Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Водне хрещення Ерни, майбутньої пані, для мешканців графства було окремою урочистою подією. Цього ранку Айк прокинувся з першими півнями, потягнувся на ліжку й тепло всміхнувся, споглядаючи сплячу кохану. Вона лежала на боці спиною до графа, він кінчиками пальців торкнувся дівочої шкіри й завмер, коли на під пальцями відчув рубець від батога, що нагадував про жахливу помилку…
«Скільки ж болю я завдав тобі… Скільки ж усього довелося тобі знести, мій вогнику… — чоловік зітхнув з гірким каяттям, яке шматувало душу. — Я спокутуватиму свою вину до кінця днів, але зроблю тебе щасливою… Володарко мого серця…»
Ерна розплющила повіки й обернулася, в тьмяних покоїв її очі блиснули зеленими самоцвітами, випромінюючи ніжність й любов.
— Я так хвилююся, Айку… Таїнство Хрещення… — прошепотіла дівчина, ніжно торкаючись його щоки.
— Цей обряд поєднає тебе з Господом, душе моя, — долинув хрипкий чоловічий голос. — Я завжди буду поряд, не варто хвилюватися, вогнику…
Перед обрядом Хрещення Ерна дотримувалася посту, не вживала м’ясо, а також не кохалася з графом навіть попри те, що вони спали на одному ложі. Хоч як важко було чоловіку стримувати несамовите бажання, але спати окремо він не хотів, волів завжди оберігати свій вогник, наче боявся, що раптом десь зникне…
Ерна вбралася в довгу, світлу сукню, вона стояла босоніж на березі озера, маючи намір увійти в воду одягненою. Урочистий обряд споглядали усі мешканці графства, також прибув і Мік Рендл, якого запросив Айк.
Таїнство Хрещення здійснював місцевий священник, літній худорлявий чоловік. Він також був і наставником Ерни, готував її до цього дійства, навчав молитві й церковним правилам. Хай там як, подумки дівчина не зріклася своїх богів, рідна культура й віра вкоренилися в її душі ще змалечку, але з пізнанням іншої віри серце прийняло Христа. Це був її власний вибір, окремий шлях. Читаючи молитви, Ерна завжди згадувала брата Сігвальда, якого бачила уві сні в білому вбранні та з крилами за спиною… Ймовірно це знамення, можливість віднайти та пізнати щось нове, досі незвідане…
В золотистому сяйві сонячних променів дівчина повільно занурювалася у воду. Вона благоговійно заплющила повіки, охоплена відчуттям дивного трансу. Слідом в озеро увійшов священник, він стояв по пояс у воді й читав молитви освячення водоймища, а потім опустив долоню на голову Ерни, здійснюючи Таїнство Хрещення.
Дівчина немов розчинилася душею у цьому дійстві, втративши відчуття реальності й часу. Її огорнуло дивним умиротворенням і спокоєм. Ерна усвідомила, що вже не буде такою, як раніше. Почувалася більш мудрою, зрілою, готовою дарувати цьому світу любов та узяти на плечі відповідальність, оскільки незабаром стане господинею графства.
+++
Весілля Дрого і Агати, а також Гарріка і Санніви відбувалися в один день. Місцевий священник вінчав молодят у дерев’яній церквиці на території фортеці. Чимало людей прибуло подивитися на ці дійства, нарешті похмурий управитель надумав одружитися попри загальну думку, що помре самотнім та ніколи не матиме власної родини.
На площу вже виносили барила з елем, люди влаштовувалися на розстелених овечих шкурах та колодах, бурхливо обговорюючи останні події в графстві.
Дрого вбрався у святкову синю сорочку, а його обличчя сяяло від щастя. На Агаті була сукня з блакитного сукна, розшита срібними візерунками, а білі кучері прикрашали яскраві стрічки й квіти. Дрого з благоговінням споглядав юну красуню, наче бачив перед собою янгола, сірі чоловічі очі виблискували невимовною радістю.
Хоча Санніва була вбрана більш просто, але вона здавалася не менш щасливою, ніж Агата. Її коханий Гаррік задля такої події придбав зелену камизу зі сріблястою облямівкою на вирізі шиї.
Після обряду вінчання священник з’єднав руки закоханих стрічками, що символізувало єдність у шлюбі та єднання з Господом, а опісля прихожани вислухали довгу проповідь.
Ерна забажала, щоб сьогодні Гаррік і Сан сиділи за панським столом, Айк і не заперечував, хоча зазвичай поряд з графом трапезували лише поважні гості й представники знаті.
Святкування тривало до глибокої ночі, бенкетний зал центральної вежі був переповнений гостями, а челядь ледь встигала приносити напої й страви.
— Втомилася, моя Агато? — захмелілий та щасливий Дрого хрипко мовив до молодої дружини, яка здавалася неабияк напруженою. Вона нервово ковтала вино з келиха, попереду перша шлюбна ніч…
— Трохи втомилася… — тихо зронила у відповідь, а дівоче серденько тріпотіло у грудях наляканою пташкою.
— Ходімо до наших покоїв, — в сірих чоловічих очах палало дике бажання, як же довго він чекав на це…
— Як скажете, пане… Тобто... Дрого… — тремтячою рукою дівчина відсунула келих вбік й повільно встала з-за столу, а управитель також підвівся, не зводячи з коханої немигаючого погляду.
Санніва й Гаррік не поспішали покидати панський стіл, вирішили вдосталь насолодитися святом та піснями менестрелей.
Згідно з традиціями, кілька гостей проводжали Дрого й Агату до їхніх покоїв, освітлюючи шлях смолоскипами. Чоловік увійшов до кімнати першим, а молода дружина несміливо прямувала слідом й зачинила за собою двері, залишаючись наодинці з управителем.
— Як же довго я чекав на це, моя пташко… — прохрипів Дрого, пропалюючи заціпенілу й налякану наречену жагучим поглядом. — Ходи до мене…
Агата округлила очі й застигла, навіть випите вино не притлумлювало відчуття страху… Дрого різким рухом стягнув з себе сорочку, оголюючи кремезний торс та рішуче зробив крок назустріч коханій, а вона налякано відсахнулася, лише руки зрадницьки тремтіли й серденько заклякло.
— Не бійся мене, — прошепотів чоловік, не зводячи з неї очей. — Я буду ніжним… — простягнув руки до тремтячої нареченої.
