Раді Вас бачити!

Минуло, мабуть, дві години, коли блондинка не витримала й, захекавшись, крикнула в спину чоловікові, який невпинно йшов уперед у своєму темпі:

— Я більше не можу, фух… Давай зупинимося хоч на трохи!

Він справді зупинився й повернувся назад.

— Ну що ж, можна й зробити паузу, — глянув на годинник і витягнув із рюкзака пляшку води.

— Ти ж казав, що не брав із собою нічого? — роздратовано відмітила блондинка, яка вже не мала сил навіть вирівнятися. Стояла зігнута, відновлюючи подих.

— Ти про це? — він показав пляшку й уважно спостерігав, як вона ковтнула густу слину. — Я ніколи не залишаюся без рюкзака. А там, виявилося, є і вода, і запас їжі на деякий час. Тому я не брав їх навмисно, а те, що вони лежали всередині, звичайна випадковість. До речі, навіть добре, що так сталося…

— Ти що, знущаєшся?! — він примружився від її крику, поглянув їй у вічі й спокійно промовив:

— Якщо не хочеш пити, то й далі кричи.

Вона ще раз глянула на пляшку й, змінивши тон, простягнула руку:

— Вибач, будь ласка. Дай мені води.

— Ого, як швидко вчишся, — підійшов і простягнув пляшку. — На.

Вона вирвала її з рук і жадібно почала пити. Нарешті втамувавши спрагу, вже хотіла повернути напівпорожню та світловолосий навмисно в цей момент засунув руки в кишені й пішов уперед, кинувши через плече:

— Можеш залишити собі. Я після тебе пити не буду, бо гидую. Все одно маю ще одну в запасі.

Від почутого Світлана скривилася в розлюченій гримасі й спробувала задушити пляшку, хоч і хотіла це зробити пихатому довбню, який неквапливо йшов уперед.

***

Повернувшись із вологим волоссям та переодягнений, Віктор застав дружину за чисткою овочів. Вона була так заклопотана, що не помітила його присутності. Кровожерливо посміхнувся на це. Підійшовши ззаду, він майже на вухо прошепотів:

— У чому потрібна моя допомога?

Вона відразу підскочила й різко повернулася до нього.

— Ти що, знущаєшся? На! — всучила йому ніж із недочищеною цибулею, яку тільки-но вронила на стільницю. — Сьогодні ти якийсь дивний.

— Можливо, — вони зустрілися поглядами, він почав нахилятися до її обличчя. Від його несподіваних дій Леона, не відводячи погляду, перепитала:

— Що ти вже замислив? — нахмурено чекала відповіді. Між їхніми лицями залишалася не така вже велика відстань.

Віктор завмер у такій позиції, глянув на її лице й підняв руку, провів по її обличчю до вибитого локона та заправив його за вухо. Хмикнув:

— Хотів перевірити, як ти реагуєш на мою близькість. — Вирівнявшись, додав: — Ти впевнена, що готова зіграти мою коханку? — він не відступав, нависаючи над нею, тримаючи між собою та стільницею обидві руки поставив по дві сторони неї. Таким чином їй нікуди було тікати, так як вона була в його владі.

Рудоволоса не злякалася його таких дій, так як розуміла прекрасно, що це всього лише провокація. Впевнено прямо в очі відповіла те, що давно крутилося в її голові:

— Я вже взагалі сумніваюся, що цей спосіб помсти, який ми обрали, правильний.

— Сумніви — це не погано. У жодному плані не можна бути впевненим на всі сто, — він нарешті відступив, і між ними з'явилася дистанція. Відмітив, як часто вона почала дихати, отримавши свободу. Ледь усміхнувшись на її таку реакцію, додав: — Та я не зміню своїх планів. Ти вирішуєш: або зі мною, або я шукаю заміну, — і взяв зручніше ніж, став чистити цибулю.

— Тобі все одно, з ким доведеться цілуватися й обніматися? — вона дивилася на його дії.

Він завмер, повернувся й глянув на неї. Його піднята брова та напівпосмішка виглядали водночас спокусливо й дратівливо для Леони:

— Так, все одно. Бо я не планую робити це по-справжньому, лише так, щоб на фото виглядало природно.

І хоч він так сказав, сама думка, що хтось інший буде поруч із ним, Леону чомусь дратувала. По спостерігавши, як він неквапливо дочистив цибулю та поклавши її до решти готових овочів. Пожувала нижню губу та врешті решт промовила:

— Добре. Якщо це просто гра, я в ділі. Не думаю, що окрім скандалу буде щось гірше. Та й чим більше людей залучено в цей план, тим більше ускладнює виконання цієї помсти. І хоч я не зовсім згодна мститися всім, бо, наприклад, твоя мама, як на мене, ні в чому не винна. Та от мої батьки мають вину, яку зовсім не бачать. Саме із-за цього я не хочу втрачати шанс їм нагадати, як це неприємно, коли ваші плани рушить хтось інший.

