Раді Вас бачити!

До зали входять бритоголові, накачані «відморозки» Хрестина. Вони поглядають у наш бік і відпускають, гучні фрази про «гарних, самотніх панянок».

— Ну, і морди у них, — шипить вона, спідлоба розглядаючи цих типів.

— Так, — згідно киваю, дивлячись на одного з них.

Помітивши мій погляд, він кривить губи та щось говорить своїм друзям. Натанцювавшись, наша сокурсниця повертається на своє місце, за нею і він підтягується.

— Ви тут самі сумуєте? — розпитує він і без попиту сідає біля нас.

— А тобі що до цього? — ухиляємось від відповіді.

— А що ви такі небалакучі, мабуть, одружені? — припускає.

— Поки що ні, — відгукується приятелька, що підійшла, мабуть, бажаючи познайомитися.

— Фу, а я вже подумав… тоді не все втрачено. У нас ще може щось вийти, — полегшено він видихає.

— Що ти мав на увазі? — нам не подобається остання репліка.

Він знизує плечима, а потім починає відпиратися:

— Ви неправильно мене зрозуміли! Я хотів сказати, що можна спокійно з вами посидіти й ніхто не наб'є нам пики. Ну, і можна замутити щось, так?

— Ти «Дім–2» передивився? Максимум, що вам світить — це дружба, — вибухаю.

— І то навряд, — бурчить брюнетка.

Бандит дивиться на неї озвірілим поглядом і перепитує:

— Що? Не зрозумів?

— Жарко, кажу, — голосніше промовляє вона.

Тут до нас підходять інші двоє з його зграї.

— Які милі дівчата! — сідають вони за наш столик.

Той, що прийшов першим, пересідає ближче до мене.

— Я Валера, а тебе як звати?

Він нахабно розглядає спочатку мої груди, а потім ноги.

— А ти завжди при знайомстві з дівчатами замість очей дивишся на жіночі принади? — висловлюю своє невдоволення, відпиваючи з келиха.

— Та гаразд тобі! Давай не сваритимемося.

— Ну, то що красуні? Посидимо, поспілкуємось? — «братки» розливають, принесену офіціанткою горілку по чарках.

Не говоримо нічого — ні «за», ні «проти», але вирішуємопоки що залишитися. У запасі завжди план «Б». Багато хто, хоч раз у житті, напевно, намагалися розкручувати залицяльників і після того культурно — англійською йти. Цим планом і збираємося в разі чого скористатися.

— Ти так і не сказала своє ім'я, крихітко, — пристає до мене головний цієї бригади.

— Анжела, — натягую усмішку.

Згодом і з кожною новою чаркою бритоголових бугаїв розвозить, але поки досить весело: вони розповідають анекдоти, всілякі історії та купують нам все, що хочемо. Розмова заходить про те, чи можуть дружити чоловік та жінка.

— Це неможливо, вони все одно будуть, хоч би фліртувати. А взагалі секс дружби не псує, — стверджує Валера, підливаючи мені в келих вино.

— А ось я вірю в дружбу без жодного сексуального підтексту, — наївно вважаю і наводжу свої докази.

Але він не слухає — він прицінюється. Мені одразу зрозуміло, що подобаюся йому. Він постійно торкається мого зап'ястя, плеча і волосся, даючи час звикнути до своїх рук. В міру сп'яніння «відморозки» кидають недвозначні натяки й ми починаємо шукати шляхи до відступу.

— Може, підемо звідси? Посидимо десь лише вдвох, — пропонує мені новий прихильник.

— У мене є наречений! — категорично відмовляю.

— Які ми принципові, — посувається ближче, і обійнявши мене за талію, притискає до себе.

— Відпусти, — вимагаю здавленим голосом.

— Ну, що ти, мала? Я не такий гад, як ти думаєш, — послаблює хватку. — Коли ти впізнаєш мене краще, то зміниш свою погану думку про мене.

— Якщо тільки на гірше! — відштовхую його від себе.

— А ти ризикни.

— Не хочу!

Злегка задерши сукню, він кладе долоню мені на стегно і проводить по шовковистій шкірі ноги.

— Відвали! — скрикую і грубо скидаю його руку.

— Не варто мене боятися, я не кусаюся, — бридко посміхається.

— З чого ти взяв, що я боюсь?

— Смілива така? Так навіть цікавіше!