Раді Вас бачити!

Віктор уже збирався сісти за кермо, та його зупинило згадка, що він тільки що випив алкоголь. Пройшовши повз машини, дістав телефон і набрав номер служби, яка відповідальна за перевезення його автівки на стоянку. На вулиці вже був розпал весни. Де-не-де на клумбах уже виднілися першоцвіти. Він неквапливо йшов, милуючись красою повного місяця. Час від часу пливучі чорні хмари поглинали частину нічного світила.

Почувши, що його дружині знімуть фіксатор із коліна, він відчув, що всі фігури на шахівниці стоять на своїх місцях. У кишені завібрував телефон. Не глянувши на екран, приклав слухавку до вуха.

— Ваша машина вже на місці. Вам точно не потрібно, щоб вас підвезли, чи хоча б викликати таксі на потрібний вам час? — пролунав робочий тон.

— Ні, не потрібно, — відповів він і завершив розмову. На екрані висвітився циферблат із 23:34. Він вирішив так і йти неквапливим кроком. Хотів насолодитися моментом тиші перед початком справжньої бурі, яка чекала на нього з першими кроками в реалізації його планів.

Зайшовши в квартиру, його зустріла тиша, що розлилася по кімнатах. Позіхнувши, роззувся, зняв верхній одяг і попрямував до спальні, щоб підготуватися до відпочинку й нарешті лягти спати.

Прокинувся він по будильнику, виконав звичну підготовку до сьогоднішнього робочого дня. Голова після вчорашнього неякісного алкоголю трохи нила, та Віктор вирішив не звертати на це уваги. Поснідавши та насолодившись новим пуером, який купив на честь початку активної фази війни, Віктор уже збирався взуватися, як із своєї кімнати вийшла його дружина. На її голові був безлад, а те, що вона почухувала потилицю, робило його ще більшим. Позіхаючи, човгала тапочками по підлозі в напрямку кавоварки. 

Тілесний шовковий комплект піжами, який складався з майки та коротких шортів, гарно облягав і підкреслював фігуру. Леона явно не помітила Віктора, який уже взувався і стояв у передпокої. На це все самовдоволено посміхнувшись, чоловік промовив:

— Добрий ранок.

Вона аж підстрибнула на місці, різко повернувшись на джерело звуку, але швидко заспокоїлася.

— А це лише ти. Фух, налякав.

— Бачу, ти навіть із фіксаторами вже впевнено ступаєш на обидві ноги.

Вони обоє поглянули на її вже зажившу травму.

— Ага, я зовсім не відчуваю болю, лише дискомфорт від цього клятого фіксатора. — кавоварка завершила роботу, і Леона швидко пригубила свій улюблений напій. — Так от, мій лікар усе відкладає мою свободу й постійно знаходить якісь відмовки. Я ж, блін, йому плачу не за кількість консультацій, а взагалі за те, що я підписала з ним контракт. Взагалі не розумію, чого він тягне з цим.

— Бо ти збаламучена, і від тебе можна очікувати будь-чого. От він і думає, що ти тільки знімеш і відразу побіжиш одягати шпильки.

На нього розсерджено глянули зелені очі.

— Ну, дякую, що ти озвучив свої думки про мене. І взагалі, чого ти не на моїй стороні? Для тебе це теж важливо.

— Угу, важливо. Та один тиждень більше, один тиждень менше, усієї картини не змінює. А от якщо ти не зможеш гарно ходити на підборах — це вже справді буде проблема.

— Ой, ти, напевно, вже запізнюєшся, — змінила вона тему.

— Чого б це я запізнювався? — ще ширше посміхнувся, знаючи, для чого вона це робить, і поглянув на свої наручні годинники, підсумував: — У мене ще півтори години до початку.

— А як же прийти так рано, щоб усі твої співробітники думали, що, ти живеш на роботі? Пізно повертаєшся, рано приходиш — хмикнула дружина. Її явно дратувала їхня розмова.

— Добре-добре, — повернувся до неї спиною й промовив: — Сподіваюся, ти не дуже тиснутимеш на спеціаліста, який уже точно краще знає за тебе, коли треба знімати фіксатори. — і зачинив двері за собою.

— Надто говірливий він сьогодні, — пробубоніла собі під ніс і пішла мастити солодку мазанку собі на сніданок.

Він вийшов із ліфта на підземну парковку, як задзвонив телефон. На екрані — біловолосий короткострижений хлопчина, якій у військові формі весь в грязі та в траві, виглядав жахливо втомлений. Фото яке зробив Віктор, коли вони ще були в армії. Узявши слухавку, почув:

— Ну що, почнемо другу фазу знущань над старими?

— Привіт, Цезаре. Що, вже побачив мої вкиди в ЗМІ?

— Ну, я завжди стежу за тим, що ті журналюги пишуть про мого любимого, — зробивши паузу, — друга.

Віктор вирішив проігнорувати останні слова.

— Так, як наші компанії на останньому етапі злиття й переходу з міжнародного ринку на нашу країну. Логічно, що потрібно вже починати сипати пилюку в очі. Ті старі придурки тільки те й робитимуть, що спостерігатимуть за моєю виставою. А за сценою ми зробимо так, що вони не встигнуть обернутися, коли з'явиться сильний конкурент, якого вони не очікували побачити. І якого вже буде нелегко задавити.

— Ой, але який ти гарячий на фото вийшов! — із мрійливими нотками промовив блондин. — Знаєш, я викупив копії фото й повирізав тебе собі.

— Думаю, про таке краще не говорити, бо можеш сісти за переслідування. — із нотками сталі промовив шатен.

— Та я ділюся з тобою емоціями, а ти як завжди... — фиркнув у слухавку. — Ну що, святкуватимемо?

— Звісно, але після того, як я закінчу всі справи. — і, відкривши нову машину, він сів у білий шкіряний салон. Оцінюючи сьогоднішній транспорт, майже не слухав, що говорилося на другій лінії.

— Так, ти й розлучитися збираєшся по завершенню? Бо після скандалу, що ти повернувся до розпусного життя й завів відкрито коханку, це жахливо вплине на статус твого шлюбу.

Від почутого Віктор завмер — він про таке навіть не замислювався. Оскільки Юлій не почув відповіді, він вирішив продовжити:

— Хоча розумію, питання банальне. Після такого кіпішу ваші стосунки будуть для оточуючих дивними. Та й шлюб у вас чисто за розрахунком, тому його давно потрібно було розірвати. Я дуже радий, що ти знову вільний.

Від чогось шатену стало некомфортно, тому він промовив:

— Поки я ще одружений і не збираюся обговорювати з тобою моє особисте. Досить, давай краще справами займайся, а не безглуздими балачками. — і кинув слухавку. Провівши рукою по волоссю, завів машину та рушив із парковки.

І ось знову дзвінок, тільки от на екрані невідомий номер.