровожерливо посміхнувшись, додав: — Для того, щоб заблокувати мою секретарку Світлану.

Почувши це, Карі вдавився так, що йому знадобилася допомога Андрія, аби відкашлятися. Віддихавшись, блакитні очі вп'ялися в розслабленого шатена, якій так і тримав недопите віски в одній руці.

— І як ти це все собі уявляєш?