Раді Вас бачити!

Коли приїжджаємо в «Джаз», продовжуємо так само злитися одне на одного, тому він одразу йде на другий поверх, кинувши мене одну в барі. Але це сильно не засмучує, у залі бачу Єгора з Лізою і Миколу. Разом із ними за столом Юлія, вона розмовляє телефоном і нервово п'є коктейль за коктейлем. І, судячи з усього, вже достатньо випила, що не дивно. Коли її щось пригнічує, вона завжди знімає стрес алкоголем.

— Це вже четвертий чи п'ятий «Мохіто»? — роблю припущення, сідаючи поруч із нею.

— А яка різниця?! — невдоволено примружується, від чого її обличчя стає агресивно-сексуальним.

— У тебе якісь проблеми?

— Які в мене можуть бути проблеми? Просто в особистому житті нещастить!

— І ти вирішила напитися? Тоді я складу тобі компанію, знаєш, останнім часом мені щось теж не щастить!

— Анжело, хіба тобі може не щастити?! Ти живеш, як у казці.

— У мене з Мажором не ладиться.

— Він тебе кохає, я не вірю, що він міг тебе чимось образити!

— Ми посварилися. Він скоро їде, і ми ніяк не можемо визначитися, як будуть далі розвиватися наші стосунки.

— Він, якщо їде, то надовго. Співчуваю тобі!

— Ну, а ти чого страждаєш? Розкажеш?

— Із Ромкою в мене якісь негаразди. Ми стали рідко бачитися, а останній тиждень він узагалі не дзвонить і не приходить. Коли я дзвоню, у нього постійно «відмазки» або зовсім на дзвінки не відповідає. Питаю, що трапилося? Каже, що все нормально. Я не розумію, що сталося?!

— А я тебе попереджала — не треба з ним зв'язуватися! Напевно, загуляв, він же тягне під ковдру все, що ворушиться!

— Мені так погано! Що мені робити? Я без нього божеволію! — скиглить приятелька.

Вона ще довго плачеться мені в «жилетку», а я слухаю її й посилено налягаю на алкогольні напої.

******************

Роман.

Я задоволений собою — тиждень, витрачений на завоювання Поліни, минув не даремно. Рибка клюнула на гачок. Весь цей час я обережно і ненав'язливо залицявся до неї в інституті, без вульгарностей і докучань, що мені не властиво. І, лише коли зрозумів, що вона «дозріла», запросив на побачення. Сьогодні поводився, як справжній джентльмен. Наш романтичний вечір закінчився не в ліжку, як зазвичай це в мене трапляється, граючи роль порядного хлопця, я проводив її додому. А тепер можна і розслабитися. Прямую в «Джаз», щоб напитися і зняти на ніч чергову «фею».

До сексу завжди ставлюся легко і цинічно, надаючи перевагу вільному коханню над традиційними стосунками. Партнерок знаходжу, переважно в інституті або в нічному клубі. Мені завжди вистачає жіночих тіл для задоволення своєї неприборканої пристрасті. Але при цьому ніколи нікому нічого не обіцяю і чітко даю зрозуміти, яким життям живу, щоб ніхто не будував ілюзій. У той момент, коли відчиняю вхідні двері, мою увагу привертає особа, яка сидить біля стійки бару в короткій спідниці з довгими ногами й красиво окресленими грудьми, дивлюся на неї, чекаючи, щоб вона повернулася. Не дочекавшись, підходжу сам і сідаю поруч. Вона виявляється симпатичною і я зітхаю з полегшенням. Помітно, що вона шукає собі компанію на цей вечір і я майже впевнений, що піде зі мною. Бо вже після десяти хвилин флірту дівчата готові йти за мною куди завгодно, як миші на звук чарівної дудки.

****************

Анжела.

Після того, як вже пристойно «набираюся» всякими коктейлями, мене тягне на подвиги. Телефоную своєму співмешканцю, а він не відповідає. Тоді вирішую піднятися на другий поверх, знайти його там і влаштувати скандал. Мої роздуми про те, як буду з ним сваритися, перериває коліжанка, смикаючи за плече і показуючи рукою кудись у бік бару.

— Дивись, що цей тягайло робить! — волає в сказі.

