Раді Вас бачити!

На моїх щоках з'являється легкий рум'янець, опустивши очі, намагаюся виглядати спокійною, хоча хочеться закричати від обурення і втекти якомога далі від цього зухвальця. А ще шалено хочу відважити йому гучного ляпаса. Але нічого з

перерахованого не роблю.

— Як ти можеш мені таке пропонувати, я ж виходжу заміж за твого товариша?

— Послухай, у тебе є вибір: чи ти поїдеш зі мною, чи залишишся тут і сама знаєш, що станеться. Тоді точно весілля не буде, це я тобі обіцяю. Я дам тобі трохи часу подумати, доки Ліза мене не завела. Потім я вже нікуди не поїду, так, крихітко? Ходімо, зануримося, — звертається він до профури, і піднявши її, йде разом із нею до басейну.

Оглядаюся в пошуках коліжанки й бачу її на іншому боці дивана, що відбивається від палких обіймів одного з бугаїв. Помітивши, що я вже сиджу одна, вона пересідає до мене.

— Анжело, що він тобі сказав? Він допоможе нам вибратися звідси? Ну, не мовчи, дай мені відповідь, — випитує, побачивши моє відчужене обличчя.

— Він покидьок! Я завжди знала, що він мерзотник, але не думала, що такою мірою. Він навіть і не збирався нас рятувати, — заявляю вбитим голосом.

— А ти зіграй на його слабкості до гарненьких дівчаток, пококетуй з ним. Я ж бачила, як він на тебе постійно дивиться, ти йому подобається.

— Якщо ти така розумна, йди сама з ним фліртуй. Ти ж не знаєш, що він за наше визволення вимагав? Я на таке не можу піти, я вже майже одружена.

— Але ж він у тебе зажадав, не в мене. Я на твоєму місці подумала б. Чому не віддатися такому красеню? Краще з ним, ніж з цими ублюдками! Якщо ти погодишся, ми зможемо звідси піти, — умовляє мене друга заручниця.

До нас знову з двох боків підсідають бритоголові «відморозки», які нас сюди привезли. Валера притискає мене до себе, і тримаючи міцно однією рукою, іншою лізе мені під сукню просто в трусики. Мене вже давно там ніхто не торкався і коли він починає смикати пальцями, зрадницькі течу, розсовуючи ніжки та дозволяючи безперешкодно проникати все глибше. І раптом з жахом усвідомлюю, що дико збуджена.

— Гарна шльондра… а казала, що не хочеш? — чую його вульгарний шепіт.

Ці слова в мить протвережують мене, на секунду уявляю собі, як ці хтиві збоченці чіпатимуть мене скрізь, а потім… і мені стає погано. З силою відкинувши руку, звільняюся від його захоплення. Збудження одразу кудись пропадає, а між ніг

неприємно саднить. Вирвавшись, біжу у бік басейну.

— Куди ти, соска? Тобі від мого «чупа-чупса» не сховатися, — знущаючись з мене, кричить услід.

— Нехай охолоне, все одно звідси нікуди не подінеться, — каже хтось із бандитів.

Зупинившись біля басейну, спостерігаю, як у воді Роман, притискаючи до себе блудницю, яка, до речі, вже без верхньої частини купальника, пристрасно покусує і мне її груди своїми долонями. Він щось шепоче їй на вушко, від чого вона заливисто регоче. Думаю тільки про одне, щоб він зараз десь не усамітнився з цією жрицею кохання. Він, певне, помічає мене і починає вилазити з води. Підходжу до нього.

— Що тобі треба? — запитує, витираючись рушником.

— Забери мене звідси прямо зараз, — благаю.

Він жестом показує Лізі, щоб вона залишила нас наодинці.

— То що ти вирішила? Ти згодна на мою пропозицію? — запитливо підіймає ліву брову, з усмішкою дивлячись на мене.

— Я не можу так вчинити з Барикіним. Це підло по відношенню до нього.

Під впливом пристойної дози алкоголю він відчуває, як в організмі загострюються деякі почуття і разом зі слабким ароматом моїх парфумів поступово наростає збудження.

— А ми йому не скажемо. Лише один раз і ніхто нічого не дізнається. Думай тільки швидше, бо я зараз з нею піду.

— Я хочу піти звідси, будь ласка.

— Вибирай, я можу залишити тебе тут або забрати з собою, — нахиляється до мене, ледве торкнувшись губами скроні.