Раді Вас бачити!

Розгубившись від несподіванки, оглядаюся на всі боки та тягну його за лікоть, намагаючись підняти.

— Що ти робиш?

— Я не встану, поки ти не відповіси мені.

— Навіщо тобі це?

— Я кохаю тебе. Я хочу тебе.

— Ти збожеволів? — усміхаюся.

Але він на це лише сміється:

— Ти маєш рацію, я збожеволів, коли вперше побачив прекрасну білявку. І хочу божеволіти все своє життя, що залишилося, поряд з тобою. Ти згодна?

— Піднімися, будь ласка, на нас люди вже дивляться.

Все ж таки змушую його встати з коліна. Не можу повірити в те, що він каже. Це просто не може відбуватися насправді. Він робить мені пропозицію! Зараз, якраз найкращий момент, щоб зомліти або, нарешті, прокинутися. Але хлопець стоїть переді мною, такий справжній і пропонує мені себе на все життя.

— Я не можу без тебе. І не питай — чи я впевнений у цьому? Тому що я певен. У мене було достатньо часу, щоб зрозуміти це, — продовжує атаку на мої вуха.

— Боже мій… — слово «так» майже рветься з моїх вуст.

Але скільки в мені страху, скільки побоювань. Раптом думаю про те, що якби тоді Андрій покликав мене заміж, то не сталося б те, що сталося, і зараз ми були б разом. Але минулого вже не змінити й треба жити сьогоденням. І нехай не відчуваю до Барикіна того, що відчувала, колись до свого колишнього, зате він надійний і так кохає мене. Цим шлюбом зможу захистити себе від усіх небажаних шанувальників, особливо від Романа, пристрасті якого боюся. Охоплена трепетним захопленням, тихо говорю:

— Я згодна.

— Це найкраще, що я міг від тебе почути! — розтягує він задоволену посмішку на все обличчя і надягає мені на палець обручку.

Притягнувши мене до себе, дарує ніжний поцілунок. Дивлюсь на свою руку і в мене підкошуються ноги від усвідомлення того, що зараз зробила. Але він утримує мене за талію, притискаючи до себе настільки міцно, наскільки це можливо, позбавивши мене будь-якої можливості відступу. І тоді розумію, що дороги назад вже нема.

**********************

Сергій.

Після кав'ярні йдемо вулицею та тримаємося за руки. Лілове небо, вогні вечірнього міста, накрапує теплий дощ, який приємно ловити ротом. Ось воно — щастя!

Сьогодні я наважився на відчайдушний крок і страшенно задоволений своїм безшабашним вчинком. На мою думку, це остання і, напевно, єдина можливість змінити ситуацію на мою користь. У мене більше нема сил терпіти та чекати, коли вона довіриться і перестане боятися близькості. Я вже почав думати, що цього ніколи не станеться. Тому і потрібно робити якісь рішучі дії. Нарешті, я зробив все правильно, насмілився спробувати щастя і запропонував їй одружитися. Але, як перенервував у той момент, коли робив пропозицію.

Їй вже час їхати додому, проводжу її на зупинку, і наплювавши на всі правила пристойності, цілую з усією пристрастю, облизуючи та покусуючи її губи, що манять. Я не соромлюся людей, що стоять поруч, ніби доводячи всьому світу свої права на неї й припиняю ці солодкі знущання тільки тоді, коли саджу її в автобус. Сьогодні знову повертаюся у свою холостяцьку квартиру один. Так, звичайно, хочеться, щоб вона залишилася в мене ночувати, але вона не виявила бажання. Як завжди! Мене не влаштовує такий стан речей, але не наполягаю. Найголовніше вже відбулося і вона погодилася стати моєю дружиною. Залишилося почекати ще зовсім небагато і вона належатиме мені одному! І я потерплю, більше терпів. З цими думками йду тротуаром, не помічаючи нікого навколо. Зараз я щасливий і це почуття заповнює собою все всередині.

— Сергій, привіт! — чую, як хтось мене гукає.

— Привіт! — обертаюся назад і бачу Романа.

— Куди такий задумливий летиш?

— Додому, а ти куди?

— А я в «Джаз», у нас сьогодні з «братвою» за планом — сауна з дівками. Пропускати не можна, сам розумієш, — усміхається.

— Поліну, знову відфутболив?

— Знаєш, зі своєю кицькою я сам розберусь! А де твоя ненаглядна Анжела?

— Додому поїхала, я її тільки що провів на зупинку.

— Що, як і раніше, не дає? Не набридло ще самому ночами спати?

— Нічого, скоро все зміниться і вона буде моєю!

— А ти впевнений у цьому?

— Більше, ніж. Я сьогодні зробив їй пропозицію! — гордо відповідаю.

— Що зробив? — здивовано перепитує.

— Запропонував вийти за мене заміж.

— А вона, що?

— Погодилася. Тепер вже не викрутиться, законному чоловікові не зможе відмовити. І вся ця краса скоро належатиме тільки мені!

— Барикін, ти здурів? Зібрався одружитися тільки для того, щоб укласти кралю в ліжко? Ну, ти й лох!

— Я кохаю її та хочу, щоб вона була моєю назавжди.

— Одумайся, поки не пізно. Таких, як вона за дружину брати не можна. Ти думаєш, Мажор так просто відмовиться від своєї забави? Та він тебе знищить за неї. Чи не боїшся?

— Вони давно розлучилися, вона тепер вільна.

— Дивись, чувак! І не кажи потім, що я тебе не попереджав! — заявляє він серйозним тоном.