— Ось і добре, що ти все розумієш. Щодо моєї матері, то її ніхто не тягнув силою робити те, що вона зробила. Для мене мовчазна згода не применшує її вину. Та й наш скандал саме на неї не повинен ніяк погано відобразитися, — отримавши від дружини ще овочі, які треба чистити, додав: — Я вже пустив слух через ЗМІ, що в нас проблеми у стосунках і начебто маю плани завести дівчину на стороні. Поки це дрібні плітки жовтої преси, але після першого виходу як «коханців» усе переросте у вибух, — дочистивши, поставив все на стільницю, поглянув на полум'яноволосу, яка весь цей час уважно його слухала та спостерігала за його діями. — Якщо на цьому все із твоїми сумнівами, тоді давай приготуємо їсти й вже збираймося на роботу. Сподіваюся, ти підготуєш все до початку. Особливо цікаво, що ти вирішила з наглядачем робити.

— Ти за Алекса переживаєш? Не хвилюйся, він не буде нам заважати, — і сама взялася до справи.

— Я в цьому сумніваюся. Та він твоя відповідальність.

Ось так мовчки поснідали й розійшлися по кімнатах. Леона відразу зайшла до гардеробної, вибрала темно зелений костюм. Із задоволенням від свого сьогоднішнього вигляду вийшовши з квартири, зустрілася з бурштиновими очима, що відірвалися від цифр на ліфті, який піднімається знизу.

Вони мовчки стояли разом і чекали, так само мовчки зайшли до ліфта. Атмосфера була якась надто некомфортна, від чого Леоні стало ніяково. Різко задзвонив телефон, вона швидко взяла слухавку, не дивлячись, хто дзвонить, бо сприйняла таку подію за неочікуваний порятунок. Та те, що вона почула, зовсім не було схоже з тим, що вона бажала:

— Сьогодні ввечері ми влаштовуємо святкову зустріч. Сподіваюся, ти розумієш наслідки, якщо не прийдеш сама й не приведеш чоловіка. Твій батько змилостивився й включив вас до списку запрошених. Надіюся на твій здоровий глузд, — і мати кинула слухавку, не чекаючи відповіді.

Побачивши, як дружина зблідла, Віктор притримав двері ліфта, щоб ті не зачинилися. Хоч вони вже приїхали на парковку та по Леоні було видно, що вона цього не помітила. Від почутого її ще впевнений стан і задоволена посмішка швидко зникли, і, відклавши телефон від вуха, вона начебто втратила зв'язок із реальністю, поглинута своїми думками, із яких її вирвав голос чоловіка.

— Щось сталося? — перевівши погляд на шатена, вона начебто отямилася.

— Так. Мої батьки сьогодні організували зустріч.

— І?

— Нас запросили й попередили: якщо я не прийду, матиму проблеми.

— Я так розумію, і моя присутність обов'язкова.

— Так, вони цього хочуть.

— Тц… твої батьки — це щось із чимось. Добре, коли саме й куди? — вона вже хотіла відповісти, що не знає, та вчасно прийшла смс із деталями. Леона повернула екраном до Віктора. Швидко прочитавши, бурштинові очі стали серйозніші.

— Місце справді передбачає помпезне святкування. Добре, о 18-й я буду в тебе, — вона лише кивнула. Так вони нарешті вийшли із ліфта й пішли до своїх машин.

Алекс, якого Леона попередила, що чекає його, вже вийшов із свого водійського місця. Між чоловіками знову повисла тиша, але цього разу дівчина не звернула уваги, її справді шокувала новина. Її батьки ніколи так не робили відтоді, як вона відмовилася приймати сімейний бізнес. І те, яка була розлючена матір, означало лиш одне: на цій зустрічі щось повинно статися, і це щось не було добрим. В голові вона переминала варіанти, що там взагалі відбувається між її батьками і чому вони залучають її із Віктором.

Сівши за кермо, її права рука глянув на стривожену начальницю:

— У вас щось сталося?

Вона навіть не відвела погляд від вікна, за яким машина Віктора вже рушила з парковки, тихо промовила:

— Зроби так, щоб мої феї були готові о пів на шосту вечора. І запроси стилістів із нашої рекламної колаборації, хай підберуть образ для мене на святковий захід.