Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Віктор прокинувся у звичний для себе час і повільно піднявся із ліжка. Явно вчора захопився силовими вправами, і сьогодні м'язи неприємно нагадували про перевантаження. Вирішив поплавати в басейні, щоб розім'ятися перед роботою.
Пів години потому, задоволений, він попрямував на кухню. Відчинив холодильник, потягнувся за приготовану порцію, та раптом, побачивши молоко. Спало на думку зробити млинці, поглянув на ручний годинник і впевнився, що часу вистачить, взявся до справи. Приготував на двох людей. Залишив готову порцію для дружини й, усміхнувшись, написав їй коротку записку.
Уже потрібно було поспішати, одягнувся, він вийшов із квартири. У ліфті пролунав дзвінок на телефоні. Поглянувши, побачив, що це телефонував Вовк. Тільки приклав телефон до вуха, почув веселий голос друга:
— Ей, пропаща душа, чого не відвідуєш спортзал?
— Бо зайнятий, — сів у машину та виїхав із парковки.
— Не було дня, щоб ти був вільний. Сьогодні чекаю тебе на спаринг.
— Я сьогодні не в настрої вислуховувати нотації від сенсея, тому пас.
— Не хвилюйся, він повіз молодняк на змагання, та й я кличу тебе, бо хочу сам із тобою позайматися. Наступного тижня піду на турнір, в мене зараз є стрес, який хочу скинути на тебе.
— Це якось не дуже мене мотивує, — Віктор поглянув на панель, де було фото Андрія у військовій формі.
— Якщо погодишся стати моїм спаринг-партнером на постійній основі, я подумаю щодо посади віцепрезидента нашої компанії.
— Щось вплинуло на твоє ставлення до того, як ти називав «брудний бізнес»? — Віктор поки чекав відповідь, постукав вказівним пальцем по рулю своєї машини.
— Ну, трохи є.
— Добре, прийду. Там і поговоримо. Десь о двадцятій чекай на мене, — і вимкнув дзвінок.
Приїхавши в офіс, він відчинив двері кабінету. Стіл був завалений новою порцією паперів. Втомлено ввалився у своє крісло. Розібравшись із найважливішими питаннями, зробив паузу, щоб взяти телефон та подзвонити.
Прокинувшись, Карі відчув головний біль від рингтону. Він потягнувся до підлоги, де валялися речі не тільки його. У тому безпорядку нарешті знайшов джерело неприємного шуму. Клацнув, щоб звук припинився, аби не розбудити блондинку, яка його обіймала. Побачивши, хто телефонує, взяв слухавку й тихо промовив:
— Почекай трохи.
Вислизнувши з теплих обіймів, нашвидкуруч натягнув штани й вийшов у коридор.
— Ти випробовуєш моє терпіння, — строгий голос Віктора змусив заговорити світловолосого, в якого явно було похмілля після бурної ночі.
— Я ж виконую твоє доручення, то май терпіння.
— І як же? Якщо зараз уже восьма, а ти навіть не надіслав перший звіт, хоча повинен вже працювати з документами, — Діма протер собі потилицю та, поглянувши в стелю, важко видихнув.
— Фух… ну ти ж мені довіряєш?
— Не юли, — суворо почув у відповідь.
— Давай краще, як приїду, і потім все поясню. Розумієш, це не телефонна розмова, — та поглянув на зачинені двері номера.
— Дивно й не схоже на тебе. Щось ти вже накоїв. Якщо це щось завадить реалізації мого плану, я…
— Стоп-стоп-стоп, ні в якому разі. Мені просто потрібен час, щоб зібратися з думками й скласти нормальний звіт для тебе. Ти ж ненавидиш, коли отримуєш не структуровану інформацію, а все, що я вже зробив під час виконання твого доручення, потребує часу, щоб це підігнати до необхідного рівня.
— Добре. В тебе ще є два дні, після крайнього терміну ми вирішимо, що робитимемо далі зі Світланою. До цього роби, як вважаєш за потрібне, — і кинув слухавку.
Світловолосий нервово постукував телефоном по губах, коли відчинилися двері номера. Дівчина вже повністю одягнена у свій звичний офісний костюм, поглянула на нього й суворо промовила:
— Досить розслаблятися, потрібно йти працювати.
— Ого, яка ти сьогодні серйозна, а вчора була зовсім не схожа на себе, — він отримав холодний погляд і холодну відповідь:
— Більше не смій про це згадувати. Між нами була лише одна ніч, не більш не менш, — і вона пішла, нічого не чекаючи від нього.
— Ну, як скажеш, — крикнув їй услід світловолосий.
Постоявши деякий час, він таки надумався. Повернувся до кімнати, дістав із рюкзака візитівку з намальованим евакуатором та набрав номер. Став чекати, коли візьмуть слухавку.
— Добрий день, Дмитре.
— Я телефоную щодо своєї машини. Ви її вже доставили за адресою?
— Так, усе виконано.
— Дякую вам, — завершив розмову.
Самовдоволено посміхнувся та пішов на вихід із готелю.
