Раді Вас бачити!

Вивантаживши з автомобіля, «братки» насильно затягують нас у якусь приватну сауну. Опираємося, як можемо, відбиваючись з останніх сил, і намагаємось вирватися.

— Відпустіть мене, сволоти! Я на вас у міліцію заявлю, — кричить Оля, вкусивши за руку одного з тих, хто її тримав.

— Ах, ти ж курва! Я тобі всі зуби повибиваю, — сердиться він і сильно її б'є кулаком у щелепу.

Скориставшись тим, що її рука звільнилася, вона намагається дати йому здачу. Він сердиться ще більше, і схопивши її за горло, припечатує до стіни. Після чого завдає ще одного удару. З розбитого носа тече кров, і вона реве. Побачивши, що мою супутницю лупцюють, вирішую скористатися останнім козирем:

— Ви взагалі знаєте хто я така?! Я на вас Хрестину поскаржусь.

Почуте прізвище діє на Валеру, що тягнув мене, як холодний душ, він застигає на місці та здивовано витріщається на мене.

— Та понти вона колоте! Не слухай її, — посміхається третій «відморозок», який до цього байдуже спостерігав, як інший його товариш б'є свою жертву.

Їхній головний дико ірже, і закинувши мене на плече, заносить до приміщення, туди ж слідом два інших бугаї затягують і мою заплакану подругу.

— О, пацани, ви теж давалок привезли. А у цієї дупи нічого, — лунають серед загального гомону чиїсь коментарі.

— Це моя, — задоволений бандит смачно плескає мене по сідницях.

— Відпусти, придурок, — задихаючись від злості, стукаю його кулаками по спині.

Стягнувши з плеча, він акуратно ставить мене на підлогу. Розвернувшись, бачу в невеликій кімнатці за величезним столом компанію, яка складається з чотирьох хлопців та трьох напівоголених повій. Присутнім тут весело, чоловіча половина п'є горілку, а жіноча — шампанське. Тому, як усі принишкли, розумію, що мене з цікавістю розглядають.

— Досить вдавати з себе недоторканих. Ви ж спеціально в кафе прийшли та одягли такі гарні сукні? Звідси вам вже нікуди не подітися так, що розслабтеся та отримуйте задоволення, — повідомляє нам Валера.

— Відвали, козел! — грубо огризається друга викрадена.

— Чуєш ти, шмаро, зовсім страх втратила? — насувається на неї той, який її побив.

— Вона ж сказала — відвали! Не чіпай її, — заступаюся за неї.

Нервово оглянувши всіх присутніх, помічаю Романа на дивані біля столу. Він обіймається з однією з цих розпусниць у купальнику, що сидить на його колінах.

— Зухвала кажеш?! Люблю таких, — перекладає свій погляд на мене «браток», який загрожував моїй приятельці, а потім дивиться у бік ватажка. — Награєшся — я наступний.

— Нехай спочатку віддасть свій борг, — відповідає йому той.

— Що? — не розумію.

Він підходить до мене і недвозначно показує пальцем на щоку.

— Вибач, — видавлюю, дивлячись на сліди від своїх нігтів на його лівій щоці.

— Тепер тобі доведеться випрошувати у мене пробачення… приємнішим способом. А кігтики я тобі обріжу сам, — довірчим шепотом мовить.

Друг мого нареченого не виправдовує очікувань. Він, схоже, втручатися не збирається, але дивиться на мене, трохи прижмурившись, наче вичікує чогось.

— Розмріявся, ніколи ти мене не отримаєш! — відскакую назад, намагаючись не видати свого страху.

Головний цих бугаїв не бажає пасувати перед приятелями та не відступає від мене.

— Та годі, ляля не ламайся. Чи ти із тих, кому треба заплатити?

— У сенсі? — гублюся від такої заяви.

— Солодка моя, ну ти б відразу сказала, що безплатно ні-ні, — починає говорити зовсім невиразні речі.

— Та пішов ти… — злюсь.