Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Після слів батька Ерна зблідла й застигла, мов кам’яна, лише руки зрадницьки тремтіли. Ніхто навіть не поцікавився її думкою, наче дівчина безправна, порожнє місце, все вирішили за неї… Одружитися з якимось заможним і страшним Гверном? Звісно, можна й погодитися на це, а потім сказати, що й те дитя його, але з думкою про першу шлюбну ніч накочував приступ нудоти. Відразу чомусь пригадався мерзенний Вінн… Якесь бридке здоровило буде торкатися її тіла, до того ж, той чоловік жорстокий, батько на це натякнув…
Ерна вже гірко шкодувала, що на пристані не сховалася від брата, бо втекла би вже до Кернов та зуміла дати собі раду, знайти роботу. Раптом пройняла думка, що треба звідси негайно тікати і якнайдалі… Тікати від своїх рідних, які виявилися не кращими за ворогів!
— Коли прибуде мій наречений? — стиха поцікавилася Ерна, стоячи перед грізним батьком та намагаючись вдавати покору й смиренність.
— Десь за тиждень! — буркнув Торвальд, жадібно поїдаючи запечену баранину. — Лише спробуй йому не догодити!
— Але ж, батьку! Мені потрібні нові вбрання, не можу ж я зустріти нареченого в цьому… — Ерна розвела руки, демонструючи брудний дорожній одяг. — Мені би на ярмарок сходити, купити нові сукні, прикраси…
— Одні клопоти з тими жінками! — ярл невдоволено махнув лівицею, відклав вбік шмат м’яса й брудними від жиру пальцями відстібнув від широкого пояса гаманець з монетами, який шпурнув донці, а вона на льоту схопила на льоту шкіряний мішечок й вдавано посміхнулася. — Тут вистачить на усі витребеньки, ти моя донька й не повинна мати вигляд обірванки!
— Дякую, батьку, — пробурмотіла Ерна, стискаючи в руці гаманець з монетами, які неабияк знадобляться.
— Торольв! — звернувся Торвальд до сина. — З резиденції її одну не випускати, лише у супроводі моїх воїнів! Приєднуйтеся вже до трапези, сідайте за стіл, є чимало нагальних питань, які варто обговорити!
Після трапези Ерна з братом розташувалися в невеликій кімнаті, що примикала до гостьових покоїв ярла, де той перебував з довіреними воїнами. Великий загін Торвальда став табором на захід від резиденції короля Думнонії.
+++
Під час вечірнього бенкету в королівській резиденції тривали бурхливі дискусії щодо майбутньої важливої битви, також обговорювалися питання торгівлі.
Настінні смолоскипи й свічки в кованих канделябрах освітлювали величезну тронну залу, де за довгим столом трапезували прибулі знатні гості. Король Думгарт велично сидів на різьбленому дубовому троні з високою спинкою й задумливо постукував пальцями по широкому підлокітнику. Слуги підносили страви й напої, наповнюючи срібні келихи гостей червоним вином та медом.
Правитель Думнонії був чоловіком середніх літ, русяві кучері обрамляли обличчя з витонченими рисами. Він уважно роздивлявся своїх гостей, задумливо мружачи сірі очі. Король любив яскраві вбрання, на його плечах красувався червоний плащ із золотистими візерунками, що застібувався золотою фібулою, інкрустованою рубінами.
Серед поважних гостей Думгарта були і ярл Торвальд із сином й кількома воїнами, також і Ерна. Дівчина розташувалася біля брата й вбралася у довгу спідницю в клітинку та лляну сорочку. Цей одяг вона придбала ще тоді, коли працювала в Арлети і в порівнянні з присутніми жінками мала доволі простий вигляд. За кілька днів Ерна збиралася відвідати місцевий ярмарок й подумки вже налаштовувалася на втечу… Сидячи мовчки за столом, вона жадібно поглинала пшеничну кашу з зеленню та запеченим лососем. Так, треба усе як слід обміркувати і діяти обережно, щоб не викликати підозру грізного батька. У жодному разі Ерна не воліла стати його розмінною монетою, краще скитатися в злиднях й важко працювати, ніж жити з огидним нелюбом.