Повертаюся, біля стійки бару сидить пара і цілується. Точніше, дівчина цілує, її ледь помітні рухи віддалено нагадують приватний танець. Це виглядає сексуально і навіть трохи розпусно. Здається, Роман абсолютно холодний і байдужий до того, що відбувається, не бажаючи помічати, що його дама, знемагаючи від бажання, в'ється поруч із ним. Моя подруга у нестямі від люті, обурюється і рветься підійти до них. Намагаюся її зупинити, але вона не звертає увагу на мене, і зірвавшись, біжить у бік бару. Дивлюся, як вона щось кричить йому, він їй, потім зраджена хапає суперницю за волосся і тріпає. Він її відтягує від переляканої жертви та відштовхує вбік. Але ревнивиця не вгамовується і починає вже кидатися на нього, штовхаючи в плече, махає руками перед його обличчям, намагаючись стукнути. Але він спритно від неї ухиляється, потім, мабуть, йому набридають ці нападки, і він б'є її в вилицю. Побачивши таке, збираюся втрутитися і рухаюся в їхній бік.

— Сволота, у мене тепер синяк буде, — ридає Руда.

— Сама винна, тварюко! Якого біса стрибала на мене?! Думала я закохався в тебе, мажорка тупа? І буду виконувати всі твої забаганки, бо у твого татка багато грошей? Мені плювати на тебе, розважилися і досить. Ти мені не потрібна! У мене є кращі за тебе дівчата, — кричить на неї він, боковим зором помічаючи, що хтось наближається до нього.

Обернувшись, він бачить мене — яскраву і сліпуче-красиву. Стою просто перед ним в елегантному короткому шкіряному плащі та високих чоботях. На нього накочуються пряні хвилі моєї парфумерії й він губиться від несподіванки. Так близько він мене ніколи ще не бачив.

— Ти просто кінчений виродок, якщо дозволяєш собі підняти на дівчину руку! — кричу на нього, і підійшовши майже впритул, з усієї сили даю йому ляпаса.

У мені раптом прокидається вся злість на свого нареченого, і увійшовши до смаку, одразу ж заліплюю і по другій щоці плейбою, що сидить переді мною. Ці ляпаси знову повертають його в реальність. Він розуміє, що присутні в залі замовкають і дивляться тільки на нас, а це означає, що я принизила його прилюдно на очах у всіх. Хапає мене за руку і нахиляється близько-близько, так, що я можу розгледіти його довгі чорні вії та темно-сірі дуже глибокого кольору очі. Саме з того моменту вирішую, що всі брюнети з сірими очима — моторошні негідники й конкретні мерзотники.

— Ай, боляче, відпусти, придурок! — скрикую.

— Ти хто така… щоб замахуватися на мене? Що ти собі дозволяєш, лялько?! Як там тебе… — Барбі? Думаєш, якщо ти з Мажором, так тобі все можна? Я тебе зараз чіпати не буду, а то побіжиш скаржитися своєму спонсору. Тільки не сподівайся, що я тобі пробачу таке приниження! — гнівно випалює, відпустивши мою руку.

Своєю чергою продовжую тупо витріщатися на красеня. Від такої близькості до нього мене, немов, струмом б'є і по тілу пробігають мурашки. Серце злітає кудись у ділянці горла і там застрягає, тому слова все ніяк не хочуть проштовхуватися крізь клубок, що утворився. «Та, що це, власне, зі мною відбувається, як бабуїнка з безлюдного острова, яка чоловіків ніколи не бачила?» — дивуюся і знову беру себе в руки, намагаючись видати хоч якесь осмислене речення.

— Ти мені погрожуєш, бандит недороблений? — зухвало кидаю йому виклик.

— Цікаво, що ти робитимеш, коли твій хлопець поїде? Ти не думала про це? Я ж не забуду, що ти мене зачепила, мала! Ти мені потім за це відповіси та буду вже я торкатися всіх твоїх принад… — тихо шепоче.

— Навіть не сподівайся, збоченець! — червонію у відповідь, як маків цвіт.

— Я слів на вітер не кидаю, — судячи зі смішинок, що танцюють в його очах, і єхидної посмішки, він точно зрозумів, що зі мною відбувається.