Раді Вас бачити!

— Я сама… Роздягнуся... — Агата налякано відсахнулася й почала розв’язувати пояс на талії, а потім повільно стягнула з себе святкове вбрання, залишаючись в нижній сорочці. Вона несміливо переступила через лежачу на підлозі сукню й на ватяних ногах наблизилася до широкого ложа, а Дрого поспіхом скинув штани й залишився у чому мати народила.

— Скинь сорочку, — прохрипів чоловік, дике бажання вже спопеляло вируючим полум’ям.

Агата зашарілася, стягнула з себе останню тканинну перепону та враз затулила руками оголені груди.

— Не встидайся мене, моя пташко… Віднині я не чужий тобі, я твій законний чоловік, — сірі очі Дрого палали, мов у хижака. Він наблизився впритул до застиглої нареченої, обхопив її долоні й підніс до своїх губ. Чоловік з ніжністю вицілував кожний пальчик коханої, а коли його рука ковзнула поміж дівочих стегон, Агата видала тихий стогін, тілом пробігла хвиля солодкого тремтіння. Охоплений бажанням Дрого ледь стримувався, зрештою, ривком підхопив дружину на руки й поклав на ліжко, нависаючи зверху.

— Поглянь на мене, Агато… Не бійся… — він розвів стрункі дівочі стегна й пестив пальцями ніжне лоно, а наречена линула назустріч та вже й сама згорала у полум’ї бажання. Дрого оволодів коханою різким поштовхом, а вона скрикнула від пронизливого болю, оскільки пізнала чоловіка вперше… Дрого враз накрив пухкі дівочі вуста палким цілунком, поступово прискорюючись, вже не міг стримуватися. Шалена пристрасть вирувала вулканом, як же довго чекав це, мріяв, смакував у власній уяві... Різкий біль Агати поволі притупився, змінюючись досі незвіданими, солодкими відчуттями, дівчина неначе розчинялася у своєму чоловікові. Страх кудись зник, Аагата обвила Дрого ногами, почуваючись наповненою, жаданою. Літні жінки якось розповідали, що перший раз боляче й страшно, але цієї миті Агата не відчувала страху… Тіло немов охопило полум’ям із солодким присмаком хіті, вона скрикувала та вп’ялася нігтиками в кремезну спину коханого, а він несамовито гарчав у вирі пристрасті, немов звір. Байдуже, що за дверима слуги, які змушені слухати крики й стогони молодят, сором’язливо ховаючи очі…

Після бурхливого прояву любощів втомлений та щасливий управитель поклав тендітну Агату на власні груди, ніжно погладжуючи долонями її спину.

— Моя Агато… — прошепотів та всміхнувся. – Народиш мені чимало діточок…

— То вже як Бог дасть, — вона притулилася щокою до чоловічих грудей та солодко зітхнула, заплющуючи повіки. В тьмяних покоях тихо потріскували запалені свічки в канделябрах, освітлюючи прикрашені квітами й зеленим плющем стіни, на підлозі лежав розкиданий одяг… Сповнені щастя молодята насолоджувалися цими митями у передчутті нового життя.

+++

Згідно з традиціями, у ніч перед весіллям Ерна перебувала в окремих покоях, які приготували заздалегідь. Вона організувала дівич-вечір і запросила кухарок, а також кілька дружин воїнів Айка, з якими вже встигла потоваришувати.

Дівиці й жінки розташувалися в кімнаті на скринях та лавках, а Ерна звеліла принести наїдки й напої, щоб частувати гостей.

— Якось не віриться, що Ерна незабаром стане нашою господинею, — Сан вже трохи захмеліла від вина, яке присутні смакували з неабияким задоволенням. — Впевнена, ти будеш гарною господинею, справедливою… Я вдячна за це Господу…

— Дрого звільнив мене від роботи на кухні, допомагатиму йому зі звітами, трохи навчена писемності… Хоча не знаю, чи впораюся… — Агата задумливо зітхнула. — Добре, що була можливість відвідувати школу для селян… А також мій Дрого подарував мені нове намисто й золотий перстень з рубіном, — простягнула руку, демонструючи прикрасу.

— Балує тебе наш управитель, — буркнула Анніс, яка величаво розвалилася на дубовій скрині біля стіни та ковтала червоне вино. — Бач, поважною особою ти стала, але не зазнавайся, дівице… Лише носа не задирай…

— Авжеж, — Агата лише махнула рукою в бік буркітливої жінки. — До речі, нові кухарки не гірші за нас…

— Ой, ледачі вони, незграбні! — як завше, нарікала Анніс та потягнулася до столика за паляницею. — Згодом їх навчу усьому… Добре, що хоч Сан зі мною залишилася…

Дівчата пліткували до опівночі, в кімнаті лунали голоси й дзвінкий регіт, а щаслива Ерна сиділа на ліжку та розважала гостей розповідями про власне життя. Присутні лише охали й ахали, коли слухали про битви і походи, де довелося побувати данській дівчині…

Цієї миті Айк сидів біля розпаленого багаття в оточенні вірних воїнів, влаштував чоловічі посиденьки на одній з долин неподалік від воріт фортеці. На вогнищі запікали дичину й поросят, а завжди пильний, хоча й захмелілий Дрого вже не лічив барил з елем та вином… Воїни розвалилися навколо багаття на овечих шкурах, згадували минулі битви, обговорювали зброю та жінок…

— А мені до душі наша майбутня пані, — мовив захмелілий Селвін. — Хоробра вона, незламна… За вами, мій пане, і у вогонь і в воду…

— І господиня вправна, працьовита, — додав Дрого, ковтаючи пінний ель.

— Де би ще знайти таку руденьку, відразу би одружився, — пробурмотів Вілл, відриваючи зубами шмат м’яса.

— Тобі потрібний гарем, як у східних правителів, — реготнув хтось із чоловіків. — Ще й усі монети в кості програєш…

— До речі, маю не вельми приємну новину... — Айк сутужно зітхнув, а воїни враз напружено притихли. — Його Величність дарував землі за лісом Роберту Мартену... Отож, незабаром в нас буде новий сусід, усім відомо, який він… Західний кордон графства необхідно охороняти, як слід…

— Огидний чолов’яга той Мартен, — Селвін похмуро насупився й почесав чоло. — Маєте рацію, мій пане, кордон вздовж лісу варто ретельно охороняти…

— Авжеж, — граф ствердно кивнув. — Ніщо не завадить його людям напасти на наші землі, особливо, на прикордонні селища. Після весілля відразу організую загін для оборони, щоб патрулювали біля лісу…

— Той Мартен такий страшний? — поцікавився воїн Бранді.

— Страшний через ницість та підступи, але й з ним ми впораємося. Якщо допікатиме, покличу на поєдинок, відрубаю голову й особисто нанизаю на спис, — люто блимнувши очима, Айк одним ковтком спорожнив кухоль з елем.