Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Ерна з останніх сил повільно й приречено наблизилася до дерев’яного масивного стовпа, до якого прив’язували засуджених. Кремезний кат Бранді рвучко підняв її тонкі зап’ястки вгору, прив’язуючи й фіксуючи мотузкою. Наразі знесилена дівчина стояла спиною до натовпу та не зронила жодного звуку, навіть сліз страху на її обличчі не було. Світ розпливався перед очима, зливаючись в єдину пляму, а уява малювала ворота Вальгалли. Саме туди вона попрямує, як і ті полонені воїни, яким за наказом Айка відрубали голови. Та якщо вірити в існування християнського бога, то опиниться в раю, про який розповідала Сан… Кажуть, там спокійно й затишно, немає страждань, злиднів, болю й ненависті… Хіба так можливо?
Пролунав тріск тканини, Бранді ривком розірвав сукню Ерни, оголюючи спину для ударів. Натовп оскаженіло ревів у дикому передчутті, а блідий Айк заціпенів, невідривно споглядаючи початок покарання. Але чому ж так нестерпно боляче? Біль повинна відчувати та дівка, але кровить саме його душа…
Перший змах батога ката зі свистом розітнув повітря, залишаючи на білій шкірі Ерни криваву смугу. Дівчина здригнулася, приголомшена обпікаючим болем, але навіть не скрикнула, лише дужче зціпила зуби.
Айку раптом здалося, що він власноруч завдає ударів собі, полосуючи пліттю власну душу… Яка ж нестерпна та мука для графа, але дівчина терпить. Навіть зараз, прив’язана до стовпа у брудному лахмітті, тримається з гідністю, не плаче й не кричить, не благає помилувати… Вона сміливо дивиться в обличчя смерті, готуючись прийняти невідворотнє. Так, таких, як Ерна зломити неможливо…
Свист батога й другий удар… Розірвана тканина на дівочій спині обагрялася її кров’ю, а знесилене тіло лише здригнулося й обм’якло. Перед очима заціпенілого Айка раптом спалахнули смарагдові іскри її очей, коли дівчина кричала від насолоди, віддаючись йому без залишку... Та мить, коли разом згорали в полум’ї пристрасті й шаленіли…
Оскаженілий натовп ревів, місцеві торгівці виносили на площу барила з елем, пригощали усіх бажаючих. Лише Айк заціпенів, втупившись в скривавлену дівочу спину, немов відчував її біль. Нече той біль був його, власним. Це було так нестерпно, що граф впився пальцями в хутро підстеленої шкури, вириваючи клаптики, а Бранді замахнувся, щоб завдати третього удару…
— Досить! Припини! – Айк незчувся, як схопився на ноги, до болю стискаючи кулаки. — Досить! — зревів, мов навіжений. Чоловік усвідомив, що попри власні закони не в змозі більше продовжувати ці тортури. Так, можливо Ерна би це гідно витримала, але... Не він.
Дрого й Селвін лише здивовано подивилися на графа, а натовп миттєво затих в нестерпному очікуванні подальшого видовища, кат Бранді також завмер із батогом в руках з кам’яним виразом обличчя.
Раптом серед натовпу запанувала метушня, люди почали розступатися й здивовано озиралися на Гарріка, який щосили усіх розштовхував, пробираючись в бік Айка.
— Мій пане! Ерна не винна! На кухні знайшли ось це! — несамовито кричав конюх, продираючись крізь натовп. За мить кинувся до графа й простягаючи йому перстень з рубіном. — Це знайшла кухарка Анніс на підлозі біля пічки! Випадково побачила! Наші кухарки таке не носять!
Звичайно, Айк відразу впізнав цю прикрасу — подарунок для наложниці, який привіз з останнього походу. Усвідомлення жахливої помилки обрушилося потужним болючим ударом, кров відлинула від обличчя… Чоловік повільно обернувся до Ейліт, яка враз зблідла й заціпеніла, лише руки зрадницьки тремтіли.
— Це ж належить тобі, чи не так? — голос Айка виморожув до кісток.