— Наші воїни готові битися й віддати власні життя за незалежність Думнонії, — мовив один з королівських тенів. — Ми ніколи не визнаємо владу саксонського Еґберта й не віддамо їм наші землі!
— Здолати саксонців непросто, їхнє військо велике, — задумливо мовив Торольв. — Але ми на вашому боці…
— Якщо зуміємо їх перемогти, то підемо в похід на їхні землі! — завзято прохрипів ярл Торвальд та спорожнив черговий келих з медом. — Нахабні сакси заслуговують лише на смерть, я би особисто кожному перерізав горлянку! — його голос нагадував загрозливе гарчання, а пальці стискалися в кремезні кулаки. — Пригадую битву біля Дорчестера, де багатьох порубав! — чоловік криво посміхнувся. — Вороги тікали, мов щурі, також і їхній жалюгідний король…
За столом залунали схвальні вигуки, а Ерна опустила погляд, роздивляючись миску з їжею.
— З півночі в бік затоки вже рухається військовий флот, — голос Думгарта здавався спокійним, правитель славився розсудливістю й стриманістю. — Валлійці не зуміли протистояти саксам, король Еґберт звелів спалити на землях Уельсу навіть єпископську резиденцію… Він доволі нещадний, адже прагне влади… Та на відміну від валлійців, ми маємо військову допомогу й зуміємо дати відсіч Еґберту й саксонцям…
Розмови за столом тривали довго, близько опівночі захмелілі гості Думгарта розбрелися по гостьових покоях, а втомлена Ерна з останніх сил прямувала коридором замку в супроводі брата й мріяла якнайшвидше дістатися ліжка.
Наступного ранку, коли дівчина встала, то відразу відчула сильну нудоту. Геть бліда Ерна ледь встигла добігти до дерев’яного тазика й спорожнила шлунок.
— Що з тобою, сестро? – заспаний Торольв піднявся на ліжку й здивовано протер опухлі повіки, вчора випив чимало вина й меду, а сьогодні почувався кепсько.
— Напевно, об’їлася на вчорашньому бенкеті… — кволо пробурмотіла Ерна, умиваючи обличчя холодною водою над тазиком. — Усе так смакувало мені, а я ще сильно зголодніла з дороги, — звичайно, вона брехала брату, але вже остаточно переконалася, що дійсно вагітна від Айка. Його дитина… Як же цієї миті бракувало тих темних, палаючих очей графа, того хрипкого голосу! Виникало нестримне бажання розповісти йому про це дитя, але навіщо Айку бастард? Можливо, він би й не зрадів цій новині.
Ерна лише гірко зітхнула, наразі треба обміркувати втечу, незабаром вона мала намір відвідати ярмарок і це слушна нагода втілити задум.
Майже увесь час дівчина перебувала надворі й блукала вимощеними камінням алеями резиденції, насолоджуючись красою місцевої флори. За Ерною постійно наглядали люди Торвальда, двоє охоронців. Ярл наче серцем відчував, що його непокірна донька має намір втекти.
В резиденції Ерна вже мешкала кілька днів й лише один раз покидала територію фортеці у супроводі брата Торольва, аби прогулятися верхи.
Після вечірньої трапези зазвичай в суміжній зі спальнею залі за столом збиралися воїни Торвальда, вони пили пінний ель й грали в кості, а також вели бурхливі розмови. Крізь дерев’яну стіну Ерна могла чути усе, вона нервово крутилася на ліжку, а сон вперто не брав. Наразі дівчина в кімнаті була сама, вона споглядала догораючу на столі свічку й срібний келих з вином, яке Торольв налив для себе, але так і не встиг випити, оскільки батько зненацька покликав до сусідньої зали.
— Саксонці стали табором біля берегів ріки Тамар, — за стіною почувся голос одного з данців. — Розвідники кажуть, що у війську Еґберта близько шести тисяч воїнів… В їхньому таборі в нас є своя людина, яка усе доповідає. Здається, ім’я того чоловіка Ідгар…