— Це наклеп! Його підкинули на кухню, щоб мене очорнити! — скрикнула Ейліт та різко схопилася на ноги, але сповнені жаху, округлені очі виказували правду.
— Навіщо, Ейліт? — зронив Айк майже пошепки, протинаючи дівчину нищівним поглядом. — Ти ж нас усіх ледь не потруїла… І мене, і власного батька, і слуг… — карбував кожне слово, а натовп на площі геть притих, навіть чутно було щебетання птахів.
— Так, це вона винна! — Гаррік впевнено тицьнув пальцем у застиглу на місці Ейліт. — Вона юному кухарю Діку дала срібні монети, щоб той виманив з приміщення й відволік кухарок! Дік мені вранці розповів! Хлопець же не знав, з якою саме метою… Не знав, що Ерна постраждає!
— Я вірив тобі, Ейліт... Навіть гадки не мав, що ти здатна на таке… — Айк нервово кліпнув очима, намагаючись опанувати приступ гніву. — Кухарка ледь не померла, а якби хтось з нас за столом скуштував тієї каші?!
— Я б не допустила… — голос бувшої наложниці зривався, цими словами вона остаточно підтвердила власну вину. — Все через неї… Бо ви з нею… З тою данською дівкою… — по її блідих щоках скочувалися сльози. — Бо я вам більше не потрібна…
— Замовкни! — обрубав її Айк. — Заберіть її геть з моїх очей… — процідив з неабиякою люттю й стиснув кулаки, опановуючи бажання задушити цю жінку у всіх на очах. — Бранді! Звільни Ерну та прив’яжи до стовпа її…
— Пане, помилуйте мою нерозумну доньку! — Ідгар у розпачі кинувся до ніг блідого графа. — Не вбивайте її! Зробіть усе, що завгодно, тільки не вбивайте…
— Лише тому, що вона твоя донька, а ти протягом років служив мені, їй не відрубають голову… Але вона отримає десять ударів батогом і після її викинуть геть з фортеці! — гаркнув Айк. — Прив’язати її до стовпа! — вказав на тремтячу Ейліт.
Бранді з кам’яним обличчям розрізав клинком мотузки на зап’ястках Ерни, а вона так і стояла нерухомо зі скривавленою спиною, ледь зібравшись з рештками сил, аби втриматися на ногах і не впасти. Здавалось, вона втратила відчуття реальності, світ розпливався тьмяними плямами, приголомшливий біль обпікав спину, наче тіло палало у вогнищі. Лише всередині була крига, бо серце оніміло.
Кат Бранді наблизився до Ейліт, яку неабияк трусило від страху й усвідомлення того, що за мить опиниться на місці Ерни. Ще недавно вона зловтішалася через страту язичниці, але Господь вирішив інакше і цієї миті їй було моторошно.
— Мій пане, я при надії! Це ваше дитя… Змилуйтеся! — раптом заголосила Ейліт. Це було першим, що спало на думку, дівчина хапалася за цю брехню, мов за останню надію уникнути покарання батогом. Її слова закарбувалися невимовним болем у серці Ерни, наче туди забили останній кілок. Дитя… Наложниця народить Айку бастарда…
— Ідгаре, забери свою доньку з моїх очей, ми потім поговоримо, — приголомшений граф навіть не дивився в бік Ейліт, він не покарає бувшу наложницю. Повірив, що вона носить під серцем його дитя. — Щоб я не бачив її на території фортеці!
Айк кинувся до нерухомої Ерни, яка застигла за десять кроків. Блискавично здолав цю відстань, що здавалася неймовірно довгою. Дівчина повільно обернулася до графа, її погляд був скляним, згаслим.
— Ерно! — прохрипів з надривним болем. — Ерно… — прошепотів з гіркотою та невимовним каяттям, але дівчина неначе дивилася крізь Айка, на її застиглому обличчі не було емоцій, бо душа померла. Граф відчув це в порожнечі зелених очей. Світ навколо Ерни розпливався остаточно, паморочилося в голові, згасали рештки сил, геть онімілі ноги вже не слухалися й підкосилися. Ще мить і дівчина би впала на землю, але її вчасно підхопили дужі руки Айка.
